Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

К.е.н. доц. Ковінько О.М., Цехмістер Л.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Організація зовнішньоторговельних операцій на підприємстві

Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами. Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту держави, поліпшення рівня життя населення і зміцнення положення держави на світовій арені. Експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу.

Проблеми організації експортних операцій на підприємстві досліджували у наукових працях вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти, такі як Багрова І.В., Редіна Н.І., Власюк В.Є., Гетьман О.О., Козик В.В., Босак А.О., Макогон Ю.В., Рижиков В.С., Гончарова А.В. питання управління підприємствами розглядали у працях Ансофф І., Геєць В., Лазаренко В., Семеняки І., Тридід О.

Під зовнішньоекономічною діяльністю підприємства слід розуміти таку діяльність суб’єктів зовнішньоекономічних відносин, яка пов’язана із здійсненням різноманітних видів даної господарської діяльності та має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють передусім зі здійсненням експортно-імпортних операцій, які можуть мати різні прояви і тенденції. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій.

Автори по-різному трактують поняття „ експорт”. Так, Багрова І.В. зазначає,що експорт - „ це продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України” [1, с.80].

На нашу думку, це твердження є не досить точним, оскільки звужує та повністю не відображає поняття „ експорт”.

Експорт - продаж товарів іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення товарів через митний кордон держави, включаючи реекспорт товарів, крім передачі майна суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб’єкту господарської діяльності за кордоном як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності[5].

У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортних операцій: прямий метод і непрямий.

Прямий метод передбачає здійснення операцій безпосередньо між виробником і споживачем, через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв’язків.

Непрямий або посередницький метод передбачає купівлю та продаж товарів через торгово-посередницьку ланку на підставі укладення спеціального договору – агентської, комісійної або іншої угоди з торговим посередником , в якій передбачається виконання останнім певних обов’язків, пов’язаних з реалізацією товару продавця, за агентську, комісійну або іншу винагороду [4, с.242].

Наприклад, проведено дослідження підприємства ТОВ „ Пфаннер Бар”, яке здійснює свою діяльність у Вінницькій області. Предметом діяльності спільного українсько-австрійського підприємства з іноземною інвестицією ТОВ „ Пфаннер Бар” є переробка сільськогосподарської продукції. Товариство виробляє і експортує наступну продукцію: сік яблучний концентрований неосвітлений без додавання цукру, натуральна фруктова арома, сушена яблучна вичавка. Питома вага експорту становить близько 100% від загального обсягу виробленої продукції.

В результаті дослідження встановлено, що ТОВ „ Пфаннер Бар” використовує тільки прямий метод виходу на зовнішній ринок. Це обумовлено тим, що підприємство експортує більше ніж 30% своєї продукції на зовнішній ринок, виробництво продукції має безперебійний характер, продукція „ Пфаннер Бар” є конкурентоспроможною і користується великим попитом на зовнішньому ринку [6].

При здійсненні зовнішньоторговельних операцій на підприємстві створюється спеціальний зовнішньоекономічний відділ. Основними функціями такого відділу є: маркетингова діяльність, вивчення ринку збуту та закупки товарів, експорт та імпорт товарів, облік досягнень конкурентів на внутрішньому і зовнішньому ринках, прогнозування світових тенденцій в економіці, міжнародних відносинах, виставкова діяльність, підготовка та здійснення реклами своїх товарів, вивчення цінової політики та кон’юнктури ринків, збір та обробка інформації про ціни, якість та обсяги продажу конкурентоспроможної продукції, укладення контрактів, оформлення документів, організація зустрічей з іноземними діловими партнерами, розробка перспективних планів експорту й імпорту товарів, розробка кошторису витрат на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, визначення ризиків, фінансове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

На великих підприємствах зовнішньоекономічний відділ складається з таких підвідділів: експорту, імпорту, діловодства і перекладів, реклами і виставок.

Робота з підготовки зовнішньоторговельної операції складається з таких етапів: вибір ринку і його вивчення, вибір контрагента, проведення переговорів і укладення контракту [3, с.148].

Менеджери зовнішньоекономічної діяльності ТОВ „ Пфаннер Бар” вивчення ринку зазвичай здійснюють за програмою маркетингу. Існує ціла низка факторів, які старанно вивчаються підчас підготовки зовнішньоторговельної операції. Перш за все, це політичні відносини з країною-контрагентом, тому, що недоцільно шукати можливості укладення контракту з партнером країни, з якою держава має напружені відносини. Дуже вагомими факторами при виборі ринку є місткість товарного ринку і його кон’юнктура. Дослідження торгово-політичних умов є важливим і разом з тим дуже складним процесом. При цьому процесі велику увагу приділяють розмірам мита, які у різних країн є неоднаковими. Умови перевезень впливають на ціну товару, тому необхідно їх старанно вивчати. Це наявність прямих рейсів, залізничні тарифи, вартість перевалочних робіт і зберігання вантажу, правила і особисті умови перевезень. Також велике значення має вивчення законів з питань здійснення торгових операцій, у тому числі страхування, охорона промислової власності, патентування винаходів. Особливо старанно вивчається діяльність конкуруючих фірм, організація збуту їхніх товарів, агентська мережа.

Після вибору контрагента починається етап переговорів, тобто встановлення контакту. Сторони можуть вступати одна з одною у контакт різними способами: листування, переговори по телефону, особисті переговори. Для експортера засобом встановлення контактів з імпортером є відправка йому комерційної пропозиції – оферти.

Наступним етапом є обговорення і укладання контракту. Згідно з контрактом основними обов’язками експортера є:постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера – сплата ціни за товар і прийняття товару.

Проте, як свідчить дослідження підприємства ТОВ „ Пфаннер Бар” договір укладається на розсуд сторін. Умови договору поставки повинні викладатися відповідно до вимог Міжнародних правил „ ІНКОТЕРМС”.

ІНКОТЕРМС встановлюють правила, які регулюють питання пов’язані з доставкою товарів від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне очищення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.

Отже, можна зробити висновок, що організація експортних операцій це дуже складний процес. Ефективність експортних операцій на підприємстві залежить, передусім, від правильності та юридичної обґрунтованості укладених угод, своєчасності здійснення поставок, від правильності оформлення всіх необхідних документів під час перевезення продукції через кордон,правильного вибору маркетингової політики, пошуку шляхів мінімізації витрат на організацію експортних операцій та їх здійснення.

Література:

1. Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: підручник для вузів – Київ, Центр навчальної літератури, 2004. – 580 с.

2. Вівчар О.І. Основні аспекти підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств // Галицький економічний вісник. – 2009. - №2. – с.24-30.

3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс: Навч. посіб.-3-тє вид. перероб. та доп. / за ред.. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, К.І. Ржепішевського. – К.: Центр навчальної літератури, 2010.- 288 с.

4. Зовнішньоекономічна діяльність: навч. посібник / І.І. Дахно. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 360 с.

5. Економічна енциклопедія – http: //slovopedia.org.ua/

6. Офіційний сайт ТОВ „Пфаннер Бар” http: // www. pfanner.com.ua.