Харіна Н.В.

Старший викладач кафедри фінансів

Чернівецького торговельно-економічного

інституту КНЕУ

Дії держави відносно підтримки житлового іпотечного

кредитування.

Історія еволюції іпотеки свідчить про значну роль держави в підтримці житлового іпотечного кредитування. Практично в кожному дослідженні, присвяченому житловій іпотеці, наголошується на значній[1] [], іноді визначальній[2] [], ролі держави в розбудові національних іпотек в державах з розвинутими іпотечними ринками.

Головною метою дослідження є визначення ролі держави в житловому іпотечному кредитуванні.

Розглядаючи дії держави відносно підтримки житлового іпотечного кредитування, необхідно враховувати, що іпотека – це інструмент вирішення житлової проблеми всередині країни. Держава зацікавлено, щоб за допомогою житлової іпотеки в першу чергу повинні вирішити свої житлові проблеми більшість громадян, а вже інші макроекономічні та соціальні ефекти іпотеки є другорядними, і їх очікування в найближчій перспективі є безпідставними. Тому головним критерієм ефективності будь-яких дій держави відносно підтримки іпотеки в країнах, де житлова проблема далека від вирішення, слід вважати, насамперед, її роль у вирішенні житлової проблеми громадян.

В кількісному плані це може бути оцінено по показниках: величина іпотечних кредитів на 1 особу; питома вага населення, охопленого іпотечним кредитуванням; питома вага іпотеки на ринку житлової нерухомості; в меншій мірі - відношення іпотечних кредитів до ВВП.

Вищесказане не означає, що підтримка державою житлової іпотеки має здійснюватися без врахування економічних чинників. Підтримка державою іпотеки має бути збалансованою відносно максимізації рівня вирішення житлової проблеми (сприяння максимальній доступності іпотеки для громадян) та мінімізації економічних втрат, а, по-можливості, отриманню додаткових позитивних економічних ефектів.

Однак, щоб досягти головної мети, слід вирішити завдання більш нижчого рівня, адже держава не просто надає субсидії, гарантії чи створює фінансові іпотечні установи: це не є самоціль. Дані інструменти будуть лише тоді ефективні, коли вони сприяють усуненню стримуючих факторів розвитку іпотеки в напрямі її масовості. Крім того, необхідно врахувати, що держава має обмежену кількість ресурсів, а вартість житла є високою в усіх країнах. Тому держава зацікавлена, щоб до житлового іпотечного кредитування було залучено максимальну кількість недержавних ресурсів – комерційних структур та самих громадян, для яких актуальним є вирішення житлової проблеми. Перше може бути забезпечено ефективно діючим ринковим механізмом, який за рахунок високого прибутку при прийнятному ризику зацікавлює комерційні структури (комерційні банки, інші фінансові установи) розвивати житлове іпотечне кредитування. Другий канал притоку ресурсів може бути забезпечений також ринковим механізмом, але дещо іншого спрямування. Суть даного механізму можна описати наступним чином. Зазначимо, що не можна погодитися з поширеною думкою, що іпотечне кредитування – це діяльність з відносно малим ризиком[3] []. Через тривалий термін кредиту існують значні ризики відносно того, що ринкова вартість застави буде меншою, ніж на момент укладання договору, крім цього існують і валютні, політичні ризики та інші ризики, пов’язані з віддаленістю в часі моментів видачі і погашення кредиту. Отже ,виходячи з цього, цілями державної підтримки іпотеки є сприяння розширенню ресурсної бази та зменшення ризиковості іпотечного кредитування.

Список використаних джерел:

1. Евтух А.Т. Ипотечный механизм инвестирования / А.Т. Евтух. –Луцк:

Волинська обл. друкарня, 2001. – 180с.

2. Кручок С. І. Іпотечне кредитування: європейська практика та перспективи розвитку в Україні / С. І. Кручок . — К. : Урожай, 2003. – 256 с.

---