Экономические науки / 7. Учет и аудит

 

к.е.н., Дзюба О.М., Тарасенко О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 

Структура комісійних доходів комерційного банку та особливості проведення їх аналізу для управлінських потреб

 

Забезпечення та підвищення конкурентоспроможності банківської установи є однією з головних пріоритетів її керівництва. До основної особливості цього процесу можна віднести зміну основних складових внутрішньої політики банку, а саме розширення послуг, які надає банківська установа, забезпечення високої якості обслуговування, збільшення фінансових результатів діяльності за рахунок впровадження інноваційних складових тощо. Вагоме місце в забезпеченні доходів банку відіграють комісійні доходи, оскільки саме вони супроводжують майже всі банківські операції.

Дослідженням основних питань пов’язаних з здійсненням банківських операцій та відображення їх в обліку приділено чимало уваги в працях сучасних науковців та економістів, серед яких можна відмітити таких як Л. Кіндрацька, М. Люзняк, Л. Снігурська, Г. Спяк, В. Трохименко та інших. Однак питанням структури та аналізу комісійних доходів банківських установ та організації їх обліку приділено недостатньо уваги, що зумовлює необхідність подальших досліджень з обраної теми.

Метою статті є дослідження структури комісійних доходів комерційного банку та основних особливостей проведення їх аналізу для потреб керівництва.

В загальному визначенні доходи можна трактувати як збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі надходження, або зростання активів або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Усі доходи банківської установи умовно можна поділити на : банківські, небанківські операційні, непередбачені.

До банківських доходів належать ті, які безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України "Про банки і банківську діяльність", в свою чергу вони поділяються на: комісійні, процентні, торгівельні, інші банківські операційні доходи.

Комісійні доходи – це доходи, яки отримує банківська установа за усіма послугами, наданими контрагентам, окрім комісійних, що подібні за природою до процентів. Вони поділяються наступним чином: за операціями з банками, за операціями з клієнтами, за операціями з філіями та іншими установами банку.

До категорії комісійних доходів належать: комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами; комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій із цінними паперами; комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і коштовних металів для третіх сторін; інші комісійні доходи за операціями, що визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

До основних не за результатами діяльності, а в частині таких, що найчастіше виникають в банку можна віднести комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів банку.

Прямими результатами розрахунково-касових операцій комерційного банку є комісійні доходи. На підставі даних бухгалтерського обліку доходів розраховуються такі показники результатів: комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування; непроцентна маржа комісійних доходів [1].

Комісійні доходи за розрахунково-касове обслуговування клієнтів викладені в тарифах, які затверджуються керівником установи банку та додаються до договорів на розрахунково-касове обслуговування. До комісійних доходів за розрахунково-касове обслуговування належать: плата за відкриття, закриття поточних рахунків, переоформлення поточних рахунків у зв’язку з перереєстрацією; плата за видачу довідок клієнтам; плата за обслуговування в системі «Клієнт-Банк»; плата за розрахункове обслуговування; плата за видачу дублікатів виписок; плата за відправлення спецзв’язком платіжних документів на інкасо; плата за видачу готівки; плата за оформлення чекових книжок; плата за перерахування на рахунок торговельної виручки клієнтам інших банків; продаж векселів; продаж різної бланкової продукції [2].

Для дослідження ефективності здійснення банківських операцій та конкурентоспроможності тарифів банку необхідно постійно здійснювати їх аналіз. Аналіз тарифів банку здійснюється з метою з’ясування конкурентоспроможності банку щодо їх рівня та можливості підвищення комісійних доходів банку через цінову політику.

Аналіз тарифів банківської установи включає наступні етапи:

1) визначення видів тарифів банку і банків-конкурентів;

2) порівняльний аналіз рівня тарифів банку з рівнем тарифів банків-конкурентів;

3) висновки щодо рівня тарифів банку: перебувають вони на верхньому, середньому чи нижчому рівні відносно конкурентів [3].

У банках діють окремі тарифи за банківські послуги, що надаються юридичним особам, і окремо за банківські послуги, що надаються фізичним особам. Тому аналіз рівня тарифів здійснюється в розрізі цих двох груп клієнтів. Розмір плати банку юридичним особам за тимчасове користування коштів установлюється залежно від суми середньоденних залишків коштів на поточних рахунках клієнтів. Тарифи на кожну послугу встановлюються відповідно до різних ознак операцій. Тарифи на розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб у національній валюті враховують такі ознаки операції: відкриття рахунків, – тип рахунка, вид валюти; закриття рахунка – причина закриття; переоформлення поточних рахунків – причина переоформлення; касове обслуговування – напрям руху грошей (прийняття, ви­дача готівки); умови замовлення суми готівки на видачу (в межах замовленої суми, без попереднього замовлення або за рахунок коштів, які надійшли в день видачі); суб’єкт операції (клієнт, не клієнт банку); перерахування коштів із рахунків – від банку-контрагента (в межах однієї системи, за межами системи), вид розрахункових документів (на паперових носіях, в електронному вигляді), момент надання розрахункових документів у банк (протягом операційного часу, після операційного часу), характер коштів на рахунку платника (за­лишок на початок операційного дня, поточне зарахування коштів); акредитиви в національній валюті – вид послуги (відкриття акредитиву, авізування акредитиву, за відмову від акредитива, закриття акредитива, перевірку документів за акредитивом, внесення змін до умов акредитива); місце депонування акредитива (в банку бенефіціара, в банку заявника акредитива) [4].

Аналіз тарифів на надання послуг юридичним особам за переказ коштів у національній валюті проводиться детальніше, оскільки вони мають головне значення для клієнтів і банків. Тарифи на переказування коштів можуть установлюватися у вигляді абсолютної плати за один документ або у вигляді відсотка від суми платежу. Банками перекази в межах однієї системи здійснюються, як правило, безоплатно. Перекази, документи на які надані в банк за межами операційного часу, так як і платежі за рахунок поточних надходжень, здійснюються за підвищеними тарифами. Тарифи на перекази можуть бути однаковими для всіх документів, а можуть відрізнятися для документів на паперових носіях і платежів через систему «Клієнт-Банк». Надання послуг через систему «Клієнт-Банк» здійснюється на підставі окремого договору. Порівняння тарифів банку з тарифами банків-конкурентів проводиться за однаковими умовами переказів [4].

На підставі даних аналізу можна зробити висновок щодо конкурентоспроможності тарифів на переказування коштів у межах залишку на початок дня та необхідності перегляду тарифу на платежі клієнтів за рахунок надходжень поточного дня. Тарифи на касове обслуговування юридичних осіб включають тарифи на видачу готівки з рахунків юридичних осіб; внесення та перерахунок готівки, що доставлена в банк; повторне перерахування інкасованої виручки у разі розходження фактичної суми з сумою, вказаною у супровідній відомості; інкасація торговельної та іншої виручки; супроводження касира з цінностями, доставка клієнтам розмінної монети та ін. Тарифи банку встановлюються за стандартними умовами обслуговування. Для клієнтів зі значними залишками коштів на поточних рахунках банки встановлюють пільгові тарифи на розрахунково-касове обслуговування і підвищені процентні ставки за залишками на рахунках.

Причинами, які впливають на доходи від розрахунково-касових операцій, є зміни обсягів операцій, тарифів на розрахунково-касове обслуговування клієнтів, тарифів інших банків на розрахунково-касове обслуговування, тарифів Національного банку України на касове обслуговування комерційних банків, тарифів на послуги з інкасації та перевезення банкнот, монет, інших цінностей. Зміни вказаних тарифів можуть впливати на маржу в окремих випадках, а зміни обсягів операцій є постійною причиною змін непроцентної маржі. Тому доцільно спочатку визначити головні розрахункові та касові операції, за якими утримуються комісійні доходи та сплачуються комісійні витрати, а потім з’ясувати причини змін цих доходів і витрат.

 

Література:

1.                 Дзюблик О.В. Банківські операції: [підручник] О.В. Дзюблик, Я.І. Чайковський, Н.Д. Галапуп, І.С. Кравчук, О.Л. Малахова О.С. Пруський. – Т.: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. – 696 с.

2.                 Момот О.М. Інтегровані банківські послуги та конкурентоспроможність банківської системи: [монографія] / О.М. Момот, І.Г. Брітченко. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – 315 с.

3.                 Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: [Навчальний посібник] / О.В. Васюренко, К.О. Волохата – К.: Знання, 2006. – 463 с.

4.                 Крупка М.І. Банківські операції: [навчальний посібник] / М.І. Крупка, Є.М. Андрущак, Н.Г. Пайтра. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – 248 с.