Економічні науки/7.Облік
і аудит
Островська О.А.
Науковий керівник
Присяжнюк С.В.
Вінницький торговельно –
економічний інститут, КНТЕУ, Україна
Порядок обліку фінансових інвестицій в асоційовані компанії
та розкриття інформації про них у фінансовій звітності регламентується міжнародним
стандартом бухгалтерського обліку (МСБО)28 «Інвестиції в асоційовані компанії».
Згідно з цим стандартом асоційованою компанією вважається підприємство, в якому
інвестор має суттєвий вплив і яке не є ні дочірнім, ні спільним підприємством
інвестора. Під суттєвим впливом розуміють можливість брати участь у прийнятті
рішень з фінансової та операційної політики об'єкта інвестування, але при цьому
інвестор не має права контролювати цю політику.
Вважається, що інвестор має суттєвий вплив, якщо він
володіє прямо або непрямо (через дочірні підприємства) не менше ніж 20% акцій
об'єкта інвестування, що мають право голосу. Ця умова зберігається, доки не
буде чітко доведено протилежне.
Як правило,
свідченням наявності суттєвого впливу інвестора, є:
а) представництво у раді директорів або аналогічному керівному органі об'єкта інвестування;
б) участь у політиці прийняття рішень;
в) важливі операції між інвестором та об'єктом інвестування;
г) взаємообмін управлінським персоналом або
д) забезпечення необхідної технічної інформації.
В обліку фінансових інвестицій використовуються два методи: метод участі в капіталі та метод собівартості.
Метод участі в капіталі – це метод обліку, згідно з яким первісна інвестиція відображається за собівартістю, а потім коригується відповідно до зміни частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування після придбання. Звіт про прибутки та збитки відображає частку інвестора в результатах діяльності об'єкта інвестування.
Метод собівартості – це метод обліку, згідно з яким інвестиція відображається за собівартістю. Звіт про прибутки та збитки відображає прибуток від інвестиції лише тою мірою, якою інвестор одержує частку акумульованого чистого прибутку об'єкта інвестування, що виникає після дати придбання [2].
Фінансова інвестиція в асоційовану компанію відображається в обліку з застосуванням методу собівартості, коли вона здійснює свою діяльність в умовах жорстких довгострокових обмежень, які суттєво послаблюють її здатність передавати кошти інвестору. Інвестиції в асоційовані компанії відображаються в обліку також із застосуванням методу собівартості, коли інвестиція купується та утримується винятково з метою її продажу в близькому майбутньому.
Метод участі в капіталі варто припинити починаючи з дати: коли він перестає суттєво впливати на асоційовану компанію, але зберігає, цілком або частково, свою інвестицію чи коли метод участі в капіталі більш не є прийнятним, тому що асоційована компанія здійснює свою діяльність в умовах жорстких довгострокових обмежень, які значно послаблюють її здатність передавати кошти інвестору. Балансову вартість інвестиції на цю дату слід у подальшому вважати собівартістю.
Багато процедур, прийнятних для застосування методу участі в капіталі, є подібними до процедур консолідації, визначених в МСБО 27 "Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства". До того ж, загальні концепції, що є основоположними для процедур консолідації, які застосовуються при придбанні дочірнього підприємства, прийняті також щодо придбання інвестиції в асоційовану компанію.
Фінансова інвестиція в асоційовану компанію відображається в обліку за методом участі в капіталі, починаючи з дати, коли вона відповідає визначенню асоційованої компанії. Після придбання інвестиції будь-яка різниця між собівартістю придбання і часткою інвестора в справедливій вартості чистих активів асоційованої компанії, що підлягають визначенню, відображається в обліку відповідно до вимог МСБО 22 "Об'єднання компаній". Відповідні коригування частки інвестора в прибутках або збитках після придбання здійснюються для відображення в обліку:
а) амортизації активів, що амортизуються, яка базується на їх справедливій вартості;
б) амортизації різниці між собівартістю інвестиції і часткою інвестора в справедливій вартості чистих активів, що підлягають визначенню.
В умовах сьогодення фінансові звіти асоційованої компанії, які є в наявності, використовуються інвестором при застосуванні методу участі в капіталі; як правило, вони складаються на ту ж дату, що і фінансові звіти інвестора. Коли дати звітності інвестора та асоційованої компанії різні, асоційована компанія часто складає для використання інвестором звіти на ту ж дату, що і фінансові звіти інвестора. Коли це є неможливим, використовуються фінансові звіти, складені на іншу дату звітності. Принцип послідовності диктує, що тривалість звітного періоду і будь-які різниці у датах звітності є незмінними від одного періоду до іншого [3].
Якщо, згідно з методом участі в капіталі, частка інвестора у збитках асоційованої компанії дорівнює балансовій вартості інвестицій або перевищує її, інвестор, як правило, припиняє включати частку в подальших збитках. Інвестиція відображається в звіті за нульовою вартістю. Додаткові збитки забезпечуються тою мірою, якою інвестор бере на себе зобов'язання або здійснює виплати за дорученням асоційованої компанії для погашення її зобов'язань, гарантом яких був інвестор або за які відповідав іншим чином. Якщо після цього асоційована компанія звітує про прибутки, інвестор поновлює надання інформації, включаючи свою частку таких прибутків тільки після того, як його частка прибутків дорівнює частці чистих збитків, які не були визнані [5].
Таким чином, основним методом обліку фінансових інвестицій з МСБО є два методи: собівартості та участі в капіталі. Однак вважаємо, що для інвестора асоційованої компанії найбільш вживаним є метод участі в капіталі. Крім того, слід пам’ятати, що метод собівартості теж має практичне значення при визначених обставинах, які потребують більш детального розгляду.
1. Голов С.Ф., В.М. Костюченко. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.
2. Губачова О.М. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: НІМЦ "Укркоопосвіта", 1998. – 226 с.
3. Коршунов B.I. Організація бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах: Монографія. – X.: Основа, 1999. – 226 с. – Рос. мовою.
4.
Малишкін
О.І Фінансова звітність підприємства: Міжнародні та національні стандарти:
Навчальний посібник. / 2-е вид., доп. та виправ. – Суми: Видавництво
"Університетська книга", 2001. – 158 с.
5. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку МСБО 27 (переформатований у 1994 р.) "Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства".
6. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку МСБО 28 (переформатований у 1994 р.) "Облік інвестицій в асоційовані компанії".