Історія / Історія України / Вітчизняна історія

Кандидат історичних наук, Нікітенко К.В.

Львівський інститут менеджменту, Україна.

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ОБ'ЄКТІВ ОБОРОННОГО ЗНАЧЕННЯ В УРСР НАПЕРЕДОДНІ

ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(НА ПРИКЛАДІ ЖИТОМИРСЬКОГО ПРОМБАНКА).

Прихід до влади А.Гітлера розпочав у світовій історії нову сторінку. Радянське керівництво це зрозуміло одним з перших. Так, на ХVІІ з’їзді ВКП(б) у 1934 р. було детально розглянуто міжнародну ситуацію. Загострення обстановки на Далекому Сході – експансія Японії, реваншистські настрої в Німеччині, що вело до збільшення напруги в Європі і, нарешті, вихід Японії та Німеччини з Ліги Націй і розгортання гонки озброєнь – все це свідчило, що світ стоїть перед загрозою нової війни. “Справа явно йде до нової війни” – зробив висновок Й.Сталін у своїй доповіді на з’їзді. В.Молотов активно підтримав вождя, закликав максимально посилити “пильність та готовність до захисту великих завоювань Жовтневої революції”, і з цією метою “проявити особливу увагу боєздатності нашої уславленої Червоної армії”.

Відповідно, питання обороноздатності країни були на постійному контролі керівництва країни. Так, на нараді працівників оборонної промисловості у червні 1934 р. Й.Сталін підкреслював “у нас капіталістичне оточення, отже, ми оточені ворогами...” [1, с.92]. Пріоритетність потреб оборонної промисловості стала в країні беззаперечною. З кожним роком все збільшувалося фінансування. Так, якщо у 1936 р. Наркомат оборони отримав 14,9 млрд. крб., то вже у бюджетному плані на 1937 р. були намічені асигнування у 20,1 млрд. крб. [2, с.3]. Це фінансування включало в себе не лише витрати на харчування та обмундирування Червоної армії, але й окрім того побудову досить великої кількості баз, складів, полігонів, аеродромів, оборонних споруд тощо.

Зрозуміло, що такі значні капіталовкладення вимагали налагодженої системи співіснування із банківським сектором. Чіткого і швидкого переказу грошей на рахунки потрібних об'єктів. Окрім того, в умовах “ворожого оточення”, на чому регулярно наголошувала вся машина радянської пропаганди, безумовно, далеко не про всі об'єкти й їх фінансування виникала потреба широко інформувати громадськість. Без перебільшення можна сказати, що банківська система СРСР, а разом із нею і УРСР була не просто втягнута у коло інтересів Наркомату оборони, а й певною мірою стала його важливою підконтрольно-залежною складовою.

Атмосфера максимальної секретності, військової таємниці у банківський сфері із кожним роком все поглиблювалася. Інструкція Наркомату фінансів щодо обліку фінансування підприємств оборонного значення від 14 лютого 1938 р. наказувала весь документообіг, який пов'язаний із обліковими операціями оборонного будівництва відокремити від загальних документів. Все фінансування підприємств оборонного значення з 1938 року переводилося на спеціальний баланс. Відповідно, всі фінансові документи повинні були бути доступними виключно обмеженому колу спеціально виділених людей. Або це навантаження лягало на головного бухгалтера, який мав весь допуск до секретної інформації, або цим повинен був займатися спеціальний інспектор, або спеціально призначена людина. Відтепер наказувалося при переказі коштів телеграфом на початку тексту вставляти кодове слово “НАРЯД”. Всі документи, які б містили цей пароль повинні були негайно передаватися для обробки виключно у спеціальну групу, або спеціальним секретним працівникам [3].

Вказівки із Наркомату фінансів негайно бралися до виконання на місцях. Так, на початку 1938 р. з Московської контори Промбанку у всі його відділення надійшов обіжник щодо нових правил фінансування об'єктів оборонної промисловості. Відтепер по всіх будівництвах оборонного значення у всіх ділових паперах слід було замість назви об'єкта використовувати виключно спеціальний шифр. Більше того, навіть амортизація, яка нараховувалася по таких об'єктах теж повинна була бути зашифрованою, щодо неї у всій документації встановлювався спеціальний код - “троянда”, а всі відрахування від прибутку відтепер повинні були позначатися тільки кодом - “лілея” [4].

При кожній банківській установі створювалися спеціальні секретні відділи для обслуговування потреб оборонної промисловості. Це призвело до чергових масштабних перевірок банківських штатів. З урахуванням того, що криваві репресії попередніх років призвели до практично повного оновлення контингенту співробітників, в світлі нових постанов саме цих нових працівників, які прийшли на місця репресованих, чекали численні перевірки. Приміром, у квітні 1938 р. спецвідділ Житомирського відділення Промбанку отримав запит із Москви, в якому прохали повідомити, чи працював у цьому банку у 1923-1924 рр. Співак Леон Ісаакович, як він це зазначив у своїй автобіографії. Причому вказана була досить серйозна керівна посада — завідуючий відділом активних операцій. Незавидною була подальша доля Л.Співака, адже у зазначений період у Житомирі були відсутні будь-які відділення Промбанку і, зрозуміло, що такого співробітника у банку не могло бути ні на якій посаді, про що спецвідділ й повідомив у Москву [5].

Відповідно, певні банківські працівники навіть за умов загальної мобілізації призову в армію не підлягали за жодних обставин. У червні 1939 р. Наркомат фінансів розіслав обіжник №636с, яким був встановлений наступний перелік таких спецпрацівників: керівник банківського відділення, директор і завідуючий, старший інспектор, старший ревізор та головний бухгалтер [6].

У всій банківській документації всі оборонні спецоб'єкти позначалися виключно за отриманими власними номерами. Приміром, склад цегляний у місті Новоград-Волинську отримав №224, на його будівництво виділялося 64,6 тис. крб. і всього 9 днів на всі будівельні роботи (спеціальна інструкція з центральної столичної контори Промбанку вимагала максимально пришвидшити всі будівельні роботи по спецоб'єктах), військовий склад у Житомирі отримав №264, 32 тис.крб. і 6 днів на всі роботи тощо.

На будівництво оборонних спецоб'єктів фінансування не шкодували. Були задіяні всі людські та фінансові резерви. Приміром, на дільниці №120 у Житомирі працювали 652 людини, загальний фонд заробітної плати становив 494,3 тис.крб., на дільниці №127 в Овручі — 635 людей, із заробітним фондом у 479,9 тис.крб., на будівництво спецоб'єктів дільниці №118 у Новоград-Волинському було залучено 539 людей із фондом зарплати у 378 тис.крб. тощо [7].

В наступному, 1939 р. рівень секретності ще більш посилився. Відтепер окрім шифрів-номерів об'єктів, вводилися також для їх позначення кодові назви. Приміром, об'єкт на дільниці №127 у місті Овручі отримав кодову назву “мак”, об'єкт на 120 дільниці у Житомирі отримав назву “диня”, об'єкт № 661 у Житомирі став “сироїжкою”, №656 у Коростині “груздем”, об'єкт №601 в Овручі отримав назву “лев” тощо [8].

Втім, іноді така секретність заплутувала не тільки ворогів, а й власні радянські установи. Приміром, влітку 1939 р. в Житомирській області розпочалося будівництво вузла ВПС, під фінансування якого у місцевому Промбанку був відкритий спеціальний рахунок. Проте, начальник управління зв'язку Житомирської області, отримавши повідомлення щодо відправлення апарата СТ-35 у райвідділок зв'язку м.Коростень зовсім не розібрався у ситуації, й відмовив у оплаті, відправивши у Наркомат зв'язку відверту відписку, у тому сенсі, що нехай Коростенський відділ за цей настільки потрібний йому апарат і розраховується. Зрозуміло, що Наркомат зв'язку негайно відгукнувся листом №14296 від 17 листопада з вимогою терміново оплатити апарат СТ-35 (копія листа одразу була надіслана у Житомирський Промбанк), пояснюючи вже прямим текстом, що мається на увазі будівництво об'єкта оборонного значення і даний апарат потрібен зовсім не Коростенському відділенню зв'язку, а буде встановлений на таємному об'єкті ВПС [9].

Таким чином, напередодні Другої світової війни відбулася адаптація, підпорядкування банківської системи країни потребам фінансування оборонної промисловості.

Література:

1. Цит. за Невежин В. “Если завтра в поход…”. – М.: Яуза, Эксмо, 2007. – 320 с.

2. Финансовая программа СССР на 1937 год. Доклад наркомфина СССР тов. Г.Ф. Гринько о государственном бюджете СССР на 1937 г. Бюджет и оборона СССР // экономическая жизнь. - 1937. - Від 12 січня. - С.3.

3. Державний архів Житомирської області (далі ДАЖО). - Ф. Р-1648, оп.1, спр.2, арк.4-13.

4. ДАЖО. - Ф. Р-1648, оп.1, спр.2, арк.2.

5. ДАЖО. - Ф. Р-1648, оп.1, спр.2, арк.22, 23.

6. ДАЖО. - Ф. Р-1648, оп.1, спр.2, арк.32.

7. ДАЖО. - Ф. Р-1648, оп.1, спр.2, арк.30.

8. ДАЖО. - Ф. Р-1648, оп.1, спр.9, арк.1, 2.

9. ДАЖО. - Ф. Р-1648, оп.1, спр.2, арк.55, 50.