Корекція астенічних розладів.
Лебідь О. П., Стоянов О. М.

Астенія (грец. asthenia - безсилля), або стан нервово-психічної та фізичної слабкості, є в даний час одним з найбільш поширених патологічних станів. Так, за даними зарубіжних авторів, епізодична втома є проблемою практично для кожного четвертого дорослого (K. Kroenke et al., 1988; RK Price at al., EA Walker, 1993).

Симптоми астенії виявляються у третини пацієнтів, які звертаються до лікарів загальної практики (E. Shahar, J. Lederer, 1990), і близько 60% всіх скарг хворих при первинному зверненні, пов'язані з тими чи іншими проявами цього стану (Я. Б. Юдельсон, 2003).

Астенічний стан - це патологічний стан, який розвивається поступово, поза зв'язку з необхідністю мобілізації організму, яка триває місяці й роки, не відновлюється після відпочинку і вимагає надання пацієнтові медичної допомоги. Це відрізняє астенію від звичайної стомлюваності, яка зникає після відпочинку.

Принципова відмінність астенічного синдрому (АС) від стомлюваності полягає в тому, що остання виникає в результаті зменшення енергетичних запасів, тоді як астенія є наслідком порушення регуляції використання енергетичних ресурсів.

Астенію етіологічно можна розділити на дві групи: органічну і функціональну. Причинами органічної астенії є інфекційні, неврологічні, гематологічні, ендокринологічні, гастроентерологічні і пухлинні захворювання.
Функціональна астенія характеризується принциповою оборотністю, тому що виникає в структурі обмежених у часі патологічних станів або слідом за ними. До їх числа відносяться астенія, що виникає як реакція на гострий стрес або значні перевантаження на роботі, - психічна або фізична (астенія перенапруги), хронічна астенія, що з'являється слідом за пологами (післяпологова), інфекційними захворюваннями (постінфекційної) або в структурі синдрому відміни.

Астенічні розлади часто призводять до значного зниження працездатності, порушують звичну життєдіяльність (якість життя), а іноді самі по собі виступають фоном, на якому формуються інші більш важкі психічні або соматичні порушення.

У синдромі астенії можна виділити чотири основні групи симптомів:

1. Фізичні:

а)м'язова слабкість;

б) стомлюваність.

 2. Інтелектуальні:

а) розлад уваги, здатності до концентрації;

б) погіршення пам'яті.

3. Психологічні:

а) відсутність впевненості в собі;

б) зниження мотивацій.

4. Розлад сну.

Науково обґрунтовані рекомендації для лікування більшості астенічних станів включають призначення психостимуляторів і ноотропів. Явища синдрому відміни, розвиток залежності та зловживання, ризик виникнення соматичних ускладнень і багато інші небажані реакції виникають при терапії групою психотропних препаратів нейрометаболічної дії, у психофармакологічному спектрі яких виявляється психостимулюючий ефект.

Найбільш виправданим з нашої точки зору при астенічному синдромі є препарат Танакан. Він має, як ноотропну, так і психотропну дію. Застосування Танакану призводить до посилення метаболічних, енергетичних процесів в головному мозку, посилення синтезу білка і фосфоліпідів, впливає на нейромедіаторні процеси (підвищує вміст норадреналіну, дофаміну, серотоніну в головному мозку), покращує утилізацію глюкози.

Метою нашої роботи була оцінка ефективності дії препарату Танакан у пацієнтів з астенічним синдромом на тлі органічної неврологічної патології.
У дослідження були включені 53 людини з астенічним синдромом на тлі органічної патологічної патології. З них: чоловіків - 23 (43,4%) і жінок - 30 (56,6%).

Середній вік пацієнтів склав 43,2 + 2,4. Спектр неврологічної патології: наслідки ЧМТ - 21 (39,62%), наслідки перенесеного ішемічного інсульту - 26 (49,06%), розсіяний склероз - 6 (1,32%).

Спочатку і в кінці лікування пацієнти проходили такі дослідження: клініко-неврологічне дослідження, оцінка запаморочення, оцінка стомлюваності (за 10-бальною ВАШ), оцінка когнітивних функцій за шкалою MMSE, оцінка рівня реактивної та особистісної тривожності за шкалою Спілбергера - Ханіна, проведення фонової електроенцефалограми (ЕЕГ).
Препарат Танакан застосовувався як монотерапія протягом 90 днів по 1 таблетці 3 рази на день.

Суб'єктивно 50%% (27 пацієнтів) оцінили результат лікування як відмінний, 26% (14 пацієнтів) - як хороший, 24%% (9 пацієнтів) - як задовільний.

Під впливом терапії відзначалося зниження рівня депресії, тенденція до зменшення реактивної тривожності. При аналізі даних ЕЕГ після проведення курсу терапії Танаканом відзначалася тенденція до зменшення процентної представленості патологічних ритмів.

В результаті проведеної роботи можна зробити наступні висновки:

1. При застосуванні Танакану поліпшуються когнітивні функції.

2. Відзначається зменшення рівня депресії і тривожності, зменшення скарг на головний біль, запаморочення, стомлюваність.

3. За даними ЕЕГ відсутні зміни альфа-ритму.

Таким чином, препарат Танакан може бути рекомендований як монотерапія при астенічному синдромі на тлі органічної неврологічної патології.