Безбородих С. М.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Актуальність аксіологічного підходу в професійній підготовці майбутніх фахівців початкової школи

Сучасний стан наукової психолого-педагогічної літератури визначається наявністю великої кількості понять, які характеризують певний рівень розвитку і професійне ставлення особистості вчителя, здатного до ефективного управління педагогічною діяльністю, серед яких провідне місце займають такі поняття, як «цінність», «ціннісні орієнтації». У свою чергу реформування змісту освіти неможливо без утвердження нової системи цінностей.

Зазначимо, що при побудові навчального процесу з педагогічної точки зору необхідно насамперед визначити ієрархію основних життєвих і професійних цінностей, з’ясувати їхній вплив на процес формування особистості під час навчання. Адже саме в студентському віці відбувається перегляд ціннісно-духовних категорій та аксіологічна переорієнтація. Даний вік є найбільш сприятливим для психологічного, біологічного, соціального розвитку та виділення і зміцнення власної системи цінностей, співвіднесеної з суспільними нормами та інтересами. 

Теоретико-методологічні засади аксіологічної проблематики в освіті вивчаються багатьма дослідниками (І. Бех, Б. Гершунський, І. Зязюн, В. Кремінь, А. Міщенко, В. Сластьонін, В.Стрельніков, Н Ткачова та ін.), у яких аксіологічний підхід розглядається як фундамент духовної культури майбутнього педагога.

У сучасній науці проблема цінностей є предметом міждисциплінарного дослідження. Передусім необхідно визначити загальнофілософське трактування поняття аксіології, аксіологічного підходу та цінностей. Визначимо загально філософське поняття аксіології та цінностей. Аксіологія за філософськими словниками (грецьк. axia — цінність, logos — слово, учіння) визначається як філософське дослідження природи цінностей [2, С. 11]; як філософська дисципліна, що займається дослідженням цінностей як смислоутворювальних засад людського буття, що задають спрямованість і вмотивованість людському життю, діяльності та конкретним діянням і вчинкам [1, С. 26].

Центральним поняттям в аксіології є поняття цінностей. Слід зауважити, що в сучасній науці існують різні визначення поняття "цінності". Цінності — специфічно соціальні визначення об’єктів довкілля, що виявляють їхнє позитивне або негативне значення для людини і суспільства. Зовнішньо цінності виступають як властивості предмета чи явища, однак вони притаманні йому не від природи, не просто в силу внутрішньої структури об’єкта самого по собі, а тому, що він включений у сферу суспільного буття людини і є носієм певних соціальних стосунків. [2].

Різноманітністю підходів вирізняється не лише визначення поняття цінностей, а і їхня класифікація. Так, у філософській енциклопедії представлено таку типологію цінностей: цінності-цілі, цінності-засоби, ситуативні цінності; визнані (інституйовані) та невизнані (але потенційні); за об’єктом спрямованості — спрямовані на себе, на інших, на предмет, на природу тощо [1, С. 1200].

Виходячи з вище викладеного, цінності – це специфічні соціальні визначення об’єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або негативне значення для окремої людини або суспільства (добробут, добро, зло, прекрасне, потворне тощо).

Цінності в житті суспільства виступають соціально-значимими орієнтирами діяльності суб’єктів. Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Культура визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання поведінки членів даного соціуму.

Отже, свою діяльність людина будує у відповідності з нормативами і цінностями. Без усвідомлення людиною змісту цінностей, якими вона керується, неможливо визначити цілі її діяльності. Саме цей суб’єктивний аспект вироблення цілей суспільної діяльності людей і відображається категорією ціннісної орієнтації. У філософському розумінні ціннісні орієнтації визначаються як елементи внутрішньої структури особистості, сформовані й закріплені життєвим досвідом індивіда в ході процесів соціалізації й адаптації, що обмежують значуще (суттєве для цієї людини) від незначущого через прийняття чи неприйняття особистістю певних цінностей, усвідомлених як межа (горизонт) граничних смислів і основних цілей життя, а також тих, що визначають засоби їхньої реалізації [1, С. 1199].

На наш погляд, є орієнтація майбутніх фахівців початкової школи на домінантні цінності, пов’язані з пізнавальною діяльністю. Базовим підґрунтям особистісного становлення майбутнього спеціаліста є залучення студентів до знання як цінності, що забезпечує успіх професійної діяльності. Крім того, важливо сформувати в студентів активне ставлення до самого процесу пізнавальної діяльності як педагогічної цінності, спрямованої на духовно-теоретичне засвоєння довкілля.

Зауважимо, що роботу з майбутніми фахівцями початкової школи необхідно будувати таким чином, щоб цінність, яка засвоюється, високо цінувалася ними, тільки в цьому випадку вона переходить у потребу. Якщо ж у майбутніх фахівців не сформоване позитивне ставлення до цінностей, то в них не виникає бажання привласнювати їх.

Отже, аксіологічний підхід передбачає спрямованість майбутніх фахівців початкової школи на пошук найбільш оптимальних шляхів досягнення мети в педагогічній діяльності; орієнтацію особистості на набір певних професійних цінностей.

Література

1. Всемирная энциклопедия: Философия / [главн. научн. ред. и сост. А.А. Грицанов]. - М. : АСТ, Мн. : Харвест, Современный литератор, 2001. - 1312 с.

2. Философский словарь / [под ред. И. Т. Фролова]. - М. : Политиздат, 1987. - 590 с.