Безбородих С. М.
Луганський національний
університет імені Тараса Шевченка
Актуальність аксіологічного підходу в
професійній підготовці майбутніх фахівців початкової школи
Сучасний стан наукової психолого-педагогічної літератури
визначається наявністю великої кількості понять, які характеризують певний
рівень розвитку і професійне ставлення особистості вчителя, здатного до
ефективного управління педагогічною діяльністю, серед яких провідне місце
займають такі поняття, як «цінність», «ціннісні орієнтації». У
свою чергу реформування змісту освіти неможливо без утвердження нової системи
цінностей.
Зазначимо, що при побудові
навчального процесу з педагогічної точки зору необхідно насамперед визначити
ієрархію основних життєвих і професійних цінностей, з’ясувати їхній вплив на
процес формування особистості під час навчання. Адже саме в студентському віці
відбувається перегляд ціннісно-духовних категорій та аксіологічна
переорієнтація. Даний вік є найбільш сприятливим для психологічного,
біологічного, соціального розвитку та виділення і зміцнення власної системи
цінностей, співвіднесеної з суспільними нормами та інтересами.
Теоретико-методологічні засади аксіологічної проблематики
в освіті вивчаються багатьма дослідниками (І. Бех, Б. Гершунський, І. Зязюн, В. Кремінь, А. Міщенко, В. Сластьонін, В.Стрельніков, Н Ткачова та ін.), у яких аксіологічний підхід розглядається
як фундамент духовної культури майбутнього педагога.
У сучасній науці проблема цінностей є предметом
міждисциплінарного дослідження. Передусім необхідно визначити
загальнофілософське трактування поняття аксіології, аксіологічного підходу та
цінностей. Визначимо загально філософське поняття аксіології та цінностей. Аксіологія
за філософськими словниками (грецьк. axia —
цінність, logos — слово, учіння) визначається як філософське дослідження природи цінностей
[2, С. 11]; як філософська дисципліна, що займається дослідженням цінностей як
смислоутворювальних засад людського буття, що задають спрямованість і
вмотивованість людському життю, діяльності та конкретним діянням і вчинкам [1,
С. 26].
Центральним поняттям в аксіології є поняття цінностей. Слід зауважити, що в сучасній науці
існують різні визначення поняття "цінності". Цінності — специфічно
соціальні визначення об’єктів довкілля, що виявляють їхнє позитивне або
негативне значення для людини і суспільства. Зовнішньо цінності
виступають як властивості предмета чи явища, однак вони притаманні йому не від
природи, не просто в силу внутрішньої структури об’єкта самого по собі, а тому,
що він включений у сферу суспільного буття
людини і є носієм певних соціальних стосунків. [2].
Різноманітністю підходів вирізняється не лише визначення
поняття цінностей, а і їхня класифікація. Так, у філософській енциклопедії
представлено таку типологію цінностей: цінності-цілі, цінності-засоби,
ситуативні цінності; визнані (інституйовані) та невизнані (але потенційні); за
об’єктом спрямованості — спрямовані на себе, на інших, на предмет, на природу
тощо [1, С. 1200].
Виходячи з вище викладеного, цінності – це специфічні
соціальні визначення об’єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне
або негативне значення для окремої людини або суспільства (добробут, добро,
зло, прекрасне, потворне тощо).
Цінності в житті суспільства виступають
соціально-значимими орієнтирами діяльності суб’єктів. Саме через культурні
цінності людина задовольняє свої потреби. Цінності становлять фундамент
культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Культура
визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання
поведінки членів даного соціуму.
Отже, свою діяльність людина будує у відповідності з
нормативами і цінностями. Без усвідомлення людиною змісту цінностей, якими вона
керується, неможливо визначити цілі її діяльності. Саме цей суб’єктивний аспект
вироблення цілей суспільної діяльності людей і відображається категорією
ціннісної орієнтації. У філософському розумінні ціннісні орієнтації
визначаються як елементи внутрішньої структури особистості, сформовані й
закріплені життєвим досвідом індивіда в ході процесів соціалізації й адаптації,
що обмежують значуще (суттєве для цієї людини) від незначущого через прийняття
чи неприйняття особистістю певних цінностей, усвідомлених як межа (горизонт)
граничних смислів і основних цілей життя, а також тих, що визначають засоби
їхньої реалізації [1, С. 1199].
На наш погляд, є орієнтація майбутніх фахівців початкової
школи на домінантні цінності, пов’язані з пізнавальною діяльністю. Базовим
підґрунтям особистісного становлення майбутнього спеціаліста є залучення
студентів до знання як цінності, що забезпечує успіх професійної діяльності.
Крім того, важливо сформувати в студентів активне ставлення до самого процесу
пізнавальної діяльності як педагогічної цінності, спрямованої на
духовно-теоретичне засвоєння довкілля.
Зауважимо, що роботу з майбутніми фахівцями початкової школи необхідно
будувати таким чином, щоб цінність, яка засвоюється, високо цінувалася ними,
тільки в цьому випадку вона переходить у потребу. Якщо ж у майбутніх фахівців
не сформоване позитивне ставлення до цінностей, то в них не виникає бажання
привласнювати їх.
Отже,
аксіологічний підхід передбачає спрямованість
майбутніх фахівців початкової школи на пошук найбільш оптимальних шляхів досягнення мети в педагогічній діяльності; орієнтацію особистості на набір певних професійних
цінностей.
Література
1. Всемирная
энциклопедия: Философия / [главн. научн. ред. и сост. А.А. Грицанов].
- М. : АСТ, Мн. : Харвест, Современный литератор, 2001. - 1312 с.
2. Философский
словарь / [под ред. И. Т. Фролова]. - М. : Политиздат, 1987. - 590 с.