Сельское хазяйство.

5. Растениеводство, селекция

и семеноводство

Ляшенко В.В., Тараненко О.В.

Полтавська державна аграрна академія

Врожайність вівса при різних способах сівби

На сучасну рівні розвитку зернового господарства України особливої уваги заслуговують удосконалення структури виробництва зерна та суттєве збільшення зборів фуражного.

Серед зернофуражних культур важливе місце належить вівсу, який має велике значення при вирощуванні молодняку і при відгодівлі тварин. Овес широко використовується на зелений корм, сіно і силос, особливо в суміші з однорічними бобовими культурами. Білок цієї культури перетравлюється на 78-83%, а за своєю біологічною цінністю перевищує білки кукурудзи, ячменю і навіть пшениці. Зерно вівса, порівнюючи з іншими хлібними злаками, містить більше жиру та клітковини. По вмісту вітамінів овес перевищує інші зернові культури.

Зерно вівса є дуже добрим кормом для тварин, особливо для коней. Воно має тонічну властивість. Використовують на корм зерно в цілому, розмеленому, дробленому та плющеному вигляді. Крім основного кормового, зерно вівса має ще й продовольче значення. Такі дуже поживні й корисні для організму людини продукти його переробки, як толокно, пластівці, крупа „Геркулес”, галети тощо, широко застосовуються в дієтичному та дитячому харчуванні [1].

Для поліпшення екологічного середовища заслуговує на увагу здатність вівса пригнічувати розвиток деяких хвороб, завдяки чому він помітно поліпшує фітосанітарний стан наступних культур сівозміни і виключає застосування фунгіцидів.

У сучасному зерновому господарстві в зв’язку із зменшенням можливості розширення посівних площ основним резервом збільшення валових зборів кормового зерна є підвищення врожайності ранніх зернофуражних культур за рахунок впровадження інтенсивних технологій вирощування.

Звичайно овес висівають рядковим способом з шириною міжрядь 15 см, але основний його недолік – велике загущення рослин в рядку і нераціональне розміщення їх на площі. Як свідчать результати наукових досліджень, врожаї вівса помітно збільшуються при перехресному способі посіву. Цей спосіб посіву має свої недоліки: витрата поливно-мастильних матеріалів, необхідно двічі проводити агрегатами по полю. Гарні результати дає вузькорядний посів по ширині міжрядь 7,5 см. Але вузькорядні сівалки не завжди забезпечують достатньо вирівняну глибину заробки насіння, сошники сівалки нерідко забиваються [2].

Чітких рекомендацій щодо способу сівби вівса для нашої зони ми не зустрічали в літературних джерелах, які опрацювали. Тому і вирішили вивчити це питання конкретно в умовах селянського фермерського господарства “Миколаївське” Кобеляцького району Полтавської області.

В 2005 і 2006 роках проводили досліди по оцінці урожайності вівса залежно від способів сівби: звичайний рядковий і перехресний. На одному полі, площею 6,4 га, посіяли в рівних частинах: звичайним рядковим і перехресним способом.

При першому способі сівби насіння розміщується в рядках. Таке розміщення насіння призводить до загущення рослин в самому рядку, а площа їх живлення набуває вигляду дуже витягнутого в сторони від рядка прямокутника. Але, найбільш вигідним розміщенням рослин на площі поля є таке, при якому кожна рослина мала б площу живлення у вигляді квадрату або кола. При прямокутно-витягнутій формі площі живлення використовується тільки частина (приблизно 30%) площі поля, а освітленість рослин стає нерівномірною і недостатньою. Все це разом взяте зменшує можливість рослин і ґрунту в отриманні високого врожаю.

При перехресному способі сівби встановлена норма висіву (в порівнянні із звичайним рядковим посівом норма висіву при перехресному способі збільшувалась як рекомендує наука на 30%) розподіляється на дві рівні частини по повздовжнім і перехресним рядкам.

Такий спосіб сівби в порівнянні з рядковим дозволяє вдвічі збільшити відстань між рослинами в рядку і зменшити витягненість прямокутної площі живлення, тобто наблизити його до форми квадрату.

Отже, при застосуванні звичайного рядкового способу сівби з шириною міжрядь 15 см урожайність вівса не перевищувала в 2005 році 18,9 ц/га, 2006 році 29,1 ц/га.

Сіючи овес перехресним способом, урожайність його становила у 2005 році 27,4 ц/га, що на 31% (8,5 ц/га) більше рядкового способу, а у 2006 році урожай вівса склав 36,2 ц/га, а це на 36% (7,1 ц/га) більше за звичайний рядковий посів.

Недоліком перехресного способу сівби вважалися витрати паливо-мастильних матеріалів та кількість посівного матеріалу, але цей спосіб є найбільш прогресивним, так як дає можливість рівномірно розподілити насіння на площі живлення, забезпечує стійкість рослин до вилягання і дозволяє одержати більш високий урожай зерна. В такий спосіб, ми, якщо і витрачаємо поливно-мастильні матеріали і більшу кількість насіння на посів, то при цьому економимо на площі землі, що веде за собою реальну економію затрат праці, матеріально-технічної бази, затрати на захист рослин від хвороб, бур’янів, шкідників, тим самим, підвищуючи врожайність вівса.

БІБЛІОГРАФіЯ

1. Митрофанов А.С., Митрофанова К.С. Овес. – М.: “Колос”, 1967. - 287 с.

2. Михайловский А.Г., Гудзь В.П. Изучение способов посева овса в связи с интенсификацией земледелия в условиях Лесостепи Украины, 1981.