Секція „Економічні науки”

7.Облік і аудит

Сльозенок Н. М., аспірантка

Київський національний торговельно-економічний університет

Непередбачені зобов’язання: проблеми визнання та оцінки

Розвиток та удосконалення управління сучасними підприємствами вимагають поліпшення інформаційної бази звітних показників. Основою для формування інформації про фінансові ресурси підприємства є бухгалтерський облік та фінансова звітність.

Малодослідженими питаннями бухгалтерського обліку в Україні залишаються питання обліку зобов’язань та забезпечень витрат і платежів.

Методологічні принципи регулювання порядку обліку зобов’язань підприємства визначено П(С)БО 11 „Зобов’язання”, проте даний документ має певні недоліки щодо визначення структурних елементів зобов’язань, їх класифікації та принципів відображення в обліку та фінансовій звітності. Це потребує подальших розробок та досліджень у визначеному напрямку з метою поліпшення облікового процесу на підприємствах України.

Недостатньо висвітленим в науковій літературі є питання визнання та оцінки непередбачених зобов’язань, їх достовірне і своєчасне відображення в обліку.

Згідно П(С)БО 11 непередбачені зобов’язання – це:

1. зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

2. теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно визначити.

Непередбачені зобов’язання є частиною зобов’язань підприємства та відображаються на позабалансових рахунках за обліковою оцінкою. У примітках до фінансової звітності наводиться інформація стосовно кожного виду непередбачених зобов’язань в наступному обсязі:

§ стислий опис зобов’язання та його сума.

§ невизначеність щодо суми або строку погашення.

§ сума очікуваного погашення зобов’язання іншою стороною.

Таким чином, основними критеріями визнання непередбачених зобов’язань у фінансовому обліку та звітності є:

- виникнення в результаті події або операції, які відбулись в минулому;

- залежність від події або операції, яка відбудеться в майбутньому;

- можливість здійснення події або операції в майбутньому;

- можливість оцінки суми майбутнього зобов’язання.

Складність відображення в господарському обліку непередбачених зобов’язань полягає в тому, що оцінка суми майбутнього зобов’язання потребує додаткового аналізу джерел його виникнення та ризику порушення рівноваги фінансового розвитку підприємства. На жаль, стан організації та методичне забезпечення аналізу і контролю сучасних підприємств знаходиться на неналежному рівні, що ускладнює формування інформаційної бази управління позиковим капіталом підприємства.

Крім того, доцільно відзначити суперечність щодо оцінки непередбачених зобов’язань в П(С)БО 11, в якому зазначено, що сума непередбачених зобов’язань визначається за обліковою оцінкою ресурсів, необхідних для погашення на певну звітну дату, але відповідно до цього ж П(С)БО суму непередбаченого зобов’язання не можна достовірно визначити. Така ж ситуація спостерігається й відносно оцінки забезпечень.

Необхідно враховувати подібність непередбачених зобов’язань та забезпечень, так як їх принципова різниця полягає саме в достовірності оцінки суми заборгованості, а це досить суттєво може вплинути на фінансові результати діяльності підприємства. Оскільки суми створених забезпечень визнаються витратами звітного періоду, вони є об’єктом податкового обліку та потребують адекватного відображення у фінансовій звітності.

Доцільним є розробка облікових номенклатур поточного обліку зобов’язань підприємств, враховуючи алгоритм визнання забезпечень та непередбачених зобов’язань, їх класифікації. Впровадження регістрів розрахункового характеру не тільки забезпечить впровадження оперативного контролю за виникненням різних видів зобов’язань, але й створить інструментарій для налагодження аналізу доцільності створення забезпечень різних напрямків застосування.

Висновки:

1. Система вітчизняного законодавства, що регулює процеси залучення і використання підприємствами позикового капіталу, потребує доопрацювання у частині розширення правової бази щодо формування і надання інформації про фінансові ресурси підприємства.

2. Сучасний стан обліку, аналізу та контролю зобов’язань не належним чином забезпечує інформаційні потреби користувачів фінансової звітності та потребує додаткових досліджень і розробок з метою створення комплексної методики проведення обліково-аналітичного процесу залучення позикових фінансових ресурсів.

3. Оцінка зобов’язань відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства та управлінні його капіталом.

4. Вирішення проблем визнання та оцінки непередбачених зобов’язань і забезпечень дасть можливість моделювати майбутній фінансовий стан підприємства, знизити негативний вплив різноманітних фінансових ризиків на його розвиток.