Шигун М.М., к.е.н., доц.

Житомирський державний технологічний університет

Теоретико-методичні складові економічного моделювання

Метод моделювання широко застосовується в економічних дослідженнях, проте до цього часу не розроблена досконала його теоретико-методична база. В більшості праць дається визначення методу моделювання або поняття моделі, в окремих працях наводяться завдання методу моделювання, функції, які виконує моделювання, деякі вимоги до моделей. Проте зазначені складові методу моделювання розглядаються несистемно і лише з окремих сторін розкривають теоретичні і практичні аспекти застосування методу у наукових дослідженнях.

Враховуючи відсутність комплексних праць з питань моделювання в економічній науці та підвищення уваги науковцями до методу моделювання в економічних дослідженнях, потребують вивчення закони і закономірності, методи дослідження, що лежать в основі моделювання, завдання і функції, що виконує моделювання на різних рівнях людської діяльності, методика здійснення модельного дослідження, властивості моделей, які потребують упорядкування, вимоги, що висуваються до моделей в ході їх побудови та експериментування з ними.

Основна роль моделювання проявляється у створенні умов для вивчення явищ чи процесів, що є недоступними для безпосереднього спостереження за ними. Тому в окремих випадках моделювання виступає єдиним способом дослідження об’єктів через заміщення складних та важкодоступних більш простими і доступними.

Застосування методу моделювання вимагає дотримання об’єктивних законів і закономірностей розвиту явищ та процесів, порушення яких нівелює здатність моделі замінювати оригінал. Закони і закономірності, що застосовуються в моделюванні можуть носити загальний і конкретний характер.

Загальні включають закони і закономірності відпрацьовані на рівні філософії: закони асоціації, розвитку явищ, взаємозв’язку, достатньої підстави, протиріччя, переходу кількісних змін у якісні.

Спеціальні закони розкривають закономірності, обґрунтовані в межах конкретних наук, і пов’язані з напрямами теоретико-прикладних досліджень: економічні, соціальні, математичні, технічні, природничі тощо. Крім цього слід враховувати наявність закономірностей індивідуального характеру, що визначають специфіку конкретного об’єкта дослідження і випливають із суті досліджуваного явища.

Побудова моделі та робота з нею повинні здійснюватись на основі застосування загальних наукових методів досліджень. Не дивлячись на те, що моделювання розглядається як самостійний метод наукових досліджень, його застосування засноване на використанні таких наукових методів пізнання: індукції, дедукції, аналізу, синтезу, аналогії, порівняння, абстрагування, ідеалізації, спостереження, експерименту, вимірювання.

Володіючи здатністю у процесі пізнання встановлювати характерні подібні риси явищ і процесів, людина застосовує наукові методи досліджень при розробці моделей та по відношенню до них в ході роботи з ними. Методи аналізу, синтезу, аналогії, індукції і дедукції дозволяють здійснювати перехід від знання про моделі до знання про реальні процеси і явища. Порівняння і абстрагування подібних характеристик у різних явищах дозволяють перетворювати абстракції на самостійні предмети дослідження і конструювати з ідей та уявлень нові ідеї та уявлення.

За умови комплексного застосування вказаних наукових методів пізнання у процесі моделювання забезпечується обґрунтованість отриманої інформації та можливість її застосування по відношенню до об’єкта дослідження. Одночасне врахування законів і закономірностей, що проявляються на різних рівнях пізнання, правильний порядок та методика застосування наукових методів дослідження забезпечують наукову обґрунтованість даних, що отримуються в ході моделювання, а також достовірність результативної інформації.

В основі моделювання лежить процес встановлення відносин подібності між об’єктом, що вивчається, та його аналогом – моделлю. Така процедура може здійснюватись на різних етапах пізнання та обумовлює виконання широкого кола гносеологічних функцій методу моделювання. На емпіричному рівні пізнання моделювання може виконувати вимірюючі, описові, ілюстративні функції, відображаючи зовнішній вигляд, структуру об’єкта дослідження, його поведінку, внутрішні або зовнішні зв’язки. Більш складні функції можуть виконуватись моделями на теоретичному рівні дослідження, серед них такі як інтерпретаторські, пояснюючі, віщуючі, критеріальні функції.

В залежності від характеру діяльності людини (пізнавального чи продуктивного) моделювання буде виконувати різні завдання і функції, при цьому буде змінюватись характер моделі.

При пізнавальному характері діяльності людини моделювання дозволяє оформити у вигляді моделі результат пізнання, тому основні завдання будуть включати такі: 1) відображення об’єкта вивчення – представлення існуючої про об’єкт інформації в упорядкованому вигляді; 2) пояснення та ілюстрування властивостей та важких залежностей за допомогою простих, наочних засобів і матеріальних процесів; 3) забезпечення процесу набуття нових знань та вмінь. Функції моделювання при пізнавальній діяльності включатимуть: імітуючу, пояснюючу, інформаційну, інтерпретуючу, критеріальну.

Якщо людиною буде здійснюватись продуктивна діяльність, тоді моделювання буде виступати основою процесу діяльності і виконуватиме такі завдання: 1) отримання нової інформації про властивості оригінала – пізнання його суті, структури, поведінки; 2) формування прогнозів про стан об’єкта дослідження у майбутньому та можливі зміни у цьому стані; 3) здійснення практичної перевірки гіпотез і теорій, що виникають у ході дослідження; 4) перевірка наслідків реалізації явищ та процесів, або зміни їх стану. Функції моделювання при продуктивній діяльності включатимуть: вимірюючу, описову, ілюстративну.

Перехід від пізнавальної до продуктивної діяльності людини обумовлюється зміною характеру моделювання, яке приймає такі форми:

1. Рівень життєдіяльності окремої людини – моделювання виступає основоположним принципом пізнання і проявляється у схемі пізнавального процесу.

2. Рівень технології дій людини – моделювання є основним методом діяльності окремої людини і забезпечує формування індивідумом методик створення нових продуктів, організації суспільних відносин, поширення досвіду через самостійний або організований навчальні процеси.

3. Рівень технології дій груп людей в мікроекономічній системі – моделювання виступає засобом формування економічних відносин в суспільних групах. Знаходження спільних інтересів, створення групових ідей, об’єднання зусиль людей дозволяє формувати економічні суб’єкти, діяльність яких забезпечуватиме реалізацію індивідуальних інтересів.

4. Рівень технології дій груп людей в макроекономічній системі – моделювання є способом економічного розвитку і відображає високий рівень досягнення суспільного взаєморозуміння через відпрацювання ефективних моделей суспільної поведінки та побудови економічних відносин.

Таким чином, на рівні наукової і практичної діяльності моделювання є методом діяльності людини, при побудові суспільних та економічних відносин моделювання стає засобом формування таких відносин, а при поширенні накопиченого досвіду через освітянські процеси моделювання виступає формою поширення інформації. Використання моделювання на макрорівні перетворює його на спосіб соціального чи економічного розвитку і залежить від одночасних та ефективних дій людей, спрямованих на виявлення та усвідомлення різних можливостей моделювання на різних рівнях людської діяльності.

Процес моделювання при продуктивному характері діяльності людини вирізняється своїм планомірним характером, наявністю організаційних заходів, науково обґрунтованих методик дослідження і передбачає виконання таких дій: 1) визначення мети моделювання на основі наявних знань про об’єкт; 2) розробка моделі об’єкта дослідження; 3) обґрунтування умов, в яких досліджуватиметься модель, та принципів її вивчення; 4) підготовка технічних засобів для проведення дослідження; 5) спостереження за поведінкою моделі, вимірювання та фіксація виявлених у ході дослідження властивостей моделі; 6) статистична обробка результатів дослідження; 7) класифікація отриманих даних та порівняння характеристик моделі та оригіналу; 8) перенесення характеристик моделі на об’єкт дослідження, формування теоретико-практичних положень щодо суті об’єкта, його структури, поведінки, прогнозованого стану; 9) розробка моделей для представлення теоретико-практичних положень щодо суті вивчених явищ, об’єктів, їх структури, поведінки.

Крім наукової організації процесу моделювання, розробка моделі також повинна здійснюватись з урахуванням властивостей, притаманних моделям. Їх дотримання забезпечує необхідний ступінь відповідності моделі та оригіналу об’єкта дослідження.

Основними властивостями моделей є такі: подібність, обмеженість, агрегація, відносна стійкість, відносна універсальність, адаптивність, саморегулювання, форма вираження, доступність.

Властивості моделей забезпечують виконання тих вимог, що висуваються до них у процесі дослідження. Деякі властивості перекликаються зі змістом вимог, проте вони взаємодоповнюють один одного та становлять базу для ефективного застосування методу моделювання.

Для забезпечення достовірного представлення об’єкта-оригінала та ефективності моделювання як методу дослідження повинні враховуватися такі вимоги до моделей: швидкість створення, подібність, об’єктивність, повнота, простота, доступність, точність, адекватність, достовірність, швидкодія, низька вартість.

Зазначені вимоги, що висуваються до моделей, повинні враховуватись на різних етапах процесу моделювання і дозволяють визначити: 1) доцільність застосування методу моделювання (вимоги швидкості створення, подібності, доступності, низької вартості); 2) необхідність глибокої математичної розробки моделі (вимоги повноти, точності, об’єктивності, простоти, швидкодії); 3) відповідність отриманих результатів характеристикам об’єкта-оригінала (вимоги адекватності, достовірності).

Застосування зазначених вимог на різних етапах дослідження забезпечує економію ресурсів при виборі достатнього рівня точності бажаних результатів, дозволяє оперативно приймати економічно доцільні та ефективні рішення.

Врахування розглянутих і систематизованих теоретико-методичних складових економічного моделювання в дослідженнях наукового і практичного характеру забезпечить безумовну наукову основу їх проведення, оперативність отримання та достовірність даних про об’єкт пізнання.