Економічні науки/
Приймак О.Ю.,
аспірант
Київський Національний
аграрний університет, Україна
Методичні процедури управлінського обліку виробничих
запасів в управлінні підприємством
В умовах ринкової економіки особливо важливого значення набуває поліпшення
використання матеріальних ресурсів. На даному етапі розвитку науково-технічного
прогресу умовно існує технологічна межа резервів виробництва, а от межі
резервів господарсько-організаційних тим більше в умовах ринку, немає. Тому поява
логістики як засобу виявлення та використання цих резервів цілком виправдане.
Для швидшого впровадження в практику логістичних концепцій в Україні необхідно
кардинальні зміни в структурі підприємства і перехід до більш гнучких
організаційних структур. Якість управління багато в чому залежить від
своєчасного отримання менеджером достовірної інформації про стан об’єкта управління,
яку в першу чергу надає управлінський облік
В собівартості продукції питома вага затрат виробничих запасів в різних
галузях народного господарства коливається в межах від 50% до 80%. Для
забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства повинні
завжди знаходиться виробничі запаси в межах норм, передбачених потребами
підприємства. І хоча утримання запасів пов'язане з певними витратами,
підприємства змушені це робити. Мотивами цього є: ймовірність порушення
встановленого графіка постачань виробничих запасів; можливе коливання попиту; зниження
чутливості до зростання цін чи коливання валютних курсів (при поставці запасів
за зовнішньоекономічними договорами); можливість своєчасного реагування на
сезонні коливання виробництва (це стосується продукції сільського господарства,
яку закуповують переробні підприємства); знижки при купівлі великої партії може
стати причиною створення запасу; спекуляція; витрати, пов'язані з оформленням
кожного нового замовлення (так звані „трансакційні витрати” – витрати на пошук
нового постачальника, переговори, відрядження, проведення сертифікації якості,
тощо); можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу; можливість
негайного обслуговування покупців, що позитивно впливає на імідж підприємства; зведення
до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин; спрощення
процесу управлінням виробництвом. Наявність запасів дозволяє знизити вимоги до
ступеня узгодженості виробничих процесів на різних ділянках, а отже і знизити
відповідні витрати на організацію управління цими процесами. Перелічені причини
свідчать про необхідність створення виробничих запасів на підприємстві.
З іншого боку для збереження конкурентноздатності підприємство повинно
шукати резерви зниження витрат та не „відволікати” оборотний капітал на
створення надмірних обсягів виробничих запасів. До негативних наслідків
складування запасів можна віднести: збільшення витрат на зберігання запасів; високий
ступінь невизначеності попиту на товари/послуги, що будуть створені з
використанням таких запасів; погіршення якості запасів при зберіганні (усушка,
псування), можливість крадіжок чи неефективного використання; втрата відсотків
за „зв'язаними” коштами; проблеми з охороною навколишнього середовища та
безпекою; збільшення страхових платежів.
Мета управління запасами – знайти „золоту середину”: запасів повинно бути
не дуже багато, щоб не відволікати гроші з обігу, і не дуже мало, щоб уникнути
„порожніх складів” і не допустити зупинки виробництва. Балансування між цими
двома позиціями і складає суть керування обіговими активами в частині
виробничих запасів.
Моделювання процесу трансформації оборотного капіталу із грошової у
виробничу форму на основі економіко-математичного моделювання умов постачання
дозволяє прискорити постачання матеріальних ресурсів, оптимізувати величину
виробничих запасів, прискорити оборотність оборотного капіталу, одержати
відчутний економічний ефект.
Оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, що створюють
матеріальні блага чи надають матеріальні послуги - це мета логістики, яка на
рівні підприємства виступає центром управління, планування, координації та
контролю всіх основних потоків, що є на підприємстві: матеріальних та
інформаційних. Побудова логістичної системи повинна забезпечувати можливість
постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій.
В умовах конкурентної боротьби за споживача, коли потенційна пропозиція
перевищує попит, проблеми ефективної реалізації виготовленої продукції стають
пріоритетними. Коли попит перевищує пропозицію, то впевненість у тому, що
будь-яка партія виготовленої продукції буде реалізована, обумовлює
функціонування витратного виробництва, більше уваги приділяється максимальному
завантаженню виробничих потужностей, зниженню собівартості одиниці продукції
шляхом збільшення продуктивності обладнання за одиницю часу, тоді як завдання
підвищення інфраструктурних операцій і процесу реалізації мають другорядне
значення. Динамічність і невизначеність попиту на ринку робить недоцільним
створення і підтримку великих запасів. Одночасно виробники зацікавлені в
отриманні кожного нового, навіть невеликого замовлення. Все це обумовлює
потребу в гнучких виробничих потужностях, які здатні швидко реагувати на
кон'юнктуру ринку.
Реалізація більшості логістичних концепцій і систем та якість їх
функціонування була б неможливою без отримання своєчасної, повної і достовірної
інформації. Її роль обумовлена перш за все такими причинами: вона збільшує
гнучкість логістичної системи для досягнення конкурентних переваг, а з позиції
управління запасами – дозволяє скоротити потребу в запасах і трудових ресурсах
за рахунок зменшення невизначеності рівня попиту. Найбільшу частку займає
інформація, що формується бухгалтерським обліком, зокрема обліком
управлінським, який на відміну від фінансового обліку, спрямований на
внутрішніх користувачів (менеджерів підприємства), і націлений на надання
допомоги адміністрації в плануванні, управлінні і контролі виконання
управлінських рішень.
Управлінський облік має справу як з оперативною інформацією, так і
інформацією „історичного” характеру, в ньому фігурують оцінки і плани на
майбутнє (прогнозування) і використовується багато приблизних оцінок –
розрахункових, експертних, очікуваних. Характерною рисою управлінського обліку
є його децентралізація задля наближення його до місць виникнення витрат і
прийняття рішень. Щодо виробничих запасів, то вони займають провідну роль в
системі управлінського обліку. Виробничі запаси є складовою частиною виробничих
витрат, а управлінський облік в своїй діяльності націлений саме на розгляд
поведінки і управління витрат, методів і способів обліку витрат та
калькулювання собівартості, аналізі релевантної інформації для прийняття
управлінських рішень.
Для управління запасами в управлінському обліку використовують ряд процедур
і технічних прийомів:
1) правильне бюджетування потреби у різних
елементах запасів (сировини, напівфабрикатів, готової продукції, товарів;
2) контроль за нормативами та
рівнем запасів відповідно до бюджету, розрахунок коефіцієнту
оборотності запасів та середнього періоду їх оборотності як в цілому, так і за
видами запасів:
3) контроль повторних замовлень
виробничих запасів, що дає можливість визначити, при якому
мінімальному допустимому залишку сировини необхідно оформляти повторне замовлення
(так звана точка замовлення);
4) використання моделі розрахунку
економічного розміру замовлення (ЕРЗ), суть якої полягає у визначенні
такого розміру замовлення, при якому сумарні витрати на оформлення замовлення
та зберігання запасів будуть мінімальними. На практиці під час визначення
оптимального розміру замовлень доведеться враховувати більшу кількість
факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це пов’язано з особливими умовами
постачань і характеристиками продукції, з яких можна отримати вигоду, якщо
врахувати такі фактори: знижки на транспортні тарифи залежно від обсягу
вантажоперевезень, знижки з ціни продукції залежно від обсягу закупівель.
5) управління запасами за
категоріями (за методом „ABC”). Управління
запасами, як правило, пов’язане з контролем фактичної наявності виробничих
запасів на складах. Це вимагає великих витрат фінансових, трудових та
інформаційних ресурсів, особливо для багатономенклатурних запасів. Для
проведення „АВС”-аналізу необхідно встановити вартість кожного товару за
закупівельними цінами, розташувати товари за зменшенням ціни, знайти суму даних
про кількість і витрати на придбання, розбити товари на групи, залежно від
питомої ваги в загальних витратах на придбання.
Реалізація більшості логістичних концепцій і систем була б неможливою без
впровадження інформаційно-комп’ютерних технологій. Впровадження автоматизованих
систем управління ERP (від Enterprise Resource Planning –
планування ресурсів підприємства) надати можливість здійснення керування всіма
бізнес-операціями, що є на підприємстві, а не просто автоматизовано вести облік
чи управляти логістикою. При цьому уся бізнес-інформація перебуває в єдиній
системі і не потрібно передавати дані від виробничої системи до облікової і
навпаки. Менеджеру достатньо мати необхідні повноваження і ERP-
система забезпечить йому доступ до інформації про діяльність компанії, що дасть
йому змогу здійснювати оперативний аналіз ситуації та ефективніше керувати
роботою підприємства.
Оскільки однією з причин створення запасів є намагання уникнути небажаних
наслідків непередбачених подій в умовах відсутності надійної інформації, то
відповідно у випадку зниження невизначеності з’являється можливість відповідного
зниження запасів. Так формується уявлення про „заміну запасів інформацією”, яке
практично впроваджується завдяки розвитку інформаційних технологій і систем
інформаційного обміну даними.
Таким чином, бачимо, що матеріальні затрати є ключовим елементом формування
витрат на підприємстві, а значить існують об’єктивні причини, що змушують
підприємства створювати резерви виробничих запасів. З іншого боку, надмірні
обсяги виробничих запасів спричиняють ряд негативних наслідків для
господарюючого суб’єкта. Тому становлення логістики як системи управління
матеріальними та інформаційними потоками є цілком закономірним в сучасних
економічних реаліях. Впровадження логістичної концепції управління на
підприємствах потребує перш за все забезпечення своєчасною, повною і
достовірною інформацією про стан об’єкта управління, яку надає управлінський
облік.
Проблемним залишається питання інтеграції виробничої і облікової систем та
створення комплексного інформаційного середовища, тому впровадження сучасних технологій забезпечить належні передумови одержання
якісної інформації для розробки науково-обгрунтованих управлінських рішень.
Література:
1. Атамас П.Й. Управлінський облік:
Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 440с.
2. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік. - Житомир:
ЖІТІ, 2000. – 448с.
3. Друри К. Управленческий учет для бизнес решений: Учебник. –
М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 655с.
4. Каверина О.Д. Управленческий учет: системы, методы, процедуры. – М.: Финансы и статистика,
2003. – 352с.
5. Пономарьова Ю.В. Логістика: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2005. – 328с.
6. Coyle J.J., Bardi E.J., Langley C.J. The Management of Business Logistics. 5th ed. –