Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

Котлярова С.В.

Донецький національний університет

економіки й торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського, Україна

Напрямки інтеграції енергетичної системи України до загальноєвропейської

Сучасний світ характеризується стрімкими процесами глобалізації, спрямованими на досягнення більш надійного, безпечного та прогнозованого стану економіки та суспільства кожної окремої країни, а також запобігання кризових ситуацій завдяки вільному доступу до світових ринків товарів та послуг. Важливе місце в цих процесах належить надійності енергопостачання та диверсифікації джерел енергії. У зв’язку з цим країни світу створюють відповідні транснаціональні та трансконтинентальні енергетичні системи, в яких максимально виявляються переваги спільної праці. Взаємодія між енергооб’єднаннями дозволяє створити єдиний торговельно-економічний простір в електроенергетиці.

Для України довгостроковим варіантом розширення її експортних можливостей та підвищення енергетичної безпеки держави є встановлення синхронної роботи вітчизняної Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) з Європейським об’єднанням для координації передачі електроенергії (UCTE). Це відкриває можливість доступу українських підприємств до енергетичних ринків Європейського Союзу, а також транзиту електроенергії з Росії до Європи та у зворотному напрямку.

В контексті глобальних інтеграційних процесів в енергетиці Україна в масштабах Європи має унікальне геополітичне та географічне розташування. Її територія, з одного боку, межує із західними країнами-членами ЄС, а з іншого – з Росією, однією з наймогутніших країн світу з точки зору наявності запасів первинних джерел енергії, значного промислового та енергетичного потенціалу. Україна володіє потужними транзитними магістралями для транспортування вуглеводородів та електроенергії, що створює для неї сприятливі умови для об’єднання та використання свого географічного положення при прокладанні транзитних маршрутів.

Отже, таке вигідне розташування держави в центрі континенту робить її «енергетичним мостом» між Європейським Союзом та Росією, а в подальшому – загальним енергетичним ринком країн СНД і одним з найбільших транзитерів й експортерів електроенергії до держав ЄС.

Існуючі оцінки пропускної здатності інтерфейсу ОЕС України відносно сусідніх енергосистем, здійснені українськими експертами для періоду 2007-2008 років, свідчать про те, що технічно можливі граничні перетоки потужності складають [2; С. 40]:

- Україна – Росія: імпорт – 3000 МВт, експорт – 3000 МВт;

- Україна – Білорусь: імпорт – 700 МВт, експорт – 800 МВт;

- Україна – Румунія: імпорт – 1900 МВт, експорт – 1900 МВт;

- Україна – Молдова: імпорт – 2000 МВт, експорт – 2000 МВт;

- Україна – Західний та Південно-Західний інтерфейси: імпорт – 3000 МВт, експорт – 3700 МВт.

Реалізація цього потенціалу залежить від подальшого руху в напрямку інтеграції з енергетичним ринком ЄС.

Для об’єднання ОЕС України із системою UCTE та створення технічних умов для реалізації прогнозованих обсягів експорту електроенергії необхідне виконання низки завдань [1; С. 45-46]:

1) визначення рівня технологічних стандартів і умов паралельної роботи ОЕС України з європейською енергосистемою;

2) встановлення термінів та джерел фінансування заходів щодо введення додаткових регулюючих потужностей, підвищення стійкості, режимної керованості та безпеки електропостачання в аварійних режимах шляхом проведення повної реконструкції систем первинного регулювання ОЕС, в т.ч. систем автоматичного регулювання енергоблоків теплових та гідроелектростанцій для доведення їх швидкодії до нормативу ЄС, впровадження системи автоматичного регулювання частоти і потужності, а також реконструкції обладнання електричних мереж для підвищення їх пропускної спроможності;

3) забезпечення на державному рівні зовнішньополітичної підтримки заходів щодо інтеграції української енергосистеми.

За умови активізації роботи за цими напрямами, враховуючи сучасний технічний та фінансовий стан галузі, а також власний досвід та досвід країн Центральної Європи, що вже пройшли цей шлях, практична інтеграція ОЕС України до об’єднаної енергосистеми ЄС, як вважають експерти, можлива не раніше, ніж у 2009-2010 роках [3; С. 48].

Таким чином, реалізація стратегічного напрямку об’єднання української електроенергетики з європейською підвищить енергетичну безпеку України, надійність і якість електропостачання, розширить її експортні і транзитні можливості, виведе у ранг повноцінного учасника європейського ринку електроенергії. Загальною метою при цьому повинна стати консолідація зусиль всіх суб'єктів енергетики і органів державної влади України, спрямованих на створення умов для інтеграції в загальноєвропейську енергосистему та єдиний ринок електричної енергії і потужності.

Література:

1. Бурлака Г. Интеграционные процессы в «Энергетической стратегии Украины» // ТЭК. – 2007. – №2 (98). – С. 42-47.

2. Салимон В., Олефир Д., Куртев В. Европейский прорыв. Реалии евроинтеграции энергосистемы Украины // ТЭК. – 2006. – №10 (94). – С. 40-52.

3. Ущаповский К., Зорин М., Куртев В. Электроэнергетика будущего. Перспективы развития электроэнергетики в разрезе Энергетической стратегии Украины до 2030 года // ТЭК. – 2006. – №6 (90). – С. 38-48.