Коровіна О.В.
Криворізький економічний
інститут Київського національного
економічного університету ім.
Вадима Гетьмана
Українська залізорудна промисловість відіграє важливу
роль як в господарстві країни так і на світовому ринку. Для забезпечення стабільної
роботи підприємств галузі становить інтерес дослідження теорії та практики
управління проектами і реалізацію його результатів при здійсненні різноманітних
проектів розвитку гірничого виробництва.
Інноваційний проект завжди слід розглядати як систему
взаємопов'язаних цілей і програм їх досягнення, що є комплексом
науково-дослідних, дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних,
фінансових, комерційних і інших заходів. До основних його елементів відносяться:
–
цілі і задачі, що відображають основне
призначення проекту;
–
комплекс проектних заходів за рішенням
інноваційної проблеми;
–
організація виконання проектних заходів,
тобто ув'язка їх по ресурсах і виконавцях для досягнення цілей проекту в
обмежений період часу і в рамках заданих вартості і якості;
–
основні показники проекту (від цільових
– за проектом в цілому, до приватних – за окремими завданнями, темами, етапами,
заходами, виконавцями), зокрема показники, що характеризують його ефективність.
Проаналізуємо задачі інноваційних проектів. Формування
інноваційних проектів для вирішення найважливіших науково-технічних проблем
забезпечує:
–
системний підхід до рішення конкретної
задачі науково-технічного розвитку;
–
конкретизацію цілей науково-технічного
розвитку і віддзеркалення кінцевої мети і результатів проекту в управлінні інноваціями;
–
вибір шляхів найефективнішої реалізації
цілей проекту;
–
збалансованість ресурсів для реалізації
інноваційного проекту;
–
координацію і ефективне управління комплексом робіт.
Управління інноваційними проектами можна розглядати з
трьох позицій: як систему функцій; процес ухвалення управлінських рішень;
організаційну систему. З позицій функціонального підходу до управління
інноваційними проектами процес управління полягає в реалізації функцій. Як
процес ухвалення управлінських рішень управління інноваційними проектами є
виконанням певної послідовності взаємозв'язаних етапів. Організаційна система
управління інноваційними проектами характеризується структурою, що включає
склад і взаємозв'язок органів управління, регламентацію їх функцій, обов'язків,
прав і відповідальності, технологію управління і побудованої таким чином, що
всі органи управління забезпечують досягнення кінцевої мети проекту.
Управління інноваційним проектом – це процес ухвалення і
реалізації управлінських рішень, пов'язаних з визначенням цілей, організаційної
структури, плануванням заходів і контролем за ходом їх виконання, направлених
на реалізацію інноваційної ідеї. Управління інноваційними проектами повинне грунтуватися
на сукупності науково-обгрунтованих і перевірених практикою принципів. До числа
таких відносяться:
–
принцип селективного управління. Суть
принципу – в підтримці проектів по пріоритетних напрямах розвитку науки і
техніки і адресній підтримці інноваторів – авторів комплексних проектів;
–
принцип цільової орієнтації проектів на
забезпечення кінцевої мети. Цей принцип припускає встановлення взаємозв'язків
між потребами в створенні інновацій і можливостями їх здійснення. При цьому кінцева
мета конкретних проектів орієнтується на потребі, а проміжні – на кінцеву мету
цих проектів;
–
принцип повноти циклу управління
проектами. Цей принцип припускає замкнуту впорядкованість складових частин
проектів як систем. Повний цикл процесу управління припускає всю сукупність
рішень: від виявлення потреб до управління передачею одержаних результатів;
–
принцип етапності інноваційних процесів
і процесів управління проектами. Даний принцип припускає опис повного циклу
кожного етапу формування і реалізації проекту;
–
принцип ієрархічності організації
інноваційних процесів і процесів управління ними припускає їх уявлення з різним
ступенем детальної, відповідної певному рівню ієрархії;
–
принцип багатоваріантності при
виробленні управлінських рішень. Інноваційні процеси протікають під сильною
дією невизначених чинників, що враховуються в процесі управління;
–
принцип системності, полягаючий в
розробці сукупності заходів, необхідних для реалізації проекту
(організаційно-економічних, законодавчих, адміністративних, технологічних), у
взаємозв'язку з концепцією розвитку країни в цілому;
–
принцип забезпеченості
(збалансованості), полягаючий у тому, що всі заходи, передбачені в проекті,
забезпечуються різними видами необхідних для його реалізації ресурсів: фінансових,
інформаційних, матеріальних, трудових.