Конференція: «Перспективні розробки науки і техніки»

Секція: «Економічні науки»

Підсекція: «Економічна теорія»

Викладач, Савченко А.М.

Національний університет державної податкової служби України

Корпоративний сектор: структура, місце та роль в сучасній економіці

Корпорація історично виникла в результаті тривалої еволюції ринково – конкурентних відносин як економічний інститут централізації капіталу для фінансування великих підприємницьких проектів, що забезпечило їй широку перспективу. Проте у вітчизняній економіці ця економічна форма використана реформаторами головним чином як засіб ринкової трансформації постсоціалістичної економіки (сертифікатної приватизації великих підприємств), внаслідок чого вона, позбавлена на певний час стимулів і механізмів функціонування, стала по суті інструментом кримінально – олігархічного привласнення активів держави та перманентного перерозподілу прав власності. Звідси – занепад багатьох приватизованих підприємств, інвестиційна скрута та зростаюче соціальне невдоволення масовою приватизацією. На цьому фоні науковий і практичний інтерес представляє вивчення досвіду корпоративного господарювання, уточнення його реального потенціалу у ринковому середовищі.

Проблема корпоративної власності і господарювання в ринковій системі ще донедавна, до початку ринкових реформ, тлумачилася з ідеологічно упереджених позицій. Наразі роблять спроби поглянути на неї об’єктивно. Однак проблема чіткого уявлення змісту поняття «корпорація», структури корпоративного сектора, його реального місця та ролі в економіці залишається недостатньо розробленою.

Базове поняття «корпорація» з’явилось ще з часів древньоримської цивілізації й дотепер позначає існування ряду різних об’єднань підприємницького, професійного та іншого типів, що виникли й інституціоналізувалися у ході суспільно – економічної еволюції. В економічній та правовій літературі бракує чіткої визначеності з цим терміном. На даний час до корпоративного сектору зазвичай відносять майже всі господарські організації, які базуються на членстві.

Визначення корпорації як суб’єкта підприємницької діяльності що зустрічаються в економічній та правовій літературі, майже схожі за своїм змістом. Приведемо деякі з них.

П.Самуельсон і В Норхаус визначають корпорацію як «юридичну особу, яка може самостійно продавати і купувати, позичати гроші, виготовляти товари й послуги та вступати у контрактні відносини; має право обмеженої відповідальності, у відповідності з яким інвестиції кожного із власників корпорації обмежені жорстко певним розміром». За визначенням К.Макконнелла і С. Брю, корпорація – «юридичний суб’єкт , який отримав чартер властей штату чи федерального уряду та відособлений від індивідів, власністю яких він є». Д.Маршал і В.Бансал додають до організаційно – правового визначення корпорації те, що вона повністю відокремлена від своїх власників, діє самостійно , а її власники можуть вільно передавати свою участь у капіталі іншим особам без будь – якого безпосереднього впливу на саму корпорацію. І нарешті, І.Ансофф визначає її так: «Корпорація – це широко поширена в країнах з розвиненою ринковою економікою форма організації підприємницької діяльності, яка передбачає пайову власність, юридичний статус та зосередження функцій управління у руках верхнього ешелону професійних управлінців, які працюють за наймом».

В українській правовій базі поняття корпорації істотно відрізняється від загально прийнятого у світовій практиці. Відповідно до чинного законодавства, зокрема Закону України «Про підприємства в Україні», корпорація трактується як «договірні об’єднання, створювані на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників». Закон України «Про господарські товариства» містить перелік господарських товариств, до яких, зокрема, віднесені й акціонерні товариства, проте корпорація там не згадується.

Таким чином, правове поле України є невизначеним щодо корпорації та ідентифікації цього поняття з акціонерними товариствами.

В XX ст.. корпорація перетворюється в провідну силу світового економічного розвитку. Процес переходу контролю над великими підприємствами від власника до менеджера відмітив ще в 1924р. Т.Веблен. про закономірність відділення від управління власників капіталу в процесі розвитку великих акціонерних компаній писав і Дж.М.Кейнс. Системні дослідження взаємовідносин акціонерної власності та організаційного управління були започатковані в працях А.Берлі та Г.Мінза. Нині топменеджери найбільших ТНК світу сконцентрували в своїх руках значну економічну владу над світом, що швидко глобалізується. За таких умов економічне зростання України залежить від розвитку корпоративного сектора економіки. З ним закономірно пов’язують здатність нашої країни вирішити нагальні завдання суспільного розвитку. До таких завдань насамперед належить створення реальних передумов вступу України до Європейського союзу Цього можна досягнути лише шляхом розбудови ефективної ринкової економіки, інтеграції в європейський та світовий простір, що пов’язано з переходом на довгострокове економічне зростання та скорочення розвитку в обсягах ВВП на одну особу в Україні та країнах ЄС. Цього можна досягнути, впровадивши інноваційну модель економічного розвитку.

Таким чином формування корпоративного сектора економіки України відбувається в умовах суперечливості процесів зміни форми власності у сфері приватизації та акціонування підприємств, а також непослідовності прийняття нормативно – правової бази. Ці особливості зумовлені історико – інституціональними особливостями перехідного періоду і розбудови ринкової економіки у країні. Темпи формування потужних корпорацій, здатних створити критичну масу зрушень в українській економіці, поки що не привели до істотних позитивних структурних змін у вітчизняному виробництві, що вимагає пошуку шляхів вирішення проблеми формування корпоративного сектора економіки, який має взяти на себе основний тягар формування високоефективного виробництва та відповідних структурних змін.

Література:

1.Поважный А.С. Трансформационные процессы корпоративного управления / НАН Украины. Ин –т экономики пром – ти. – Донецк, 2001. – 290с.

2.Євтушевський В.А. Корпоративне управління: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 406с.

3.Самуэльсон П., Нордхаус В. Экономика: Пер. с англ. – М.: Бином, 1997. – 800с.

4. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблеми и политика. В 2 т.: Пер. с англ. Т.2. – М.: Республика, 1992. - 400с.

5. Ансофф И.Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ. – СПб.: «Питер Ком», 1999. – 416с.

6. Корпоративний сектор: структура і роль в сучасній економіці // Вісник ВПІ, 2004, №4.

7. Реорганізація підприємств у контексті формування корпоративних структур // Економіка України, 2007, №1.