Турзаєва Ю.С.

ДонНУЕТ

Секція «Економіка підприємства»

Світові концепції управління трудовими ресурсами   як складовими чинниками конкурентоспроможності підприємства

В сучасних умовах забезпечення конкурентоспро­можності торговельних підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках набуває особливої актуальності з огляду на найближче приєднання України до Світової організації торгівлі.

Основою функціонування будь-якого підприємства є його ресурсне забезпечення. Трудові ресурси більшою мірою, ніж інші чинники виробництва, визначають стратегічний успіх підприємства, є основою забезпечення його конкурентоспроможності. Виходячи з цього, резерви людського чинника слід розглядати як головні резерви розвитку виробництва. Недостатня увага до людського чинника у підготовці та реалізації господарських рішень, як правило, веде до низького економічного ефекту. В сучасних умовах конкурентоспроможність підприємств визначається великою кількістю чинників і умов. Одним з чинників, які обумовлюють досягнення підприємством конкурентних переваг, є наявність достатньої кількості якісних трудових ресурсів і ефективне управління ними.

Слід зазначити, що в даний момент в Україні недостатньо ґрунтових досліджень, присвячених управлінню конкурентоспроможністю підприємств. У працях більшості вчених досліджується вплив людського капіталу на економічне зростання. Запропоновані авторами підходи можуть бути реалізовані на макроекономічному рівні. В той же час вплив якості трудових ресурсів на показники діяльності підприємства, які формують його конкурентоспроможність, є недостатньо вивченим.

Трудові ресурси спроможні створювати матеріальні блага, духовні та інтелектуальні цінності. Під поняттям  людський капітал ми розуміємо знання, вміння і навички людини, які сприяють підвищенню її продуктивної сили і заробітків. Його можна визначити як сукупність спадко­вих і набутих фізичних, а також духовних якостей і властивостей людини, які використовуються для виробництва товарів, послуг і певних матеріальних благ. Персонал – це особовий склад установи, організації, підприємства або частини цього складу, виділена за функціональною ознакою, наприклад, управлінський персонал.

Трудові ресурси – найважливіша складова діяльності будь-якого підприємства. Саме трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, впливають на його конкурентоспроможність, визначають напрями подальшого розвитку.

Досвід багатьох зарубіжних компаній за останні десятиріччя свідчить про посилення ролі управління трудовими ресурсами в системі чинників, які за­безпечують конкурентоспроможність підприємства.

Сучасні концепції управління базуються на тому, що люди є одним з най­важливіших економічних ресурсів компанії, джерелом її доходів, конкуренто­спроможності і розвитку. Наприклад, Л. Якокке стверджує, що «усі господар­ські заходи об'єднуються трьома поняттями: люди, продукція, прибуток. Пе­редусім головну роль відіграють люди. Якщо немає здібних спеціалістів, то всі ваші намагання будуть марними».

Практика довела, що соціальні витрати – це ефективні вкладення в людський капітал.

Аналіз свідчить про те, що в сучасній закордонній теорії та практиці управління персоналом домінує принцип, згідно з яким трудові ресурси сприймаються як активний елемент і необхідна складова системи управління підприємством. Зокрема Д. Блек та Д. Маккейб підкреслюють, що «персонал слід розглядати як активний ресурс, який треба цілеспрямовано розвивати, а не як чинник витрат, який необхідно мінімізувати всіма можливими засобами».

 Англійська філософія бізнесу грунтується на традиційних національних цінностях та теорії людських відносин. Вона передбачає повагу до особистості робітника, щиру доброзичливість, мотивацію робітників та заохочення їхніх досягнень, забезпечення високої якості робіт і послуг, систематичне підви­щення кваліфікації, гарантія гідної зарплатні.

Американська філософія бізнесу побудована на традиціях конкуренції та заохоченні індивідуальності працівників із чіткою орієнтацією на прибуток компанії та залежністю власного прибутку від нього. Це характеризується чіт­кою постановкою цілей і задач, високою оплатою персоналу, різними видами заохочень, високим рівнем демократії в суспільстві, соціальними гарантіями.

Японська філософія менеджменту грунтується на традиціях поваги до старших, колективізмі, загальному погодженні, ввічливості. Переважає теорія людських відносин та відданості ідеалам фірми, довічний найм співробітників на великих підприємствах, постійна ротація персоналу, створення умов для ефективної колективної праці.

Таким чином, враховуючи вищенаведені концепції, серед чинників, які формують конкурентоспроможність ре­сурсного потенціалу одне з провідних місць посідають саме трудові ресурси організації. Вони характеризуються сукупністю специфічних рис, насамперед, пов'язаних з їхнім соціально-економічним характером, який головним чином виявляється у відмінностях трудових від решти економічних ресурсів. Як складовою конкурентоспроможності підприємства, трудовими ресурсами слід управляти відповідно до їхніх особливостей і умов зовнішнього середовища. Необхідно розробляти стратегії управління персоналом з урахуванням сучасного світового досвіду, створювати нові системи навчання і розвитку персоналу підприємства.

Література:

1. Блек Дж., Маккейб Д. Внедрение новой системы управления и организаии труда в английской компании// Проблемы теории и практики управления. – 1996. - №1. – с.78-82.

2. Шевченко Л.С. конкурентное управление. – Х.: Эспада,2004.

3. Якокка Л., Новак У. Карьера менеджера. – 2-е изд./ Пер. с англ. – М.: Попурри,2002.