Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

Ізмайлова Н.В., Бесараб О.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана», Україна

Роль держави у фінансуванні інноваційної діяльності підприємств

Інновації сьогодні – найбільш ефективний засіб технологічного розвитку підприємств, забезпечення сильних ринкових позицій, які ґрунтуються на суттєвих конкурентних перевагах. Головні напрямки впровадження інноваційної політики викладено у Стратегії економічного та соціального розвитку України (2004 – 2015 рр.) "Шляхом європейської інтеграції".

Головною перешкодою на шляху інноваційного розвитку економіки України є дефіцит фінансових ресурсів. Механізм створення підприємницького середовища, сприятливого для інновацій, базується на системі фінансового забезпечення, основою якого є кошти із джерел різного походження. На даний момент в Україні основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є: власні кошти підприємств, кошти бюджетів, кредити комерційних банків, кошти спеціалізованих позабюджетних фондів, іноземні джерела фінансування та венчурний капітал.

Серед усіх джерел фінансування інновацій провідне місце належить бюджетним асигнуванням. Так, у бюджеті 2007 року передбачені програми на виконання інноваційних та інвестиційних проектів, передусім з упровадження енергозберігаючих технологій та технологій з упровадження альтернативних джерел палива. Всього на 2007 р. місцевим бюджетам передбачено виділити 6,1 млрд. грн. субвенцій, що в 1,7 разу, або на 2,5 млрд. грн. більше, ніж 2006 року. На фінансування заходів із енергозбереження передбачається 701 млн. грн. Вони будуть спрямовані на оснащення інженерних вводів багатоквартирних житлових будинків засобами обліку споживання води й теплової енергії, ремонт і реконструкцію теплових мереж та котелень, будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів [2, с.9].

Держава може впливати на інноваційну активність підприємств як за допомогою прямих інвестицій, так і опосередковано, через інноваційну політику. Одночасно із безпосереднім фінансуванням інноваційної діяльності держава повинна здійснювати стимулювання науково-технічної діяльності з метою широкого впровадження наукових досліджень і розробок у кінцевий виробничий результат – у нові конкурентоспроможні види продукції, нові технологічні процеси, нові організаційні рішення. Серед основних заходів, які повинна здійснювати держава з метою підвищення інноваційної активності підприємств, можна виділити наступні:

• підтримка і прямий розвитку науково-технічної сфери, у тому числі шляхом створення перспективних науково-дослідних інститутів і лабораторій;

• надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт, безпроцентних позик за рахунок коштів Державного інноваційного фонду та інших цільових фондів;

• заохочення створення приватних інноваційних фондів, шляхом надання їм значних податкових та кредитних пільг;

• розробка та впровадження системи податкових пільг для виробників інноваційного продукту;

• створення системи атестації інноваційної продукції, що включає: розробку методик атестації, визначення установ та організацій, які матимуть право проводити таку атестацію, розробку та затвердження форм атестатів інноваційної продукції, що надаватимуть право виробникам такої продукції користуватися податковими пільгами;

• створення державної інформаційної інфраструктури розвитку загальнонаціональної інформаційної мережі з приєднанням до світових мереж;

• створення установ для надання консультаційних, дорадчих та організаційних послуг інноваторам;

• зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;

• розвиток та підтримка системи освіти у формі повного або часткового утримання закладів загальної та вищої освіти, спеціальної фахової підготовки, системи підвищення кваліфікації;

• створення сприятливого правового середовища для інноваторів: розвиток державного патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції, системи стандартизації виробництв та окремих видів продукції, дозвіл на тимчасову монополію інноватора;

• забезпечувати сприятливі умови для міжнародної інвестиційної діяльності, зокрема зниження ставок ПДВ на обладнання, що ввозиться для виробництва інноваційної продукції,

• захист прав та інтересів вітчизняних інноваторів;

• прискорення амортизації та інші амортизаційні пільги;

• державне замовлення та закупівля продукції інноваційних фірм.

Як показала світова практика, фінансування інноваційного процесу повинно здійснюватися на партнерських засадах урядом та приватним сектором. Лише за цих умов можна досягти сталого соціально-економічного зростання в Україні.

Література:

1. Державне регулювання економіки: Навч. посібник/ С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін.-К.:КНЕУ,2000.-316с.

2. Азаров М.Я. Роль органів місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку // Фінанси України – 2007 - № 3.

3. Чабан В.Г. Вибір джерела фінансування інноваційної діяльності // Формування ринкових відносин в Україні – 2006 – № 4(59).