Братченко Л.Є.

Криворізький державний педагогічний університет

Контролінг як система якісного рівня управління підприємством

Сучасні ринкові відносини в Україні виставляють нові вимоги до якісного рівня управління, характеру розв’язуваних при цьому завдань, до методів їх вирішення. Це повністю стосується усіх самостійно господарюючих суб’єктів. Безперервною умовою удосконалення методів управління є повне використання внутрішніх можливостей підприємства, тобто утворення такої системи управління, яка була б у змозі своєчасно виявляти, обліковувати, аналізувати, контролювати, координувати, коригувати, інформувати вище керівництво про економіку підприємства. Удосконалюючи систему управління підприємством, орієнтуються на досягнення головної його місії - отримання оптимального прибутку, а також на вирішення конкретних оперативних, поточних та стратегічних задач. В цьому сенсі важливим чинником такої системи є контролінг. Контролінг є принципово новою концепцією в управлінні підприємством, яка здатна забезпечити підтримку внутрішнього балансу економіки підприємства і ефективного його розвитку, шляхом формування об’єктивної інформації про витрати та доходи, що дає змогу приймати оптимальні управлінські рішення. Він забезпечує прогнозний результат діяльності й ефективний зворотний зв’язок, переводить управління підприємством на якісно новий рівень, інтегруючи та спрямовуючи діяльність різних служб та підрозділів підприємства на досягнення найбільш важливих цілей.

В науковій літературі немає однозначного підходу до визначення економічної сутності контролінгу. В своєму дослідженні ми виходимо з того, що упродовж нових етапів розвитку змінювалися пріоритети та орієнтири в концепціях контролінгу [2,4,5].

В економічної літератури існують різні концепції контролінгу, а саме:

- концепція контролінгу, орієнтована на систему обліку (1930-ті рр.ХХ ст.);

- -концепція контролінгу, орієнтована на інформаційну систему (1970-1980 рр.ХХ ст.);

- концепція, орієнтована на систему управління (початок ХХI ст.);

-концепція П.Хорвата [10],вважається класичною, згідно з якою виділяється

система планування і контролю та система інформаційного забезпечення, координацію між якими забезпечує система контролінгу;

-практична концепція контролінгу Deyle F., Mayer E. [1,7], в якій контролінг розглядається як інструмент цілеспрямованого управління підприємством [7].

На думку сучасних економістів контролінг, його економічна сутність визначається як система керування прибутком підприємства; як автоматизована система управління за відхиленнями, яка сприяє реалізації фінансово-господарській діяльності відповідно до запланованих показників [6]; як функціонально відокремлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов’язаний з реалізацією фінансово-економічної інформаційної функції в менеджменті для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень [3].

Наш аналіз показує, що чіткого розмежування по змісту між концепціями не існує. І, на нашу думку, кожна з них може і повинна доповнювати одна одну. Виходячи з цього, ми вважаємо, що контролінг – це відособлена, автоматизована, інформаційна система, яка здійснює: управлінський облік, аналіз, планування, контроль, координацію, коригування економіки підприємства. Метою цієї системи є своєчасне інформування вище керівництво про стан економіки підприємства, про будь-які відхилення в ній, з переліком певних пропозицій по їх усуненню.

Більш повно економічна сутність контролінгу розкривається у функціях, які він виконує. Вивчення сучасних поглядів вітчизняних та зарубіжних економістів-науковців щодо функцій та завдань (задач) контролінгу на промисловому підприємстві свідчать про те, що до сучасних функцій та завдань (задач) контролінгу, згідно з роботами [4,5, 8, 9 та ін.], належать такі:

– облік (створення системи отримання та аналізу інформації, вибір, розробка та уніфікація методів обліку і критеріїв для оцінки діяльності підприємства в цілому та окремих його підрозділів);

– підтримка процесу планування (формування системи комплексного планування; розробка методів планування; визначення необхідної для планування інформації, джерел та напрямів її отримання; координування процесів обміну інформацією; перевірка планів щодо повноти та можливості реалізації);

– контроль за реалізацією планів (розробка методів здійснення контролю, визначення обсягів контролю; визначення величин, що підлягають контролю в часовому та змістовному розрізах);

– забезпечення керівництва аналітичною інформацією, необхідною для прийняття рішень (розробка архітектури інформаційної системи; стандартизація інформаційних каналів та носіїв; вибір методів обробки інформації; збір та систематизація даних; забезпечення економічної ефективності функціонування інформаційної системи);

– виявлення відхилень в реалізації планових завдань та розробка рекомендацій для керівництва щодо ліквідації негативних відхилень (порівняння планових і фактичних величин для вимірювання та оцінки міри досягнення поставлених цілей; визначення допустимих меж відхилень контрольних величин; аналіз відхилень; інтерпретація причин та розробка рекомендацій щодо зменшення відхилень);

-розробка рекомендацій щодо проведення спеціальних досліджень для збору додаткової інформації стосовно змін внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.

Ми вважаємо, що задачі контролінгу можуть змінюватись і набувати більш глибокого сенсу внаслідок розвитку НТР, НТП.

Отже, на нашу думку, одним з найсучасніших і ефективних систем керування підприємством є контролінг, який являє собою відособлену систему, економічна сутність якої полягає в динамічному процесі перетворення та інтеграції існуючих методів обліку, аналізу, планування, контролю і координації в єдину систему отримання, обробки інформації та прийняття на її основі управлінських рішень, а точніше в систему управління підприємством, орієнтовану на досягнення всіх цілей , що постають перед підприємством.

Література:

1.Дайле А. Практика контроллинга: Пер с нем. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 336 с.

2.Деменіна О.М. Ретроспективний та перспективний аспект концепцій контролінгу // Маркетинг в Україні. – 202. - №4(14). – С.55-58.

3.Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник.-4-те вид., випр. Та доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО; Л.: Вид-во Львів.банк. ін-ту НБУ. – 566с. С.230).

4.Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основі построения контроллинга в организациях / А.М.Карминский, Н.И. Оленев, А.Г. Примак, С.Г. Фалько. – 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 256с.

5.Контроллинг как инструмент управления предприятием / Е.А.Ананькина, С.В. Данилочкин, Н.Г. Данилочкина и др.; Под ред. Н.Г.Данилочкиной. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999.- 297 с.

6.Контролінг: Опорний конспект для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” за напрямом підготовки “Економіка і підприємництво” та “Менеджмент” усіх форм навчання Укладач Верещагін В.В. –К.:КНТЕУ, 2004.

7.Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления: Пер. с нем. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 96 с.

8. Менеджмент для магистров: Учеб. пособ. / Под ред. А. А. Епифанова, С. Н. Козьменко. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. – 762 с.

9.Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: Пер. С нем. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 800 с.

10.Хорват П. Сбалансированная система показателей как средства управления предприятием // Проблемы теории и практики управления.-2000. - №4. – С.22-25.