Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного процесса

К.пед.н. Журенко Л. О.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Україна

Погляди С. І. Миропольського

на роль матері у вихованні дитини

С. І. Миропольський видатний педагог другої половини ХІХ століття, у своїх педагогічних творах постійно наголошував, що „... жінка, перш за все матір і вихователька своїх дітей, яка повідомляє перші навички і вміння, сприяє їх розвитку, формує та спрямовує характер”. [1] За думкою педагога, „освідчуючи матір, ми надаємо освічення всій родині”.

Сергій Іринєйович поряд з прогресивними педагогами свого часу
(К.Д. Ушинським, М. О. Корфом, С. О. Рачинським, М. Ф. Бунаковим,
Б. Д. Гринченко, Х. Д. Алчевською та ін.) виступав за утворення навчальних закладів для дівчат та жінок. Так, наприклад, відомо, що С. І. Миропольський звертався в листі до М. О. Корфа (відомого громадського діяча, організатора навчальних земських шкіл) з проханням потурбуватись про відкриття жіночих шкіл у м. Харкові.

Його ідеї знаходили своє розповсюдження і серед громадських товариств. Так, наприклад, Харківське товариство грамоти також було не байдуже до організації жіночої освіти. З цією метою вони провели дослідження стану відвідування шкіл. Отримані результати показали, що найнижчий відсоток дівчат, які відвідують школу, в порівнянні з хлопцями у Харківському повіті. Представники Земства у доповіді відмітили, що дівчата – це майбутні матері сімейств, і вони більш ніж чоловіки могли б сприяти освіті підростаючого покоління. Тому, міська управа прийняла рішення допомогти відкриттю жіночого двокласного училища у повітах губернії.

В рубриці „Педагогічна хроніка” на сторінках відомих журналів „Русская начальная школа”, „Семья и школа”, „Заметки учителя”, „Женское образование” все частіше з’являлись повідомлення про власну ініціативу деяких громадських діячів (Х. Д. Алчевська та ін.), відкриття недільних шкіл для дівчат та жінок. Наприклад, у містах Харкова, Єкатеринбурзі були створені ремісні школи для дівчат. Тут вчителі не тільки проводили загальноосвітні заняття, а й стежили за духовно-моральним розвитком учениць. Для цього використовували такі виховні методи роботи, як читання літератури, обговорення, бесіди, написання творів. Школа навчала і різним ремеслам: рукоділлю, в’язанню, кулінарному мистецтву та ін.; малюванню та живопису по дереву, фарфору, шовку та ін.; садівництву та городництву.

Досвід вчительки першої сільської школи для батьків В. Глушкової свідчить про значну роль школи у житті жінки-матері. Саме тут вона стає не тільки грамотною, а й усвідомлює, завдяки спілкуванню з вчителями, велике значення загальноосвітньої школи для виховання дитини. Бесіди з жінками про гігієну, духовно-моральне виховання дитини в сім’ї сприяли вирішенню багатьох життєво важливих питань. Так, знання про „живу природу” дитини, її вразливість, допомогли багатьом батькам стримувати себе від застосування зайвих покарань. Матері відправляли дитину до школи не тільки, щоб „з очей геть”, а свідомо розуміючи – заради того „доброго та гарного”, що може дати школа.

С. І. Миропольський закликав педагогів, громадськість піднімати культурний рівень не тільки дітей, а в першу чергу батьків (матерів).

Харківське правління товариства розповсюдження грамотності серед населення повідомляло про відкриття у м. Харкові (1872) двох безкоштовних бібліотек для населення, проведення прилюдних читань, створення народного театру. Відкриття бібліотек, видання державою спеціальних журналів для батьків „Семья и школа”, „Семейные вечера”, „На помощь матерям” та ін. сприяло розповсюдженню та збагаченню педагогічних знань серед населення.

Дослідження показало, що у місті Одесі було створено спеціальне рекомендаційне бюро для батьків під назвою „О правильном выборе детской книге”. Це бюро ретельно слідкувало за видавництвом дитячої літератури; переважно такої, яка протидіяла моральним почуттям дітей (наприклад, де пропагувала песимістичні ідеї; нетерпимість; викликала порушення нервової системи), а також передавала поняття не відповідні істині. На книги, які підбадьорювали, притягували цікавим сюжетом та грамотністю, був великий попит. Велику допомогу батькам у вирішенні питання „Що читати дітям?” надавала відома Харківська діячка, педагог Х. Д. Алчевська. Популярністю серед населення та вчителів користувався її збірник „Что читать народу?”

Підкреслимо, що у С.-Петербурзі при Педагогічному музеї також було організовано бюро допомоги батькам у правильному виборі дитячої книги. Тут проводились обговорення нових книжок, влаштовувались виставки.

Як бачимо, школа і різні суспільні заклади були зацікавлені в розповсюджені педагогічних знань серед батьків, особливо серед матерів.

Таким чином, ідеї, пропозиції С. І. Миропольського знаходили відображення у роботі народних шкіл, різних суспільних і наукових товариств про необхідність підготовки матері до виховання дитини.

Література:

1. Миропольский С. И. Дидактические очерки. Ученик и воспитывающее обучение в народной школе. – Спб.: Изд. И.Скороходова, 1890. – 72 с.

2. Миропольский С. И. Народная школа по идеям Коменского // Наша начальная школа. – 1873. – №2. – С. 102-106; № 4-5 – С.270-333.

3. Миропольский С. И. Дитя // Народная школа. – 1872. – №2. – С.7-10.

4. Миропольский С. И. Педагогические съезды инспекторов народных училищ // Семья и школа. – 1873. – №9.

5. Миропольский С. И.Современное состояние вопроса об обязательности обучения в России // Семья и школа. – 1876. – №6. – С.253-312; №7. – С.315-378.

Відомості про автора

Прізвище Журенко

ім’я Лілія

по-батькові Олександрівна

місце роботи Харківський національний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди

звання кандидат педагогічних наук, доцент

посада доцент

кафедра теорії та методики професійної освіти

домашня адреса 61064 м. Харків

вул. Комсомольське шосе 53, кв.49

дом. тел. (057) 370-65-43

електронна адреса zhur-liliya@rambler.ru