Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

Сорокіна СВ., Летута Т.М., Стрікова Η,О., Акмен В.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Самостійна робота студентів як прогресивна форма підготовки фахівців

Приєднавшись до Болонського процесу Україна повинна цілком відповідати критеріям Болонської системи, одним із яких є нова якість самостійної роботи студентів. Самостійна робота студентів, її наповнення й організація – досить рутинні задачі, але їх включенність у загальний комплекс проблем підвищення ефективності вищої освіти на сучасному етапі додає їм нове значення і нову якість. Тим часом сформоване у вищій школі співвідношення обсягів аудиторної і самостійної роботи студентів входить всі більше в протиріччя із сучасними тенденціями організації навчального процесу. І хоча зараз увага більшості дослідників звернена на проблему зовнішнього контролю (де розглядаються параметри, на значеннях яких базуються висновки атестації, акредитації і ліцензування), але все більш актуальною стає і необхідність створення внутрищньовузівських систем оцінки якості освіти, в яких повинні бути зацікавлені, насамперед, самі вузи.

Аналіз основних груп проблем, що впливають на забезпечення якості підготовки фахівців, показує, що однією з основних стає проблема організації навчальної діяльності, адекватної сучасним вимогам, пропонованим до рівня підготовки професіоналів. Тобто ці професіонали повинні володіти не тільки теоретичними знаннями, а й мати орієнтованість у сучасних ринкових відносинах і навички практичної діяльності на підприємствах [1-5]. Нині як в нашій країні, так і за кордоном йде інтенсивний пошук таких методів, засобів і форм організації процесу навчання, що дозволили б стимулювати пізнавальну активність і самостійність майбутніх фахівців. Не є виключенням у цьому відношенні і сфера технічної освіти, у тому числі і така важлива її складова, як підготовка товарознавців.

Метою даної роботи є аналіз організації самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи освіти.

Що розуміється під самостійною роботою студентів? У відповіді на дане питання маємо суперечливість, викладачі визначають самостійну роботу студентів, виходячи з власного життєвого і педагогічного досвіду. Одні з них вважають, що самостійна робота студентів – це самостійна науково-дослідна робота, яка здійснюється під керівництвом викладача в різних формах навчання. Інші ж .думають, що самостійна робота студентів у часі і просторі відділені від навчального процесу, і тому позааудиторна самостійна робота студентів ведеться без особистої участі викладача. Його керуючі впливи здійснюються опосередковано – через інформаційно-аналітичне й учбово-методичне забезпечення, в якому відбувається концентрація досвіду (знань, умінь, способів діяльності) і способів його передавання (безпосередні вказівки – інструкції дій).

На нашу думку, самостійна робота студентів – це важлива форма вмілого процесу під керівництвом і контролем викладача, у ході якого відбувається творча діяльність з набуття і скріплення наукових знань. Професійне зростання фахівця, його соціальна затребуваність як ніколи залежать від уміння виявити ініціативу, вирішити нестандартне завдання, від здатності до планування і прогнозування результатів своїх самостійних дій. Це переорієнтує самостійну роботу з традиційної мети – простого засвоєння знань, набуття умінь і навичок, досвіду творчої і науково-інформаційної діяльності –на розвиток внутрішньої і зовнішньої самоорганізації майбутнього фахівця, що активно перетворить відношення до одержуваної інформації, здатності вибудовувати індивідуальну траєкторію самонавчання. Останнє особливо актуально у зв'язку з розвитком нових форм освітнього процесу: екстернату, дистанційного навчання, системи безперервного навчання – основний (або єдиний) суб'єкт процесу.

За нашими спостереженнями виразно усвідомлюваної студентами метою самостійної роботи є придбання індивідуального знання. Навіть під час написання творчої роботи (реферату, доповіді, курсової роботи) більшість з них зміст її бачать у поглибленні власного знання з визначеної проблеми. Варто помітити, що переважна більшість традиційна освоюваних методів самостійної навчальної діяльності (знаходження лексичних навичок аудиювання і конспектування, оволодіння стилістикою наукової мови, умінням використовувати доступні бібліотечні ресурси, знаходити інформацію за допомогою автоматизованих систем та інформаційних мереж і ін.) орієнтовано на розвиток здатності одержувати необхідні зведення з готових джерел, активізувати пізнавальну діяльність у ланці „інформація – знання” (тобто діяльність „для себе”). Це, безумовно, важливо, але для умов інформаційного суспільства зовсім недостатньо. Важливо показати тим хто навчається, що готовність до безперервного пошуку нового, актуального знання, до грамотного здійснення інформаційних процесів (пошуку, зберігання, переробки) – одна з професійної компетенції фахівця в будь-якій галузі, яка визначає успішність його особового зростання і соціальну затребуваність.

Для того, щоб студент усвідомив себе не тільки споживачем, але і розповсюджувачем нового знання, відчув суспільну значущість своєї індивідуальної пізнавальної діяльності, доцільно використовувати групову форму організації самостійної роботи. При цьому викладач надає консультативну допомогу кожному виконавцю, оцінюючи його успіхи за якістю виконаної ним частини завдання. Координація всієї роботи - це сфера учасників творчої групи. Окремі документи в певному порядку збираються під єдиною назвою. На обговорення аудиторії – представлення – виноситься завершений продукт самостійної діяльності. Студент має можливість реально оцінити свій внесок у загальну справу, усвідомити відповідальність за кінцевий результат. Ці студентські роботи можуть накопичуватися на кафедрі або в методичному кабінеті, надаючи практичну допомогу викладачам і студентам як джерело інформації.

Організація роботи в ланці „знання – діяльність” є найважливіший елемент формування світогляду, оскільки тут дуже важливо особистісне прийняття основних наукових принципів, ідей, концепцій, методів. А це вимагає їхнього переконливого обґрунтування, яке можна одержати тільки в процесі здійснення визначеної практичної діяльності на основі отриманих знань. Результати цієї діяльності подають нову інформацію, ціль якої, по-перше, перевірка і коректування вже наявних знань і, по-друге, одержання нових. Без даної ланки студент не навчиться самостійно керувати власним пізнавальним процесом: воно забезпечує „зворотний зв'язок” у цьому процесі. Ще С.Л. Рубинштейн відзначав, що інформація особливо добре засвоюється в тому випадку, коли суб'єкт навчання цілеспрямовано шукає її для здійснення визначеної діяльності, для рішення задачі, що стоїть перед ним, і для цього актуалізує вже наявні в нього знання. Той, кого навчають, у цьому випадку й об'єктивно і суб'єктивно готовий до сприйняття нового знання. Зазвичай, робота по підготовці майбутніх сучасних фахівців складна, насичена й об'ємна, що вимагає значної підготовчої роботи з боку і викладача і студента. І саме від викладача залежить правильна постановка проблем, формування творчих груп студентів, допомога в складанні і коректуванні самостійної роботи.

Таким чином, проведений аналіз дозволив зробити висновок, що усі форми навчального процесу повинні учити студентів інтенсивної і плідної самостійної роботи. Саме вона, на нашу думку, повинна бути одним з найважливіших критеріїв для оцінки уміння колективів кафедр користуватися своєю самостійністю в організації навчально-виховного процесу у вузі. Сьогодні позитивно може бути оцінена тільки така робота кафедр, що забезпечує підготовку висококваліфікованих фахівців виходячи з потреб ринкового попиту.

Список літератури

1. Стеченко Д. Інновація та якість підготовки фахівців у вищій школі // Вища школа, 2005.-№ 1. – С.43-45.

2. Науменко Г. Про деякі аспекти реформування освіти України // Шлях освіти, 2000. - № 1. - С. 2.

3. Беляева А. Управление самостоятельной работой студентов // Высшее образование в России, 2003. - №6. - С.105-109.