Сінєльніков Б.В.

Національний технічний університет України «КПІ»

Вища технічна освіта: перспективи розвитку в контексті Болонського процесу

Розвиток – це багатоплановий процес, що веде до радикальних змін у соціальних структурах, поведінці людей, суспільних інститутах, прискоренні економічного зростання. Концепція трансформації економічної системи ґрунтується на основі безперервності економічних перетворень у суспільстві та залежності результатів перетворень від їх розвитку.

Головною стратегією подальшого розвитку НТУУ «КПІ» стає комплексне перетворення у напрямку наближення його до світової моделі дослідницьких університетів з метою підвищення його ролі у розвитку економіки країни та зростанні конкурентоздатності вітчизняних товарів і послуг. Дослідницькі університети поєднують навчання, дослідження та інновації в ціленаправлений процес підвищення ефективності і конкурентоздатності товарів в умовах передбаченого вступу Україні до СОТ. Місце КПІ серед дуже обмеженої кількості дослідницьких університетів, що спеціалізуються на елітній, інноваційній моделі підготовки інженерів з метою створення нової техніки і технологій. Для підготовки таких фахівців необхідно переглянути зміст навчання, побудувати принципово нові навчальні плани і програми наукових досліджень.

14 вересня 2007 р. було видано наказ по університету, в якому зазначено, що дослідницький університет «КПІ» формується на підставі тісної інтеграції наукової діяльності та навчання. Такий підхід дає можливість створити освітньо-наукове середовище, в якому наука передає для навчання останні досягнення НТП, формуючи передовий зміст освіти, а освітня компонента наповнює наукову та інноваційну сферу талановитою молоддю, яка володіє сучасними методами науки і практичними навиками створення товарів і послуг майбутнього. Це дасть можливість ліквідувати межу між «дослідженням», «інноваціями» і дипломною роботою студентів. В нових умовах цикл «наука – техніка – виробництво» трансформується в таку схему: «освіта + наука - технопарк університету – виробництво – експлуатація» нових інноваційних товарів. Уже будучи студентом, майбутній випускник технічного ВНЗ вивчає стратегічний маркетинг, розробляє патентні матеріали на нові інноваційні товари з використанням знань стратегічного маркетингу, прогнозує конкурентоздатність майбутнього товару, розробляє принципово нові питання розвитку технологій, конструкторську документацію, тощо. Такий підхід дає можливість прискорити процес вступу майбутнього випускника на ринок інтелектуальної власності. В даному випадку під конкурентоздатністю розуміють сукупність споживчих властивостей товару, виробленого за новою схемою, що характеризують його відмінність від вибору конкурентів за ступенем відповідності конкретним суспільним потребам з урахуванням витрат на їх задоволення за життєвий цикл нових товарів. Важливими напрямками наукових розробок студентів в таких умовах будуть:

1. Розробка технологій очищення викидних газів автотранспорту.

2. Виробництво спирту і нафти з використанням мікроорганізмів.

3. Розробка технологій, які покращують здатність до фотосинтезу в цілях збільшення виробництва харчових товарів.

4. Широке застосування некопалинних джерел енергії.

Такий підхід означає реалізацію важливих відмінностей інноваційних товарів, розроблених за новою схемою за рівнем ефективності господарської діяльності, формами вияву яких є здатність пристосовуватись до умов економічної кон’юнктури на ринку та задовольняти новими товарами потреби споживачів більш раціонально, ніж конкуренти.

Система освіти в сучасних умовах неадекватно реагує на зміну попиту на кваліфікованих спеціалістів, що об’єктивно зумовлено інерційним характером розвитку системи підготовки кадрів. З другого боку, інноваційні підприємства не мають достатніх коштів на здійснення освітніх заходів, у той час, як державна система перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, яка працює у Державній службі зайнятості є недостатньо ефективною та не отримує належної фінансової підтримки. Нововведення в вищої освіті в умовах ринкових відносин сприяють переходу на інноваційно-інвестиційну діяльність головних галузей народного господарства та максимальної самореалізації інтелектуальної складової молоді.

Продуктивна сила новітніх технологій настільки велика, що доцільність прискореного накопичення інтелектуального капіталу стала очевидною. Економіка індустрії перетворюється на «економіку знань», а гуманітарний капітал все більш перетворюється на основний виробничий ресурс інформаційного суспільства. Політика будівництва інформаційного, соціально орієнтованого суспільства в Україні спонукає до освоєння реформ у сфері освіти і науки. Правильна професійна орієнтація при підготовці кадрів стає чинником підвищення ефективності вкладень у людський капітал і ефективності віддачі від нього. Найважливішим чинником конкурентоспроможності національної економіки, стають напрямки технологічного прориву у майбутнє та номенклатура професій, здатних виконати такі завдання.

Реалізація стратегії економічного зростання має низку ризиків, напр., розбіжність темпів освітніх, економічних та соціальних змін, конкуренція на світовому ринку освітніх послуг, нечітке обґрунтування стратегічних цілей розвитку, помилки у визначенні шляхів досягнення цілей. Велика невизначеність напрямків технологічного, соціально-економічного розвитку в недалекому, а тим більш у віддаленому майбутньому глобалізованого світу визначає об’єктивну необхідність відповідної гнучкості галузей освіти.

Перехід до інноваційно-інвестиційного етапу економічного зростання визначає необхідність вдосконалення системи правових, інформаційних і фінансово-кредитних заходів, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності створювачів «ноу-хау», пільгове кредитування програм із запровадження технологічних нововведень у приоритетних галузях економіки, нових форм кредитування широкомасштабних інноваційних проектів, надання податкових, кредитних стимулів для науково-технічної інфраструктури.