Анісімова І.М.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Підготовка студентів до оволодіння діалогічним і монологічним мовленням

Формування навичок іншомовного мовлення відбувається під час засвоєння цілеспрямованої діяльності. Таким чином дія стає автоматизованою і зосереджує увагу викладача та студента на відповідному мовному явищі. Робота розпочинається з усвідомлення студентом мовного правила. Щоб спрямувати навичку потрібне тривале тренування.

Початок формування комунікативної навички передбачає усвідомлення мети і способу дії. Якщо студенти оволоділи лексичним матеріалом, який підлягав засвоєнню, то можна розпочинати формування навичок цього матеріалу. Презентація мовних зразків проходе на початковому етапі, де переважає усне введення. На цьому етапі пропонуються вправи формування слухового образу та ситуативно обумовлених висловлювань, до складу яких входить нове явище. Включені до вправ словосполучення також потрібно заздалегідь опрацювати. Говоріння як вид мовленнєвої діяльності існує у діалогічній і монологічній формах. Діалогічне мовлення значно переважає оскільки у повсякденному спілкуванні люди користуються діалогом. Монологічне і діалогічне мовлення мають взаємоперехідність: діалог може досить часто включати розгорнуті висловлювання і переходить в монологічне мовлення. Процес говоріння будується від діалогу до монологу.

Діалогічне мовлення формується в процесі розмови студентів: запитання і відповіді. Структура діалогічного мовлення включає повідомлення,доповнення, уточнення, підтвердження, заперечення, прохання, запитання, згода, незгода.

Діалогічне мовлення тісніше пов’язане з ситуацією, ніж монологічне.

Діалогічне мовлення є більш динамічним, ніж монологічне. Кожний з студентів висловлює своє ставлення до предмета розмови, до позиції другого партнера. Характерною рисою монологу є планування висловлювань. Монолог може бути підготовленим, продуманим.

Особливу повагу треба приділити мікровисловлюванням, які містять завершену думку. Це може бути підготовка до більш об’єднаних висловлювань. Обсяг висловлювання часто визначається комунікативними завданнями. Таке висловлювання схоже з вправою формування навичок. При виконанні такої вправи студенти можуть користуватись зразком висловлювання, якщо в цьому є потреба. Корисними є вправи, в яких студентові пропонується підтвердити або заперечити висловлювання партнера і аргументувати свою точку зору.

До самостійного мовлення наближають вправи з різноманітною націленістю. На початку засвоєння діалогічного мовлення можна користуватись діалогами, структуру яких можна повторити. Вправи для роботи в групах визначають соціальні ролі для кожного студента і відповідно пропонуються комунікативні завдання на підтримку висловлювання. Перенесення теми розмови на життя студентів. При цьому викладач може коректувати окремі частини теми, уточнити комунікативні завдання, запропонувати ключові слова. Читання і формування вмінь монологічного висловлювання повинно йти паралельно на мовному матеріалі. Важливо також правильно побудувати текст діалогу. В кожній групі є студенти з різним рівнем підготовки, тому викладач має передбачати різні форми підтримки висловлювання. Вправи можуть бути зорієнтовані на роботу в парах або на індивідуальне тренування. Складний текст висловлювання уточнюється. Вправи виконуються як індивідуально, так і у вигляді тренування всіх пар студентів. Робота над монологічним текстом повинна бути тематично спрямованою. Студентам пропонують ряд послідовно поставлених спеціальних запитань, відповіді на які складають зміст тексту. Можна також проводити і підготовчі вправи. Основною вимогою до них є забезпечення самостійності учня.

На цьому етапі викладач пропонує студентам комунікативні завдання. Студенти висловлюють своє ставлення, доводять перевагу і тим самим приймають участь у комунікативній ситуації і мовленні в парах або у формі індивідуального тренування. Предмет розмови, запропонований викладачем повинен бути близьким студентам, нести в собі комунікативний напрям. Це буває тоді, коли студентів націлюють на зміст розмови і дають можливість по різному розкривати тему, спонукають його до самовираження і формування власного судження. Комунікативні завдання спонукають до одержання потрібної і нової для студента інформації.

Відомо, що колективна робота стимулює пізнавальну активність студентів. Сприяють цьому і елементи співпраці, спільної мети. Важливим засобом серед інших форм тренування є робота в парах. Усне мовлення забезпечує постійне тренування, керує мовленнєвою діяльністю партнерів. Вправи для формування навичок діалогічного мовлення мають забезпечувати багатократність вживання структурних форм. Існують також вправи на розвиток елементарних умінь діалогічного і монологічного мовлення. Робота в парах потребує від студентів набору виразів, необхідних для спілкування. Застосування таких виразів зробить спілкування партнерів більш комунікативним, а оволодіння іноземною мовою більш практичним.

Викладач може під час цього тренування застерегти студентів від можливих типових помилок, зорієнтувати на взаємний контроль партнерів по спілкуванню.

Для організації праці над діалогами для всієї групи викладач складає відповідний текст розмови з таким розрахунком, щоб кожний учасник взяв у ньому участь. Для сильніших студентів мовна підтримка дається у вигляді ключових слів, мовних кліше тощо. Якщо заняття проходе з добре підготовленою групою, доцільно поділити групу на маленькі підгрупи по три студенти і дати завдання скласти повідомлення. Роботу продовжує кожний з учасників, додаваючи своє висловлювання.