Філологічні науки 7. Мова, мовлення та мовна комунікація

Чайковська Т. В.

Хмельницький національний університет

Реалістичний метод у вивченні поезії

У житті кожної людини є певні захоплення. Для багатьох важливе значення має література. У кожній країні література розвивається відповідно до традицій, звичаїв, а також настроїв народу даної країни. Великий вплив на розвиток має історія народу. Письменники різних епох створюють у літературі різні течії, напрямки, школи. Існує багато літературних жанрів, і кожен з них виконує певні функції: донести до читача інформацію, збагатити духовний світ людини, розвеселити, тощо. Дуже значною у літературі є поезія, яка теж відіграє важливу роль у житті не лише конкретної людини, а й цілого народу. Будь-який вид поезії має своє соціальне призначення. Наприклад, древні римляни писали у віршованій формі астрологічні трактати, завданням яких було передати інформацію. Сьогодні подібні твори пишуться прозою.

Як каже американський поет і літературознавець Т.С. Еліот, “поэзия, в отличие от всех других искусств, владеет для людей одной с поэтом национальности и одного с ним языка такой ценностью, которую она не может иметь для людей другой страны” [5, с.184]. Науковці продовжують досліджувати поезію. У літературознавстві існує таке поняття як “художній метод”. Відповідно до термінологічних словників, це - “устойчивый и повторяющийся в том или ином периоде исторического развития литературы целостный и органически связанный круг основных особенностей литературного творчества, выражающийся как в характере отбора явлений действительности, так и в отвечающих ему принципах средств художественного изображения у ряда писателей” [3,208].

Слід зазначити, що серед художніх методів у вивченні поезії існує реалістичний метод, який спричинює найбільшу кількість дискусій серед науковців. Останнім часом літературознавці приділяють багато уваги питанню застосування реалістичного методу в поезії. Одним з перших до цієї проблеми звернувся В.М. Жирмунський, який вважав, що саме завдяки реалізму письменник здатен передавати різноманітні й чіткі враження зовнішнього життя. Тому він використовує термін “ліричний реалізм”. Найбільш конкретно підходить до рішення проблеми “реалістичної поезії” Б.О. Корман. Говорячи про реалізм, дослідник погоджується, що “в поэзии романтического индивидуализма личность обрела, наконец, желанную абсолютную свободу... Переход к реализму, признающему безусловную ценность человека как родового существа, естественным образом повлёк за собой принципиально новое представление о соотношении “я” и другого человека” [1,16-17].

Серед дослідників реалізму в поезії потрібно відзначити відомого американського критика Гейлорда Лероя. Його опис основних особливостей реалізму заслуговує уваги:

1. Реалізм як метод відрізняється від класицизму і романтизму частковою конкретністю показу відношень особистості й суспільства. Романтизм звертається до мрії, а реалізм – до дійсності.

2. Письменник-реаліст досліджує відносини особистості й суспільства з більшою конкретністю (ніж романтик), прояснюючи їхні взаємовідносини.

3. Правдиве відображення життя неодмінно грає в реалізмі важливу роль.

4. Письменник-реаліст враховує зв’язок людської поведінки з динамікою розвитку суспільства, в якому живе.

5. Реалістична література звертається до типового, але під типовим ми повинні розуміти не щось середнє, звичайне, а значне, суттєве [2, 145-150].

Інший американський критик і поет Майкл Голд створив абсолютно новий термін “пролетарський реалізм”. Він розробив детальну програму, в якій зумовлює метод “пролетарського реалізму”. Шпак В. К. виділяє наступні положення програми М. Голда:

1. Оскільки робочі є кваліфікованими механіками, моряками, фермерами, тому описувати їх роботу письменник повинен з технічною точністю.

2. “Пролетарський реалізм” має справи з реальними конфліктами людей, які заробляють собі на життя. Тому страждання й убогість мільйонів людей повинні стати темою для будь-якого письменника. “Пролетарський реалізм” ніколи не був поверхневим. Кожен твір має соціальну тему.

3. Якомога менше слів. Ніякої брехні. Чесність і відвертість незіпсованої дитини повинні підняти пролетарський реалізм над усіма іншими літературними школами.

4. Пролетарські письменники повинні мати мужність писати про бруд життя. Жахи і сірість життя робочих повинні стати предметом мистецтва.

5. Чіткість дій, чітка форма – головні принципи “пролетарського реалізму”.

6. Ніяких мелодрам. Саме життя – це надмелодрама. Усе повинно стати поезією – повсякденні речі, прості люди, робочий, який споглядає реальний світ[4, с.8].

На думку В.К. Шпака, можна з повною впевненістю говорити про існування реалістичного методу в поезії. Аналізуючи усе вище сказане, можна зробити висновок, що найголовнішими ознаками поетичного реалізму є об’єктивне відображення світу, аналогічний підхід до нього і те, що у поезії все звичайне, посереднє стає прекрасним. Реалізм у поезії продовжує розвиватися в сучасній літературі багатьох країн.

Література:

1. Корман Б.О. Лирика и реализм. – Иркутск, 1986.

2. Лерой Г. Марксизм и современная литература // Культура и общество: Марксистская литературно-художественная критика США. – М., 1976.

3. Словарь литературоведческих терминов / Редакционный состав Л.И. Тимофеев, С.В. Турнев. – М., 1974.

4. Шпак В.К. Американская поэзия ХХ века. Основные направления развития: [Научное издание]. – К.: Выща школа, 1991. – 167с.

5. Элиот Т.С. Назначение поэзии. Статья о литературе. Перевод с английского. – К.: AirLand, 1996.