Філологічні науки/5.
Методи і прийоми контролю рівня володіння іноземною мовою
імені Михайла Туган-Барановського
Щодо
організації і проведення тестування
з
іноземної мови. лінгводидактичний тест
Проблема тестів найбільш гостра і дискусійна в історії педагогіки і психології, вона завжди в центрі уваги психолого-педагогічної громадськості. Тести мають як своїх вірних прихильників так і непримиримих противників.
Методика викладання іноземних мов має в цьому відношенні декілька краще положення. Це пояснюється специфікою іноземної мови як об’єкта вивчення. Але й тут недостатня ясність деяких принципових положень теорії тестування, слабка уява методистів, викладачів іноземних мов про теоретичні і практичні питання тестування заважають правильному використанню тестів.
Термін “тест” має багато значень, різні науковці, що працюють в галузі соціології, психології, педагогіки, частних методик і т.д. вкладають в це поняття не завжди ідентичний зміст, тому що не існує його визначення, придатного для всіх.
Але можна вважати встановленими характерні особливості тесту, що дає можливість зробити його визначення, яке може доповнюватися і уточнюватися в залежності від об’єктів, для дослідження яких призначений цей тест.
Отже, тест – це комплекс запитань і завдань, які розроблені у відповідності з певними правилами, пройшли попередню експериментальну перевірку і процедуру щодо їхнього поліпшення, мають достатні характеристики ефективності і пропонуються тому, хто випробовується з метою кваліметричного визначення соціальних, психічних, психофізіологічних характеристик його особливості. Відповіді на запитання тесту повинні бути максимально формалізованими, з чітко вираженою частиною, яка містить найбільш інформаційну нагрузку, щоби прискорити, полегшити та зробити об’єктивним аналіз, обробку і інтерпретацію отриманих даних.
Найбільш суттєві признаки поняття “тест” – це недвозначність, безпосередня фіксація результатів іспитів, порівняння яких із заздалегідь підготовленими ключами відповідей дозволяє легко і точно встановити правильність чи помилковість дій тестуємих. Тільки за умови дотримання цих двох вимог результати тестування не залежать від суб’єктивних висновків осіб, що проводять тестування і оцінюють його результати.
Таким чином, можна сформулювати визначення поняття “лінгводидактичний тест” як підготовлений згідно з певними вимогами комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і дозволяють виявити ступінь мовної (лінгвістичної) та мовленнєвої (комунікативної) компетенції. Результати тесту піддаються оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями.
Якісні лінгводидактичні
тести мають бути валідними, тобто придатними для
визначення рівня володіння певними мовленнєвими навичками та вміннями;
надійними, тобто функціонально стабільними інструментами вимірювання. Тести
повинні мати дискримінаційну здатність – здатність тесту виявити тестованих з
достатнім і недостатнім рівнем володіння іноземною мовою. Необхідна якість
тесту – практичність, тобто доступність і посильність
змісту тестових завдань, простота організації проведення та оцінювання
відповідей. І остання характеристика якісного тесту – це його економічність, що
передбачає мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту.
Мета тестування – отримання
інформації. В залежності від інформації, яку необхідно знати, тести поділяють
на основні типи: тести загального володіння іноземною мовою, тести розподілу за
рівнем навченості, діагностичні тести, тести навчальних досягнень.
Тести загального володіння іноземною мовою вимірюють загальний
рівень володіння вміннями мовленнєвої діяльності і використовуються для
визначення готовності тестованого працювати чи навчатися
там, де потрібні знання іноземної мови, або для відбору кандидатів із знанням
іноземної мови на ту чи іншу посаду. Вони не орієнтовані на конкретну навчальну
програму. За допомогою тестів розподілу визначають рівень навченості
тестованих за певною програмою для їх розподілу по групах. Діагностичні
тести виявляють труднощі і помилки, типові для складу тестованих, завдяки
цим тестам визначають прогалини у значеннях, які потрібно ліквідувати. Тести
навчальних досягнень визначають успішність оволодіння студентом навчальним
матеріалом за певний відрізок часу або за курс навчання. Вони можуть бути
поточними, тематичними, підсумковими.
Розрізняють дискретні та
інтегральні тести. Дискретні вузько спрямовані (вимірюють один аспект:
сформованість певної навички чи вміння). Інтегральні вимірюють загальний рівень
володіння іноземною мовою.
Мовленнєва компетенція, яка
складається з мовленнєвих умінь – це прямий об’єкт тестування з іноземної мови.
Перелік об’єктів тестування
може варіюватися в залежності від вимог навчальної програми.
Розрізняють вибіркові тести і
тести з вільно конструйованою відповіддю. Вибіркові тести ґрунтуються на
впізнаванні однієї чи кількох правильних відповідей серед кількох помилкових.
До вибіркових тестів відносяться альтернативні тести, тести множинного вибору,
тести перехресного вибору. Тести з вільно конструйованою відповіддю ґрунтуються
на пригадуванні та доповненні.
У структурі тесту розрізняють
інформаційну та операційну частини. Інформаційна – це інструкція і, якщо це
необхідно, зразок виконання тесту. Операційна складається з завдання, яке
належить виконати тестованому. Завдання містить
основу – речення чи текст для опрацювання. У вибіркових тестах у завданні
даються набори відповідей, серед яких є декілька дистракторів
(відволікаючих увагу). Завдання для вибіркового тесту слід подавати в
ситуативному контексті.
Для фіксації відповідей тестований заповняє бланк відповідей. Для перевірки тестів
складається ключ. Після виконання тесту нараховуються бали за кожне правильно
виконане завдання, виводиться загальна кількість балів.
Серед прийомів тестування
можна перелічити наступні: запитання-відповідь, правильно-неправильно,
множинний вибір, заповнення пропусків, доповнення, добір/зіставлення,
перегрупування, відновлення, вставлення, диктант, клоуз-тест
трансформування, переформування, переклад, твір, монолог, читання вголос. Ці
прийоми дозволяють моделювати мовленнєву поведінку тестованих
відповідно до того виду мовленнєвої діяльності, який підлягає тестуванню.
Література:
1. Ранопорт И., Сельг Р., Соттер И. Тесты в обучении иностранным языкам в средней школе. Талин: Валгус, 1987
2. Горчев А.Ю. О тестовом контроле иностранных речевых навыков школьников. // Опыт тестового контроля по иностранным языкам в школе. М., 1977