«Психология и социологія»

Общая психология

Подкоритова Л. О.

Хмельницький національний університет

Важливість почуття гумору як діагностичного критерію у міжособовій взаємодії

Людина – соціальна істота, яка живе в умовах взаємодії і спілкування з людьми.

Міжособова взаємодія виступає механізмом передачі суспільного досвіду, способом задоволення людських потреб, каталізатором чи інгібітором життєтворчості.

У процесі міжособової взаємодії відбувається соціальна перцепція, яка полягає у сприйманні зовнішніх ознак людини, співвідношенні їх з її особистісними характеристиками, інтерпретації і прогнозуванні на цій основі її вчинків.

В. Лабунська ядром інтерпретаційних схем, що сприяють побудові перцепційних образів, вважає дані про зовнішність людини і її поведінку.

Людина як об’єкт пізнання може бути представлена низкою характеристик: стійкі (фізіономічні й індивідуально-конституціональні характеристики людини); середньостійкі (способи оформлення зовнішності); динамічних характеристик експресивної невербальної поведінки (свідчать про загальну психомоторну активність особистості і її актуальний психічний стан) [4].

Пропонуємо до цього переліку додати «зовнішньо-психологічні» характеристики – окремі особистісні риси, які виражаються вербально, наприклад, почуття гумору.

Почуття гумору – це здатність людини помічати в явищах їхні комічні сторони, емоційно на них реагуючи. Почуття гумору нерозривно пов’язане з умінням суб’єкта виявляти протиріччя у навколишній дійсності, наприклад зауважувати, а іноді й перебільшувати протилежність позитивних і негативних рис у якій-небудь людині, уявній значущості кого-небудь і не відповідної їй поведінці тощо. Стосовно об’єкта гумору, який ніби піддається своєрідній емоційній критиці, зберігається дружелюбність. Почуття гумору припускає наявність у його суб’єкта позитивного ідеалу, без якого воно вироджується в негативні явища (вульгарність, цинізм і т.д.) [2].

Судити про наявність або відсутність почуття гумору можна по тому, як людина розуміє жарти, анекдоти, шаржі, карикатури, чи вловлює він комізм ситуації, чи здатна сміятися не тільки над іншими, але й над собою, якщо сам стає об’єктом жарту. Відсутність або недостатня виразність почуття гумору свідчить як про знижений емоційний рівень, так і про недостатній інтелектуальний розвиток особистості [2].

Було проведено кілька наукових досліджень для визначення важливості почуття гумору у міжособовій взаємодії.

Дослідження американських авторів Е. Бресслера та С. Белшайна із показало, що жінки оцінюють чоловіків, які виявили почуття гумору, як більш імовірних потенційних партнерів, а також як більше дружелюбних, цікавих і популярних. З іншого боку, думка чоловіків про жінок ніяк не залежало від їхньої дотепності.

Е. Бресслер припустив, що і чоловіки, і жінки насправді однаково цінують почуття гумору в партнері, але жінки цінують уміння розсмішити, а чоловіка – здатність зрозуміти жарт [1].

Відповідно до теорії, запропонованої психологом Д. Міллером, жінки надають перевагу дотепним чоловікам, оскільки наявність гумору доводить, що в них активний і здоровий мозок, а отже – гарний набір генів [1].

Опитування, проведене у Великобританії «Які якості ти цінуєш у партнерці найбільше?» - показав, що чоловіки ставлять почуття гумору на третє місце (після вірності та дружелюбності). Науковці цей факт пояснюють тим, що гумор дає вихід емоціям, поліпшує фізичний стан людини (міняє його пульс і тиск, підсилює активність мозку), організм, що сміється, починає виробляти [3].

Учені, які вивчають природу сміху, довели, що людина прив’язується до того, у кого може викликати посмішку. Більше того: якщо чоловік і жінка дуже схожі за способом життя, колом спілкування та інтересам, але чоловік не сміється її жартам, вони розійдуться значно швидше, ніж ті, які зовсім не схожі, але мають подібне почуття гумору [3].

Дослідження показують, що почуття гумору є важливим критерієм діагностики партнера по міжособовій взаємодії, зокрема показника його інтелекту і загальної культури.

На нашу думку, за почуттям гумору партнера по взаємодії можна також визначити:

- сферу інтересів, спрямованість та мотиваційну сферу (за аналогією з Тестом гумористичних фраз);

- окремі психологічні особливості;

- «проблемні зони» (теми, на які людина не може та не хоче жартувати можуть вказувати на те, що їх предмет є для людини психологічно травмуючим, а отже проблемними для обговорення).

Таким чином, почуття гумору виступає як один із діагностичних критеріїв у міжособовій взаємодії і впливає на її прогностичний аспект, а зазначені припущення вбачається перспективним для подальших досліджень).

Література

1. Женщины ценят остроумие, а мужчины - чувство юмора собеседника // www.carmolis.ru

2. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

3. Психологія почуття гумору // http://secretar.com.ua

4. Регуш Л. А. Психология прогнозирования: успехи в познании будущего. – СПб.: Речь, 2003. – 352 с.