Психология и социология/5. Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Галичанська А.В.

Чернівецький національний університет ім..Ю.Федьковича, Україна

Особливості трансформації згуртованості та гнучкості сімейної системи в межах багатопгоколінної сім’ї

Актуальність дослідження згуртованості та гнучкості сімейної системи в останні роки набула великого значення, оскільки диференційні та інтегративні характеристики сучасної сім’ї піддаються трансформації. Вивчення сімейної нестабільності свідчить про те, що однією з найбільш поширених причин подружніх конфліктів є порушення інтегративних характеристик сім’ї.

Згуртованість визначається як емоційний зв'язок, близькість або прихильність членів сім'ї [2]. Характер згуртованості та гнучкості сімейної системи в межах нашого дослідження, ми визначали за допомогою циркулярної моделі Олсона. Вона включає дві осі: згуртованість - емоційне ухвалення членами сім'ї один одного і гнучкість - можливість зміни в сімейних ролях і правилах, регулюючих взаємостосунки. Дані параметри задають тип сімейної структури [1].

Олсон Д. виділяє чотири рівні згуртованості і чотири рівні гнучкості: дуже низький, низький до помірного, помірний до високого і надмірно високий. З них низький до помірного і помірний до високого - центральні, а дуже низький і надмірно високий - крайні. Кожному рівню згуртованості і гнучкості відповідають певні типи сімейних структур [5].

До центрального рівня згуртованості відноситься роздільний і з'єднаний типи взаємостосунків. До центрального рівня гнучкості відноситься структурований і гнучкий типи взаємостосунків. Центральні рівні забезпечують збалансоване і оптимальне сімейне функціонування. Члени сімей збалансованих типів здатні поєднувати власну незалежність з тісними зв'язками усередині сім'ї. Крайнім рівням згуртованості відповідають роз'єднаний і заплутаний типи взаємостосунків: роз'єднаний. Крайнім рівням гнучкості відповідають ригідний і хаотичний типи взаємостосунків [5].

У нашому дослідженні ми використали методику діагностики згуртованості та гнучкості сімейної системи (Ейдеміллер Є.Г., Добряков І.В.), текст опитувальника Д. Олсона для сімей з дітьми. Отримавши результати двох частин опитувальника (реальна сім’я, ідеальна сім’я) ми звернули увагу на декілька типів груп сімей, які найточніше відображають загальну тенденцію вибору в даній методиці:

До першої групи сімей відносимо родини, які мають високий рівень інтеграції, а саме високі показники за шкалами емоційний зв’язок, сімейні кордони, прийняття рішення, спільне проведення часу, спільні друзі, хобі та відпочинок, але низькі показники за характеристикою гнучкості, адаптації. Тобто контроль, лідерство, розподіл сімейних ролей здійснюється переважно старшим поколінням. Контролюючою ланкою також виступають представники старшого покоління. Оскільки старше покоління в даному випадку є домінуючим у прийманні рішень, а середнє і молодше покоління приймають це як належне, конфлікт у такому випадку не виникає [3]. Великого значення набувають сімейні зв’язки, традиційний ієрархічний розподіл рольових позицій. Отже можемо зробити висновок, що в даній групі сімей високі показники інтеграції, але низькі показники гнучкості. Коефіцієнт ціннісно-орієнтаційної єдності в таких сім’ях високий, відсутність, або дуже низький рівень міжпоколінної конфліктності досягається через відмову середнього та молодшого покоління на домінування. Родини даної групи переважно сільські (32%) та районні (30%), 17% міських сімей також належать до даної категорії.

До другої групи сімей відносимо родини, які мають низький рівень інтеграції, тобто в сім’ї дезінтегровані наступні ланки взаємодії: емоційний зв’язок, сімейні кордони, прийняття рішення, спільне проведення часу, спільні друзі, хобі та відпочинок. Показники адаптації натомість досить високі. Тобто контроль, лідерство, розподіл сімейних ролей здійснюється за участі всіх членів родини із урахуванням можливостей та побажань кожного Результати методики відображають орієнтацію сім’ї на високий рівень розвитку кооперації, але і високий рівень уваги до власних інтересів. Гармонія взаємостосунків в таких сім’ях досягається завдяки відсутності яскраво вираженого ієрархічного розподілу ролей та відповідальності [4]. В таких сім’ях н існує повних табу, але є ціла підбірка моральних та етичних норм і правил. Отже міжпокодлінний конфлікт в даних сім’ях не виникає, оскільки немає тиску збоку старшого та середнього поколінь на молодше. Сім’ї даної групи переважно міські (34%), районних сімей - 21%, 14% сільських сімей також належать до даної категорії.

До третьої групи сімей відносимо родини, які мають низький рівень інтеграції, тобто в сім’ї дезінтегровані наступні ланки взаємодії: емоційний зв’язок, сімейні кордони, прийняття рішення, спільне проведення часу, спільні друзі, хобі та відпочинок. Показники адаптації також низькі (контроль, лідерство, розподіл сімейних ролей, дисципліна в сім’ї, сімейні правила). Міжпоколінний конфлікт виникає а основі різних ціннісних структур, оскільки право на лідерство відстоюють представники всіх поколінь, то відповідно сім’я набуває дезінтегративних та реадаптивних характеристик. В даній групі сімей яскраво проявляються порушення комунікації та розподілу ролей. Cсімейні правила носять прихований характер та фіксується наявність патологізованих сімейних легенд [2]. Традиції для представників старшого покоління є засобом узурпації влади і зводяться до гомеостатичних ритуалів, логіка виникнення та існування яких не зрозуміла представникам інших поколінь. Для представників середнього та молодшого покоління традиції виступають засобом покарання та заохочення. Сім’ї даної групи переважно сільські (37%) та районні (41%), 21% міських сімей також належать до даної категорії.

До четвертої групи сімей відносимо родини, які мають низький рівень інтеграції, тобто в сім’ї дезінтегровані наступні ланки взаємодії: емоційний зв’язок, сімейні кордони, прийняття рішення, спільне проведення часу, спільні друзі, хобі та відпочинок. Показники адаптації середні. Контроль, лідерство, розподіл сімейних ролей здійснюється за принципом доцільності виконання, а не за статусно-традиційним рівнем в сім’ї. Основним пріоритетом у сім’ї стає досягнення швидких значних результатів. Люди орієнтовані на реалізацію швидкодіючих планів. В таких сім’ях культивується індивідуальність, незалежність, автономність від соціального оточення [4]. Процес прийняття рішення проходить самостійно. Визнається верховенство індивідуальних інтересів та цінностей. Проблема таких сімей у відсутності згуртованості та наявності великої кількості комунікативних бар’єрів. Оскільки традиції та норми виконують в сім’ї інтегративну функцію, то відсутність спільних багатопоколінних традицій в таких сім’ях заміщується ситуативними нормами та правилами, які створюють часткову інтеграцію. Сім’ї даної групи переважно міські (38%), районні та сільські сім’ї зустрічаються в такій категорії набагато рідше, відповідно 14% та 6%.

Підсумовуючи, варто зазначити, що взаємодія поколінь в межах сім’ї існує завжди, проте зміст проблеми згуртованості та гнучкості сімейної системи, гострота суперечностей носить особливий конкретно-історичний характер. В сучасному суспільстві має місце трансформація інтегративних характеристик сім’ї і тому існує нагальна потреба розширювати дисплей досліджень з даної проблематики.

Література:

1. Антонова –Турченко О. Г., Від конфлікту до взаєморозуміння. К.,1992,37с

2. Жукова С.А. Культура межпоколенных взаимоотношений // Культура, власть, идентичность: новые подходы в социальных науках. Под ред. Е.Р. Ярской-Смирновой.. Саратов: Издательско-комерческое предприятие “Волжский сад”, 1999.С.313-317.

3. Калмикова Е. С. Психологические проблемы первых лет супружеской жизни. //Вопросы психологии. 1983. №3.

4. Сысенко В. А. Супружеские конфликты.- 2-е изд. Переработаное и дополненое.-М.: Мысль, 1989. С. 18 -21.

5. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель- Пресс, Изд-во ЭКСМО - Пресс, 2000.-с. 413-418.