Психологія / 3. Сучасні тенденції в методології психологічних досліджень

Пасніченко В.В.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

ПСИХОЛОГІЯ ТА СИНЕРГЕТИЧНА ПАРАДИГМА

Синергетика сьогодні обумовлює менталітет учених, предметом дослідження яких є зовсім різні сфери світобудови, вивчає проблеми самоорганізації у відкритих нелінійних системах, а з такими системами мають справу практично всі науки. Ідеї синергетики допомагають осмислити й перейти до канонів постнеклассической науки. Нове наукове мислення тіснить сталі погляди на те, що додає науці її специфічність, визначає методи, які вона використовує.

Вчені вказують на те, що сучасну психологію, на методологічному рівні, необхідно перебудувати за постнеокласичним принципом [1; 4] із залученням до цього теорії образу (картини) світу [8].

В. Крилов вбачає в синергетиці значний потенціал і пропонує психоенергетику, як нову парадигму психологічної науки [6]. В. Клочко психоенергетику відносить до постнекласичної науки, яка „починає із сумніву, що все суще представлено тільки двома світами – об'єктивною (однією на усіх) і суб'єктивною (відбита об'єктивність) реальностями”. На його думку, синергетика потребує подальшого розвитку за рахунок використання вихідних ідей до самих складних систем. При цьому, неможливий прямий перенос ні однієї ідеї з синергетики до психології, необхідна їх трансформація та розвиток [5].

Л. Бевзенко продемонстрував правомірність затвердження синергетической парадигми в гуманітарному пізнанні, її конструктивність для різних його напрямків. Застосував синергетичну парадигму до розгляду явищ лінійного/нелінійного мислення, раціональності/ірраціональності [2]. О. Мітіна та В. Петренко доводять, що теорії атракторів та катастроф правомірно використовувати для опису функціонування суспільної свідомості [8].

На наш погляд основні положення теорії синергетики щодо саморегуляції в ситуаціях хаосу можуть бути застосовані до опису взаємодії між „правильним” та „неправильним” світами, лінійного та нелінійного мислення.

Особливості функціонування образів „правильного” і „неправильного” світу, що складають єдиний суб’єктивний образ світу на рівні повсякденної свідомості були описані О.Улибіною (2001). При цьому „правильний” світ бачиться як такий, що побудований відповідно до „віри в справедливий світ”, у „неправильному” світі відсутні правила, а моральність і адаптивність суперечать один одному. „Правильні” та „неправильні” світи (тексти) складають суб’єктивний образ світу з взаємодоповнюючих один одного образів, які мирно співіснують на рівні повсякденної свідомості. Дане поєднання суперечне і в той же час продуктивне, відтворює вихідну амбівалентність і підтримує повноту системи змістів [10]. О.Улибіна вказує на те, що на рівні повсякденної свідомості розташована «крапка вибору» (сумісність протилежностей, які існують одночасно) [10, с.108], в якій образи „правильного” і „неправильного” світу складаються в єдину картину світу, що відповідає принципові додатковості Н.Бора.

На наш погляд, особливості взаємодії „правильного” та „неправильного” світу, треба описувати за законами біфуркації, теорії атракторів та „теорії катастроф”. Точка вибору („зборки”, біфуркації) дозволяє вмістити в себе багатозначність, але в той же час вона є неврівноваженою [9, с.31]. Так само, й раціональне та ірраціональне, лінійне та нелінійне мислення [2; 3] співіснують в „точці зборки”, за межами якої знаходяться: класичні наукові знання, релігійні погляди, буденні знання.

Висновок. Лінійне та нелінійне мислення, „правильні” та неправильні” світи (Улибіна О., 2001) зустрічаються та співіснують у „точці зборки”, що вимагає застосування до їх вивчення законів біфуркації, теорії атракторів та „теорії катастроф”. За межами „точки зборки” знаходяться: класичні наукові знання, релігійні погляди, буденні знання.

Література:

1. Гусельцева М.С. Культурно-историческая психология: от классической к постнеклассической картине мира // Вопросы психологии, – 2003, № 1. – С.99-115.

2. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. – 437с.

2. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления.1990 // www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/dobr.html 

4. Карпенко З.С. Теоретико-методичне конструювання рефлексивного інтерв’ю особистісної автентичності // Передовые научные разработки-2006 (www.rusnauka.com/PNR_2006/Psihologia/3_karpenko.doc)

5. Клочко В.Е. Психосинергетика: настоящее и будущее психологи // Материалы конференции "Человек в психологии: ориентиры исследований в новом столетии", (20 апреля 2001 года). Караганда: Изд-во Каргу, 2001. С. 101-110.

6. Крылов В.Ю. Психосинергетика как возможная новая парадигма психологической науки // Психологический журнал. Т.19, № 3, 1998, с. 56-62.

7. Митина О.В., Петренко В.Ф. Динамика политического сознания как процесс самоорганизации // Общественные науки и современность. – 1995. – № 5. – С.103-115

8. Пасніченко В.В. Особистість між „правильним” та „неправильним” світами: катастрофа чи рівновага? // Третя міжнародна науково-практична конференція „Наука у інформаційному просторі”, в друці.

9. Стюарт И. Тайны катастрофы: Пер. с фран. – М.: Мир, 1987, 76 с.

10. Улыбина Е.В. Психология обыденного сознания. – М.: Смысл, 2001. – 263 с.