ГЕНЕЗИС ФОРМУВАННЯ
ЛАНДШАФТНИХ ЕКОСИСТЕМ БАСЕЙНУ РІЧКИ ЯТРАНЬ
Зарегулювання великих рік України ставками та водосховищами і значний
відбір води на зрошення та водопостачання призводять до зміни ландшафтної
структури екосистем річкових долин. Тому, питання вивчення генезису формування
ландшафтних екосистем басейнів річок Центральної України є дуже актуальним. В
аспекті цієї проблеми нами досліджено історію та сучасний стан басейну річки
Ятрань (рис. 1).
Річка Ятрань
(довжина 104 км, площа басейну 2170 км2) є правою притокою
Синюхи і відноситься до басейну річки Південний Буг. Бере початок на
Придніпровській височині поблизу села Томаківка, протікає через територію
Уманського району Черкаської області, впадаючи в Синюху західніше населеного
пункту Ятранівка. Між селами Рогова і Перегонівка р. Ятрань переходить в межі
Кіровоградської області. За назвою річки Ятрань в 1948 році було перейменоване
з Псярівки село Ятранівка, де річка тече 7 км і має не круті, а пологі береги,
подекуди заболочені [3].
Річище звивисте, подекуди кам’янисте, ширина в середній течії до 20 м.
Таке русло Ятрань пробила собі дуже давно. На її берегах, зокрема нижче
Перегонівки, і досі можна знайти кристалічні сліди докембрійського періоду -
віком 3,5-4 млрд. років, коли ще тільки зароджувалось життя на нашій планеті.
І, очевидно, саме тоді утворилось її русло, швидше всього внаслідок активності
тектономагматичних явищ - вулкану чи землетрусу. Сучасний рельєф сформувався, в основному, в
четвертинному періоді, але основні риси його - з більш древніх часів. Із
геоморфологічних елементів рельєфу в межах району виділяються такі: плато,
схили плато, річкові долини, балки і яри. Плато займає приблизно 30-40% всієї
території. Схили плато займають біля 50% території.
Рис. 1. Річка Ятрань у межах Черкаської
області [4]
Заплава р. Ятрані має ширину
150-200 м, а в районі с. Вільшанки досягає 500 м. Перевищення заплави над
урізом води в річці 0,5-1,5 м (с. Вільшанка). Ширина русла в районі с.
Вільшанка доходить до 40-50 м, глибина 1,5-2,0 м. Швидкість течії річки
змінюється від 0,13 до 1,97 м/с, витрати - від 450 тис.м3 /
добу до 26784 тис.м3 / добу.
Колись вся долина Ятрані була
покрита дубовими, липовими, ясеновими і вільшаними гаями, які перемежовувались
островами полинового степу. Тут оселялись землеробські племена, які вирубували
ліси, розширюючи свої ниви, лісові хащі змінились полями. Від лісів і гаїв
зосталися тільки поодинокі дерева обабіч шляхів. Колишнє лісове багатство
залишило свій слід у назві багатьох сіл Поятрання: Дубова, Семидуби, Вербова,
Березівка, Колодисте, Вільшанка, Вільхове, Полянецьке тощо.
Відгомоном цього сліду є також
назва земельних угідь. Майже у кожному селі Поятрання народна пам’ять зберегла
назву урочищ, де колись шумів ліс, а тепер привільно розкинулись лани. Донині
ці угіддя називають Соснівкою, Дубровкою, Ясеновим, Липівкою, Лісовою Греблею,
Лісовим Ставком, Зеленим Гаєм чи Ліщинівкою, хоча давним-давно там зникли дуби
і ясени, ліщина і липи, як і ставки, на берегах яких зростали гаї і ліси. Нині
ж, як і тисячоліття тому, заросли береги Ятрані могутніми вербами, гнучким
верболозом, густими очеретами і осокою, а вище - горби без лісів, плоскі
вершини яких займають безкраї поля, перекреслені лісовими смугами із клена,
тополі та акації, які висадили всього кілька десятиліть тому.
Заплава басейну Ятрані здебільшого заболочена, лучна, іноді
чагарникова, з піщаними та піщано-глинистими ґрунтами, поверхня її рівна,
горбкувата. За своїм режимом належить до типу рівнинних переважно снігового
живлення. Характерним у режимі річок є виразна весняна повінь, низька
літньо-осіння межень, яка інколи порушується незначними дощовими паводками та
дещо підвищеним рівнем води восени та взимку.
Територія басейну густонаселена, що є причиною значного
сільськогосподарського освоєння земель та дуже високої їх розораності з одного
боку, а з другого боку - хвилястий рельєф місцевості, густа сітка невеликих
річкових долин, балок, ярів, значні площі просапних культур при досить
інтенсивному і не завжди правильному обробітку ґрунту посилюють процеси
антропогенної ерозії ґрунтів, значно змінюють біоценози, їх структуру.
На розташування сільських
населених пунктів району дослідження впливали різні чинники - природні,
історичні та економічні. Природні чинники завжди мали вирішальне значення,
однак за останні десятиріччя роль економічних чинників помітно зросла. Значно
зросла площа селитебних ландшафтів за рахунок дачних масивів.
Як тип ландшафту села досліджуваного
регіону більш стародавні ніж міські поселення. В межах території середньої
течії річки Ятрань вони почали формуватися в пізньому палеоліті (35-40 тис.
років тому). В подальшому система сільських поселень постійно розширялася, села
неодноразово міняли своє місцерозташування, зникали і знову відбудовувались,
охоплюючи все нові й нові території. Строки існування сільських поселень в
різні часи були неоднаковими: в стародавні - від 5-10 до 100-120 років; вік
більшості сучасних сіл сягає за декілька століть. Та незалежно від строку
існування і місця розташування (рівнини степу і низини мішаних лісів чи
височини лісостепу) - виникнення села завжди супроводжується корінною
перебудовою існуючого на його місці природного (натурального чи антропогенного)
ландшафту.
Першими зазнали змін
рослинність і пов’язаний із нею тваринний світ. Яким б не було малим село, на
його селитебних землях не зустрінеш ні ковили ні сосни. Тут переважають
насадження плодових дерев і кущів, а також овочеві культури. Ґрунти присадибних
ділянок завжди добре угноєні, доглянуті та інтенсивно використовуються. В
досліджуваному районі городні землі хоча і родючіші за розорані, проте, в
багатьох випадках, поступаються цілинним чорноземам. Будівлі і розорювання
міняють поверхневий стік в селищах - характерні дамби для збереження зайвих
вод.
У кожному селі пробурені
свердловини і побудовані колодязі, що дозволяє частково використовувати
підземні води. В «старих» селах помітно змінений рельєф: терасовані круті
схили, засипані невеликі яри, впадини, є кар’єри.
Крім природних компонентів,
докорінно перебудовуються ландшафтні комплекси. В сучасній структурі селитебних
ландшафтів домінують власне антропогенні, ландшафтно-техногенні й, частково,
натуральні комплекси.
Наші дослідження показали, що
селитебні ландшафти середньої частини басейну річки Ятрань виокремлюються рядом
ознак серед інших антропогенних ландшафтів. Головні з них такі:
-
з появою
сільських селитебних ландшафтів починається активний процес антропогенізації
натуральних і формування антропогенних ландшафтів;
-
разом із
міськими, сільські селитебні ландшафти виокремлюються рядом ознак серед інших
антропогенних ландшафтів, а люди і техніка, що тут знаходяться - основне
джерело їх подальшого функціонування;
-
сільські
селитебні ландшафти інтегрують у собі дію усіх ланок антропогенного процесу й,
особливо, антропогенезу, поступово збільшується роль та значення техногенезу,
рекреації й оптимізації навколишнього середовища;
-
сільські
селитебні ландшафти - головні осередки змін геокомпонентів та геокомплексів, їх
речовинного складу, зв’язків, функціонування й морфології, ресурсного,
естетичного та інформаційного потенціалу ландшафтних комплексів своїх,
сусідніх, а інколи й віддалених регіонів;
-
сільські
селитебні ландшафти формують своє, специфічне середовище (економічне,
соціальне, екологічне, етнокультурне і т.п.) життя і діяльності людей; саме в
їх межах зберігаються традиції того чи іншого етносу або групи людей.
Територія промислових ландшафтів, які
існували в 1995 році на 2005 рік зменшилась за рахунок закриття багатьох
підприємств: завод «Еталон», «Уманський оптико-механічний завод», цегельний
завод та ін. Частина територій перейшла в іншу власність і перетворилась на
селитебний ландшафт одно- та двоповерхового типу, а частина втратила попередні
функції і набула трансформаційних форм, які проявилися у заростанні навколишніх
ділянок, руйнуванні будівель, засміченні території.
В басейні р. Ятрань промислові кар’єри представлені Уманським і Старобабанським гранітними кар’єрами та Сушківським глиняним кар’єром. Їх генезис зумовлений видобуванням
різноманітної мінеральної сировини. Належність кар’єрів до техногенного рельєфу зумовлена
застосуванням технологій і техніки для розкриття земної поверхні та виймання із
земної кори певного об’єму
гірської маси. З останнім пов’язане
виникнення на поверхні землі западин. При розробці гранітних кар’єрів відбуваються викиди шкідливих речовин в
атмосферу. У межах кар’єру
спостерігаються природні явища рельєфоутворення екзогенного походження, пов’язані з дією рухливої води, вітру,
вивітрювання та гравітаційної енергії. Ці процеси є побічними, вони не
запрограмовані, можуть вважатися посттехногенними. Найбільш характерними
формами посттехногенного рельєфу в кар’єрах є зсуви, обвальні та обсипні схили на бортах, конуси осипання та
обвалення скельних порід на днищі біля підніжжя бортів кар’єра, а також на поверхні кар’єрних терас.
Територія басейну річки Ятрань зазнала чималої
трансформації саме через розробку кар’єрів. Тому постає питання пошуку ефективних
шляхів оптимізації антропогенних ландшафтів. Такими напрямками можна вважати:
створення єдиної системи охорони (натуральних і антропогенних) об’єктів та оптимізацію антропогенного карсту і
псевдокарсту. Зокрема, для зменшення шкідливого впливу при розробці кар’єрів на навколишнє середовище можна
використати такі заходи: дотримання проектних укосів уступів, укріплення укосів
бортів кар’єру посівом
багаторічних трав, систематичний маркшейдерський та гірничотехнічний контроль
за розробкою родовища, дотримання параметрів системи розробки родовища,
регулярне зрошення водою гірничої маси при навантаженні на транспортні засоби
та дороги в кар’єрі і за його
межами, зупинення вибухових робіт у період сильних вітрів для запобігання
виносу пилу у напрямку населених пунктів, постійне виконання радіаційного
контролю продукції кар’єрів.
Сільськогосподарські ландшафти в басейні
р. Ятрань найбільш поширені і займають значні площі. Загальна площа
сільськогосподарських угідь становить 112,6 тис. га, з них рілля 105 тис. га.
Садові ландшафти займають 515 га. До підкласу фітогенних належать в основному
схилові ландшафти ти ландшафти долини Ятрані та її приток. Це сіножаті та
пасовища, тобто угіддя, які не використовуються у землеробстві. Педогенні
ландшафти (поля, сади) займають переважно плакорні території Уманщини, займають
значні площі і виникають завдяки впливу людини на структуру і якості ґрунту.
Саме від цього впливу залежить зміна продуктивності геосистем. Наступний
підклас (літогенні) - найменш поширений у даному районі. Лише в деяких
місцевостях проведено терасування схилів ярів та річкових долин (наприклад в с.
Сушківка). Уманщина лежить на території давнього землеробства, ще за часів
Трипільської культури в цьому регіоні займались обробітком ґрунту. А при тривалому
землеробстві в ґрунтах виникає агрокультурний горизонт, який переводить
ландшафти одного типу зовсім в інший відмінний від нього тип.
У басейні р. Ятрань
лінійно-дорожні ландшафти виникли в результаті будівництва доріг між населеними
пунктами чи іншими об’єктами (вулиці сюди не відносяться).
Лісові - певні ландшафтні угруповання,
площі яких зайняті лісовими насадженнями антропогенного походження. Площа
території зайнята лісами незначна (близько 6%) і лісові масиви сконцентровані,
в основному, навколо м. Умані і в південно-західній частині району (поблизу сіл
Колодисте та Юрківка). Всі ці ліси насаджені людиною і природних лісових
масивів на території Уманщини практично немає. Лише на території
дендрологічного заповідника «Софіївка» залишилися окремі урочища з природною
віковою рослинністю («Дубинка», «Грибок», «Грекова балка»).
Водні ландшафти водойм в даному регіоні
створені людиною: водосховища, канали, ставки різного розміру. Найбільші з них
знаходяться на річках Ятрань, Ревуха, Уманка, Кам’янка, Синиця, менші ставки на
їх притоках. Кількість ставків на цих річках така, що загальна протяжність
фарватеру ставків перевищує половину протяжності річок. Така ситуація у водних
ландшафтах регіону характерна для лісостепової зони, але збільшення водойм з
уповільненим водообміном викликає негативні зміни у водних та прилеглих ПТК.
Трансформацію зміни річища та
заплави річок басейну Ятрані покажемо на прикладі річки Уманки. Уманка бере
початок між селами Вербовата і Пеньожковим Христинівського району Черкаської
області. Витік річки знаходиться в V-подібній долині, ширина якої 800 м,
глибина до 30 м. Уманка впадає в Ятрань між селами Заячківка та Коржова і разом
з нею вливається в Синюху, яка є лівою притокою р. Південний Буг. На
своєму шляху р. Уманка приймає 17 приток, найбільшими з яких є
р. Кам’янка, р. Паланка і р. Дмитрушка. Довжина р. Уманки в
Уманському районі складає 36 км. Площа водозабору 406 км2. Ширина
долини р. Уманки змінюється в межах 100 - 150 м, іноді - 300 м. Перевищення
заплави над урізом річки складає 4,0 - 1,5 м. Ширина русла змінюється в межах
3,5 м, іноді досягає 10 м (с. Гродзеве), глибина не перевищує 2 - 3 м.
Ухил русла становить 1,45 м/км, середня швидкість течії - 0,25 м/с.
Живлення річки відбувається, як правило, за рахунок атмосферних опадів. Річище
Уманки глибоко врізане в кристалічні породи каньйоноподібної долини з заплавною
терасою. Схили долини складаються з лесоподібних суглинків, русло - глинисте, з
незначним вмістом піску. Переважаючими ґрунтами русла ріки є глини та суглинки
з домішками рослинних решток і мулу [2].
На Уманщині рекреаційні ландшафти, як
окремі геосистеми, не існують, але входять до складу інших класів ПАТК.
Найбільше рекреаційного впливу зазнають території навколо міста Умань - це
приміські лісові зони (Собківське лісництво, Білогрудівський ліс), береги річок
Уманка та Кам’янка.
Белігеративні - тип ландшафтів створений
військовою діяльністю людини. Навколо Умані і в її межах знаходяться військові
частини. Найбільш оригінальною за образом і структурою ландшафтів є територія
військового аеродрому, який розміщений за північно-західною околицею міста між
селами Городецьке та Родниківка. Особливість цих ПАТК визначається наявністю
посадкових смуг, земляних насипів та валів (висотою іноді понад 5 м), ангарів
для літаків, казарм, обслуговуючих приміщень, цистерн з паливно-мастильними
матеріалами та характерним поєднанням всіх цих компонентів. При використанні
бойової техніки відбувається також забруднення місцевості, що негативно впливає
на стан ландшафту [1, с.16].
В басейні річки Ятрань знаходиться дендропарк «Софіївка», який займає
площу до 154,7 га. В ньому зберігається до 280 різних видів трав’яних рослин. З
деревної рослинності, крім звичайних лісових порід є ще більше двохсот назв
декоративних порід дерев і чагарників. Основні з них такі: болотний кипарис,
сандора японська, амурський бархат, тюльпанове дерево, ведмежий горіх та інші.
Всього в парку росте 377 видів різних декоративних рослин.
Крім парку в Уманському районі загальна площа лісових насаджень складає
10 тис.га (9,7% від території басейну р. Ятрань). Ліси розміщені окремими
урочищами по всій території. На території дослідження розташований Собківський
ботанічний заказник, лісистість якого складає 75%.
Отже, генезис
формування ландшафтних екосистем басейну р. Ятрань показав їх значну
трансформацію, а саме:
-
забруднення річкової води побутовою та господарською діяльністю
жителями сільських населених пунктів та м. Умань;
-
експлуатація
міського полігону твердих побутових відходів (м. Умань) з 1947 р. і який
внаслідок довготривалого використання та порушення технології захоронення все
більше втрачає свої природоохоронні функції і стає потенційним джерелом
забруднення;
-
забруднення атмосферного повітря небезпечними викидами від стаціонарних
джерел;
-
утворення посттехногенного рельєфу в кар’єрах;
-
значний вплив пересувними джерелами на стан атмосферного повітря,
ґрунтів завдяки великому насиченню автомагістралями;
-
відчужені і покинуті території військових частин;
-
збіднення рослинного і тваринного світу (зникли природні ценози ковили,
сосни);
-
на заповідних територіях: розорювання земель в результаті планової
вирубки лісу, несанкціонована вирубка лісових насаджень, розмноження і
розповсюдження різних шкідників, льодові стихії, пожежна ситуація.
Література:
1.
Бабій Ю.О.
Антропогенні ландшафти Уманського району // Географія та екологія: наука і
освіта: мат. І Всеукр. наук.–практ. конф. – м.Умань, 20–21 квітня 2006 р. / МОН
України, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини та ін.
– К.: «Інтерлінк», 2006. – С.16–18.
2.
Географія
Уманщини / І.П. Козинська, О.І. Ситник, О.В. Тімець,
І.В. Кравцова, С.Г. Половка, Г.Є. Гончаренко, С.В. Совгіра,
Ю.О. Бабій, М.С. Кугай, Т.М. Непотенко. – К.: Вид–во
«Інтерлінк», 2006. – 176 с.
3.
Трансформація
ландшафтних екосистем річкових долин Центрального Побужжя: Монографія / Г.Є. Гончаренко, С.В. Совгіра,
О.Д. Лаврик, В.Г. Гончаренко. – К. Наук. світ, 2009. – 329 с.
4.
Черкасская
область: Топографическая карта (масштаб 1 : 200000). – К.: Киевская
военно–топографическая фабрика, 2006.