Південнослов’янський інститут Київського славістичного
університету
м. Миколаїв
ПРИРОДНО – ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ ЦЕ КОМПЛЕКС
БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ
Біосфера як
сукупність екосистем, що являють собою
природні території з властивими
для них організмами, які перебувають у
постійному взаємозв'язку «набуває властивості стабільності на високої надійності функціонування завдяки високому рівню
організованості, цілісності і
структурованості» (3,с.32). Ця умова забезпечується ступенем життєдіяльності різноманітних живих організмів, що взаємодіють між собою і є
потужною об'єднуючою силою біосфери. В цілому екосистемам властива саморегуляція і вони здатні
у певній мірі протистояти зовнішнім
впливам та відновлюють, якщо
порушення екологічної рівноваги не знищило їх компоненти. У
методологічному плані збереження
та відновлення екосистем чи їх окремих компонентів
досягається у значній мірі шляхом
заповідання територій, тобто вилучення
із господарського використання
цінних у природному відношенні
територіальних комплексів,
надаючи перевагу їх збереженню і відтворенню. Форми
заповідних територій є
досить різноманітні.
Згідно
Закону України « Про природно –
заповідний фонд України» до таких
відносяться природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки
природи, заповідні урочища, ботанічні
сади, дендрологічні парки, зоологічні
парки, парки – пам’ятки садово – паркового мистецтва. У свою чергу,
заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально
зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально
геологічні, палеонтологічні і карстово-спелеологічні.
Пам’ятки
природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Заповідні території є
вузловими елементами (ядрами)
екомережі, які з'єднуються екологічними коридорами.
Базовими критеріями
формування заповідних територій є: ступінь природності території
та її різноманіття; рівень
багатства та значення
різноманіття; рідкісність різноманіття; представленість
ендемічних, реліктових та
рідкісних видів;
репрезентативність
різноманіття; типовість та
повнота різноманіття; оптимальність розміру і природність меж; ступінь функціонального значення
різноманіття; наявність рослин і
тварин специфічних для традиційних агроценозів.
Завданнями
природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території,
відновлення і запобігання змін у природних комплексах і їх
компонентів у результаті
антропогенного впливу, проведення наукових досліджень і спостережень
за станом навколишнього природного
середовища і розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і
спеціалістів у галузі охорони навколишнього середовища.
Завданням біосферних
заповідників, які створюються на
базі природних заповідників, національних природних парків і входять
у міжнародну систему біосферних
резерватів є збереження у природному стані найбільш типових природних компонентів біосфери, здійснення
фонового екологічного моніторингу,
вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією
антропогенних факторів.
На
національні природні парки покладаються
такі завдання: збереження цінних природних комплексів, унікальних і еталонних ділянок та об'єктів; збереження
історико – культурних об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів
рекреаційної діяльності з
дотриманням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів, сприяння
екологічній освітньо - виховній роботі.
Завданням заказників є збереження окремого
природного комплексу або навіть окремого його
компоненту. Причому, заказники загальнодержавного значення мають завданням збереження природних комплексів і їх компонентів, що мають
національне значення, а саме: види, занесені до Червоної книги України,
території, на яких зберігаються рослинні
угрупування, занесені до
Зеленої книги України,
території водно - болотних
угідь міжнародного значення, території, що забезпечують охорону
генофонду у цінних лікарських рослин, унікальні печери тощо.
Заказниками місцевого значення є
території, природні комплекси яких носять
регіональне або місцеве значення: види рослин і тварин, що підлягають
особливій охороні. Залежно від
цільового призначення заказники
поділяються на типи, зміст яких
приведено нижче:
·
Ландшафтні - призначені для
збереження чи відновлення особливо
цінних природних комплексів
(природних ландшафтів);
·
Лісові - призначені для збереження
чи відновлення особливо цінних типових та унікальних для України
та окремих її регіонів
лісових насаджень, що мають природоохоронну, наукову або прикладну цінність;
·
Ботанічні - призначені для збереження
і відновлення чисельності цінних
у науковому, господарському і культурному відношенні, а також рідкісних і таких, що перебувають
під загрозою зникнення видів рослин
і їх угруповань;
·
Загально зоологічні - призначені для збереження і відновлення чисельності цінних у науковому, господарському і
культурному відношенні, а також рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин (підвидів, популяцій);
·
Орнітологічні - призначені для збереження
і відновлення цінних у науковому, господарському і культурному відношенні, а також рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення
видів птахів (підвидів, популяцій), створення сприятливих умов для
птахів під час гніздування,
линяння за зимівлі, міграцій;
·
Ентомологічні - призначені для збереження
і відновлення цінних у науковому, господарському і культурному відношенні, а також рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення
видів комах;
·
Іхтіологічні - призначені для збереження
і відновлення цінних у науковому, господарському і культурному відношенні, а також рідкісних та таких, що перебувають під
загрозою зникнення видів
риб (підвидів, популяцій) в місцях їх
нересту, нагулу та зимівлі;
·
Гідрологічні - призначені для збереження і відновлення цінних водних об'єктів і природних комплексів (
болотних, озерних, річкових, морських);
·
Загально геологічні - призначені для збереження цінних об'єктів і комплексів неживої природи (геологічних
відслонень, виходів кристалічних
порід, родовищ мінералів і інших корисних копалин, примітних форм
рельєфу і пов'язаних з ним елементів ландшафту);
·
Палеонтологічні - призначені для збереження місць знахідок і
скупчень решток або скам’янілих зразків викопної флори та фауни, що мають особливе наукове значення;
·
Карстово – спелеологічні - призначені для збереження цінних у
науковому та рекреаційному відношенні
печер, поверхневих карстово-спелеологічних утворень печерних видів флори і
фауни.
Пам’ятки
природи – це окремі унікальні природні
утворення, що мають
особливе природоохоронне,
наукове, естетичне і пізнавальне значення з метою збереження їх у природному стані. За своїми ознаками вони поділяються
на такі загальновідомі типи:
·
Комплексні - Ділянки мальовничих місцевостей, еталонні ділянки недоторканої природи, локальні території на яких серед антропогенно зміненого ландшафту
збереглись рештки природних екосистем, природні ландшафти з
унікальними формами рельєфу (гори, групи скель,
ущелини, каньйони, групи печер, льодовикові цирки і долини, моренно-валунні
гряди, гігантські полої тощо);
·
Ботанічні - Місця зростання
цінних, реліктових, ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин, лісові масиви та ділянки лісу, особливо цінні за своїми характеристиками (породним складом, продуктивністю, генетичними якостями тощо), а
також зразки видатних досягнень лісогосподарської науки і практики, окремі гаї, дерева-довгожителі та їх біогрупи, дерева, що мають історико-меморіальне значення, дерева оригінальних форм, окремі екземпляри екзотів і
реліктів, а також природні об'єкти штучного походження -
стародавні алеї, парки, бульвари;
·
Зоологічні - Оголошуються в місцях
мешкання цінних, реліктових, ендемічних, рідкісних і зникаючих видів тварин, в
місцях гніздування птахів, колоніальних поселень тварин тощо;
·
Гідрологічні - Природні об'єкти,
що відіграють важливу роль у підтримці гідрологічного режиму певних
територій та мають водоохоронне значення: витоки річок, водно-болотні комплекси, ділянки заплав невеликих річок, ділянки морського узбережжя, окремі водні об'єкти - озера, ставки, водоспади, природні гідромінеральні
комплекси - термальні І мінеральні водяні джерела, родовища лікувальних грязей;
·
Геологічні - Геологічні відслонення, що мають особливу
наукову цінність: опорні розрізи, стратотипи, виходи
рідкісних мінералів, гірських порід І корисних копалин, геолого-географічні полігони, у тому числі класичні ділянки з особливо виразними слідами сейсмічних явищ, а також оголення розривних і складчастих
порушень залягання гірських порід, останці, прояви карсту, печери, гроти,
окремі мальовничі скелі, льодовикові валуни, визначні гори, еталонні ділянки
родовищ корисних копалин, місцезнаходження рідкісних чи
особливо цінних палеонтологічних об'єктів, а також геологічні об'єкти
штучного походження, наприклад, старі кар'єри тощо.
Завданням, які покладаються на
заповідні урочища, що представляють території місцевого значення є збереження
ділянок лісу, болотних, степових та інших відокремлених цілісних ландшафтів, що
мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження
їх у природному стані.
Дендрологічні парки і ботанічні сади -
це природоохоронні установи, у завдання яких входить створення спеціальних
колекцій рослин, збереження біорізноманіття, ведення наукової, навчальної та
освітньої роботи.
Завданням парків - пам'яток садово -
паркового мистецтва, які являють собою найбільш визначні та цінні зразки
паркового будівництва є їх охорона і використання в естетичних, виховних,
наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.
Література:
1.
Управління землекористуванням. Підручник / В.В.Горлачук, О.М. Гаркуша, В.Г.
В’юн і ін. За ред. В.В.Горлачука. –Миколаїв, Видавництво «Іліон», 2006, - 376с.
2.
Горлачук В.В. Еколого - економічні проблеми раціонального землекористування
західної України. Львів, Фенікс, 1996, - с.7
3.
Злобін Ю.А.Основи екології. К.:- Видавництво «Лібра», ТОВ, 1998, 248 с.