Амброзевич Т.П.

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Соціальна відповідальність підприємств ресторанного господарства

Ринкові трансформації, що відбулися впродовж останніх двох десятиріч в Україні призвели до принципової зміни у відносинах між суб’єктами економічних відносин. Поява приватних підприємств, які в повній мірі несуть відповідальність за результати своєї діяльності обумовила необхідність досягнення економічної ефективності їх функціонування, що напряму пов’язується з добробутом їх власників або засновників. Однак поряд з цим, поза увагою підприємств та їх власників, що особливо гостро відчувається для країн, які характеризуються нестабільністю економічних та політичних процесів, зокрема і України, залишається соціальна відповідальність підприємств.

Тенденції розвитку як великих міжнародних підприємств, так і невеликих регіональних свідчать про переосмислення ними їх взаємодії з середовищем в якому вони функціонують. Основним завданням такої взаємодії є краще реагування на потреби споживачів, партнерів, суспільства та довкілля. В цілому було виявлено два загальних підходи до визначення соціальної відповідальності підприємства.

Перший базується на тому, що підприємство може вважатися соціально-відповідальним, якщо воно, не порушуючи законів і норм державного регулювання, збільшує прибуток, тобто досягає запланованих економічних цілей.

Другий полягає у тому, що підприємство в доповнення до економічної відповідальності повинно враховувати людські і соціальні аспекти впливу свого бізнесу на працівників, партнерів, споживачів, і також вносити позитивний внесок у вирішення загальних проблем суспільства в цілому.

Соціальна відповідальність підприємств ресторанного господарства проявляється у:

- продажі продукції високої якості, що визначається не тільки смаковими і/або ціновими характеристики, а також відтворювальними, функціональними, лікувально-профілактичними властивостями;

- розповсюдженні достовірної інформації про продукцію, що виготовляється у підприємстві, її походження, нутрієнний склад та вплив на організм людини;

- створенні безпечних та комфортних умов праці для працівників, що передбачають користування безпечним обладнанням та інвентарем, дотримання підприємством прав працівників щодо тривалості їх робочого дня, графіків відпусток, оплати лікарняних, виплати заробітної плати, забезпечення умов для професійного зростання тощо;

- здійсненні заходів по охороні зовнішнього середовища, шляхом економії електроенергії, води та інших природних ресурсів;

- використанні безпечних для людини та природного середовища технологій у виробництві продукції та тари для неї;

- дбайливому ставленні до тварин, особливо до тих, які знаходяться на межі зникнення;

- контролі якості сировини та готової продукції на всіх етапах її просування від постачальників до споживачів;

- участі у доброчинних, благодійних, спонсорських заходах тощо.

Беручи до уваги реалії, в яких доводиться працювати сучасним підприємствам ресторанного господарства в Україні, соціально відповідальним можна вважати таке підприємство ресторанного господарства, цільова установка роботи якого спрямована на збільшення частки охоплення споживачів його послугами та збільшення частоти користування ними, зважаючи на дотримання раціонального режиму харчування, що відповідає соціальним запитам споживачів та основним принципам раціонального харчування.

Зважаючи на вищесказане, а також на те, що підприємства ресторанного господарства не завжди мають змогу (а іноді навіть бажання) турбуватися про їх соціальну відповідальність, її забезпечення деякою мірою контролюється державними установами, що проявляється через розроблення нормативів забезпеченості споживачів мережею ресторанного господарства і відповідного стимулювання розвитку цієї мережі. При розробленні нормативів забезпеченості мережею ресторанного господарства враховують: відповідність пропозиції і цінової політики підприємств ресторанного господарства попиту споживачів та їх платоспроможності; щільності проживання населення; вікову, статеву структуру населення, соціальний статус, зайнятість та склад сімей; режим роботи основного потоку споживачів; сезонність; місце розташування; наявність інфраструктури; особливості культурно-історичного розвитку та традицій; темп життя; розвиненість інших закладів продовольчого забезпечення; містобудівні норми та наявність вільних площ, місткість об’єктів де розміщено підприємство ресторанного господарства тощо.

Найбільша частка у структурі збутової мережі ресторанного господарства представлена підприємствами, що здійснюють діяльність кафе. В цілому на їх діяльність припадає 53,58% ринку ресторанного господарства. Найбільша їх кількість – зареєстрована у Донецькій області, в АР Крим, Дніпропетровській та Закарпатській областях, найменша у Тернопільській та Чернівецькій. В середньому, як показали проведені дослідження, споживачі відвідують кафе трохи більше 5 разів на місяць. Основними перешкодами у відвідуванні кафе 6 відсотків опитаних бачать високі ціни, 4,8 відсотка - низьку якість продукції та послуг, 24 відсотки не бажають відвідувати кафе, 33 відсотки не відвідують тому що не знаходять відповідний заклад поблизу, а 31,7 відсотка респондентів вважають, що кількості кафе не вистачає.

Загальна кількість підприємств, що здійснюють діяльність їдалень та постачання готової їжі, збільшилась за 2000-2006 роки на 89,74 відсотка. В середньому 31 відсоток споживачів підприємств ресторанного господарства відвідують їдальні. З них 16 відсотків відвідують їдальні зранку, 77,3 відсотка – в обідню пору, та 8,44 відсотка – під час вечері. Середня частота відвідування їдалень складає 27 разів на місяць, що порівняно з іншими закладами є високим показником. При цьому 2,72 відсотка опитаних споживачів не відвідують їдальні, оскільки вважають їх послуги занадто дорогими, 16 відсотків - не відвідують через низьку якість, 43,5 відсотка - не мають бажання відвідувати їдальні, 8,15 відсотка - не відвідують через відсутність їдалень поблизу їх місця роботи, навчання, проживання, а 10 відсотків вважають, що наявної кількості їдалень не вистачає.

Впродовж 2000-2006 років кількість ресторанів по Україні суттєво не змінилась. Збільшення кількості підприємств спостерігалося здебільшого у південних та західних областях України, а у східних – зменшення. Зокрема, у АР Крим кількість ресторанів збільшилася на 18,67%, Одеській на 15,62, Львівській області на 15,15. У Донецькій області їх кількість зменшилась на 3, Дніпропетровській на 15,15, Харківській на 11,66%.

В результаті проведених досліджень попиту на послуги закладів ресторанного господарства, з’ясовано, що середня частота відвідувань ресторанів складає близько 4 разів на місяць. Основними перешкодами у відвідуванні споживачами ресторанів є: високі ціни – 17 відсотків опитаних, низька якість продукції та послуг – 19 відсотків, відсутність доступних закладів - 36 відсотків, при цьому також більше 26 відсотків опитаних вважають, що наявної кількості ресторанів не вистачає, а 12 відсотків респондентів просто не мають бажання відвідувати ресторани.