К.е.н., Покатаєва О.В.

Класичний приватний університет, Україна

Інституціональні перетворення у національній економіці

Україна є європейською країною із швидко зростаючою економікою, в якій нині відбуваються серйозні економічні та політичні перетворення, і яка активно інтегрується у світовий простір. Ці процеси супроводжуються інституціональними змінами на усіх економічних рівнях.

Інституціональні перетворення міжнародних економічних відносин вчені пов’язують із багатьма факторами, найважли­вішими серед яких є: перебудова соціально-економічної структури, масова приватизація, створення фінансової інфра­структури, виникнення і розвиток фінансових ринків, лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків [1]. Хоча Україна досягла суттєвого прогресу в процесі переходу до ринкової економіки та у зміцненні демократії національні та міжнародні експерти рекомендують органам влади та громадськості України продовжувати інституціональні реформи [2].

Аналізуючи події 90-тих років у країнах Центральної та Східної Європи, а також в пострадянських республіках, дослідники акцентують увагу на тому, що перехід від авторитаризму до демократії не є лінійним рухом із заздалегідь визначним позитивним результатом [3]. Основною перешкодою на шляху до повномасштабної демократизації є значний розрив між формальними інститутами, що загалом відповідають демократичним стандартам, та неформальними практиками, які не узгоджуються з вказаними стандартами [4].

У період трансформаційних перетворень в економіці підхід до інституціональних змін має принципове значення. У даний момент в економіці України спостерігається руйнування старих інституціональних структур і формування нових - ринкових. Найважливішим при цьому є підвищення дієздатності регіонів та держави: створення сприятливих інституціональних передумов реалізації завдань європейської інтеграції; максимальна реалізація конкурентних переваг, національних пріоритетів, економічної безпеки; подолання корупції та тінізації економіки; формування ефективного конкурентного середовища; створення сучасних правових та організаційних механізмів захисту прав на інтелектуальну власність; інноваційна діяльність тощо [5]. Кінцевим результатом інституціональних перетворень та підключення регіонів у глобальні процеси має стати досягнення згоди між регіональними елітами щодо пріоритетів та перспектив регіонального та загальнонаціонального розвитку, формування довіри з боку населення до інститутів держави, самоврядування, бізнесу та громадянського суспільства [6].

Разом з тим до числа мало вивчених проблем відноситься динаміка інституціональних систем, причини і фактори виникнення, закріплення, поширення і зміни інститутів. Відсутній єдиний погляд на характер інституціональних трансформацій. Якщо В.Поворозник обґрунтовує необхідність проведення революційних інституційних змін шляхом запозичення інституцій та/або інституційного проектування (усвідомленого, цілеспрямованого процесу створення нових інституцій) [7], то В.Рубаник констатує: «… з усією очевидністю засвідчується світовим досвідом, ефективними і довготривалими можуть виступати тільки еволюційні перетворення, - тому не менш очевидним виступає і те, що з поточного, революційного стану необхідним є переведення українського суспільства у стан його поступального еволюційного реформування і розвитку приватноправових започаткувань у регулюванні відносин власності» [4].

Відправною точкою будь-якої інституціональної зміни, тобто вихідним станом, щодо якого розглядаються останні, є інституціональна рівновага - така ситуація, в якій за існуючо­го співвідношення сил учасників і наявного набору контрактних відносин, що опосередковують економічний обмін, жоден з них не вважає для себе вигідним витрачати ресурси на реструктуризацію угод. У дефі­ніціях концепції інституціонального ринку це визначення інституціональної рівноваги харак­теризує ситуацію, в якій величина попиту на послуги гарантів певних правил гри дорівнює величині їх пропозиції. Наявність розглянутого вище ефекту блокування інституціональних змін дає підстави стверджувати про множин­ність інституціональної рівноваги, тобто існу­вання ситуацій, коли відсутність стимулів до перегляду діючих відносин у агентів гос­подарювання може бути пов'язана як із спри­янням, так і не сприянням ними поведінковими обмеженнями нарощуванню створення багатст­ва.

Існує кілька можливих варіантів здійснення інституціональних перетворень перехідних економік: 1) екстремальні - пов'язані з переходом до нової інституціональної структури за досить короткий період часу, що породжує нееластичну реакцію господарюючих суб'єктів; 2) граничні - як певні додаткові трансформації уже існуючих інституціональних структур; 3) Парето-ефективні - направлені на покращення інституційного становища одних економічних агентів при незмінному положенні інших; 4) комбіновані - які припускають багатоплановий вибір альтернатив і враховують конкретні механізми вибору в залежності від перебування соціально-економічної системи на стійкому чи нестійкому етапі розвитку. Вибір конкретного напряму проведення інституційних змін визначається інтенсивністю взаємодій між організаціями, індивідами і державою, характером і силою флуктуацій (збурень), які виходять із зовнішнього або внутрішнього середовища, мотивацією економічних суб'єктів, рівнем їх інформованості про наявні альтернативи в проведенні інституціональних реформ, а також величиною отримуваних позитивних синергетичних ефектів.

З позицій економічної синергетики, інституціональні зміни виступають як складний процес інформаційного вибору в умовах невизначеності, що виникає під впливом зовнішніх і внутрішніх флуктуацій, та приводить інституціональну систему в точку біфуркації й існування декількох можливих траєкторій її подальшого розвитку.

Проведення інституціональних реформ на сучасному етапі розвитку перехідних систем має базуватися на переході від "політичної модернізації" інституціональної системи, яка базується на активній пропозиції інститутів з боку держави, до моделі "ринкової модернізації", що орієнтується на попит на інститути з боку самих учасників ринку. Формуванню моделі ринкової модернізації інститутів повинна передувати законодавчо затверджена процедура вивчення попиту на інститути з боку всіх суб'єктів національного ринку, а інституціональні зміни повинні мати комплексний, масово-інформативний і адаптований характер. Модель ринкової модернізації інститутів означає реформування не політики держави як такої, а інституціональної моделі політики, правил її проведення, і потребує освоєння державою принципів управління як діалогу, як управління взаємодіями суб'єктів різного рівня, тому як формування ринкового інституційного середовища у країнах з перехідною економікою потребує активного втручання держави як головного суб’єкта інституційних змін.

Література:

1.     Наливайченко К.В. Роль інституціональних перетворень для розвитку регіональних інтеграційних процесів в Україні [Електронний ресурс] / К.В.Наливайченко – Режим доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/Articles/KultNar/ knp80/pdf/knp80_109-112.pdf>

2.     Рекомендації щодо економічних та інституціональних реформ [Електронний ресурс] / Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ООН. – Режим доступу: <http://www.un.org.ua/brc/ua_adp_src/Policy%20R.%20final%20textUKR.pdf>

3.     Кокорська О.І., Кокорський В.Ф. Інституціональний простір перехідного суспільства: особливості формування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.edportal.org.ua/books/Conference_2005/Kokorska_Kokorskii.pdf>

4.     Рубаник В.Є. Реформування відносин власності в Україні як один із головних чинників інституціональних перетворень і демократизації [Електронний ресурс] / В.Є.Рубаник. – Режим доступу: <http://www.edportal.org.ua/books/ Conference_2002/Rubanyk.pdf>

5.     Михайлюк О.Л. Структурні зміни в економіці півдня України [Текст] / О.Л.Михайлюк // Соціально-економічний вісник. – 2006. – Вип. 22. – С.262-269.

6.     Молодцов О. Інституціональні передумови переходу від асиметричних до симетричних політичних сітей (неоінституціональний підхід) [Електронний ресурс] / О.Молодцов. – Режим доступу: <http://www.municipal.gov.ua/data/loads/ statta_molodts_istityc_peredymovi.doc>

7.     Інституційні зміни в умовах трансформаційної економіки України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 [Електронний ресурс] / В.О. Поворозник; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 19 с. – Режим доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/ard/ 2006/06pvoteu.zip>