Экономические науки/ 2.Внешнеэкономическая деятельность

Репетацька В.В., Антонюк О.В., Баштова А.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Участь України в євроінтеграційних процесах: переваги та недоліки

Інтеграційні процеси є однією з основних ознак другої половини минулого століття. В сучасному світі вони вже стали закономірними та звичними. Країни організовують спільні зони вільної торгівлі, вводять спрощені митні режими одна для одної, домовляються про альянси. Такі процеси не є новими, але вперше вони набрали такого масштабу [1, с.85]. Саме тому виникає необхідність розглянути дану тему, оскільки Україна, хоча і молода держава, прагне інтегруватися в європейське співтовариство.

Тема інтеграції держави стала останнім часом дуже популярною, їй присвятили праці багато вчених, серед яких: І. Валлерстайн, П. Кругман, М.Портер. Серед українських дослідників – це В. Будкін, І. Бураковський, С. Радзієвська, С. Циганов, О. Кубинська, С. Соколенко, А.Філіпенко та інші [1-4]. Проте проблема участі України в інтеграційних процесах є дискусійною та невирішеною.

Спробуємо обґрунтувати позитивні та негативні наслідки для України від участі в євроінтеграційних процесах.

Загальновідомим є положення про те, що глобалізація світової економіки – об’єктивно обумовлений, незворотній процес, який охоплює все світове товариство і призводить до утворення єдиної системи майбутнього світового господарства, інтегрованого на глобальній інноваційно-інформаційні системі і грошовій основі. Зазначимо, що певним етапом процесу глобалізації є посилення регіональних інтеграційних процесів, спрямованих на поступове об’єднання держав, у ході якого національні економіки держав стають усе більш відкритими, а національні товаровиробники одержують додаткові можливості виходити на зовнішні ринки [4, с.52]. За рахунок цього конкуренція як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках посилюється. З одного боку, це є позитивним моментом, оскільки відкриваються можливості реалізовувати наші товари на території інших держав, крім того всі говорять нам про високу екологічність наших товарів, їх якість і конкурентоспроможність. Однак, яка ж реальна ситуація? Вже зараз Україна є членом СОТ. Звичайно, можна сказати, що ситуація непроста: криза, зникають з економічного простору гіганти світової економіки. Та чи в цьому проблема? Перш, ніж вступати в будь-які інтеграційні об’єднання, потрібно сформувати план політичних, економічних дій держави, сформувати принципи протекціонізму, які є дієвими і досі використовуються. Прагнучи чим швидше до членства в ЄС, Україна приймає всі умови Європейського товариства, не адаптуючи їх відповідно до особливостей нашої економіки, національності, народності, менталітету. Та й впровадження нових законів, які б стали справді ефективними проводиться лише на папері.

Реалізація стратегії випереджального розвитку має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7% (у 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС. Здійснення цієї умови вже на сьогоднішній день є неможливим в зв’язку з кризою і постійною економічною та політичною нестабільністю в країні [4, с.61].

Опанування інноваційної моделі структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити істотне підвищення конкурентоспроможності української економіки, ствердження України як високотехнологічної держави нескоро стане можливим через відсутність належного фінансування.

В соціальній сфері головним завданням має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, ствердження середнього класу – основи політичної стабільності та демократизації суспільства, суттєве обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності. Україна має активно вирішувати завдання так званої секторальної (галузевої) інтеграції. Йдеться про поглиблення інтеграційних процесів між Україною та ЄС в енергетичній сфері, співробітництво у розвитку транспортно-комунікаційних мереж, в інформаційній сфері та сфері високих технологій [2, с.51].

На сьогоднішній день залишається невирішеною проблема адаптації законодавства України, національної системи права, включаючи правову культуру, судову та адміністративну практику, до системи законодавства та права Євросоюзу.

Європейський досвід ставлення до людини як до найвищої цінності, пріоритет загальнолюдських цінностей над національними є повчальним і бажаним для реалізації в Україні. Для цього має відбутися трансформація свідомості в українському суспільстві.

Отже, можна продовжувати список умов, які б могли забезпечити трансформацію України в повноцінну європейську країну, однак і цього достатньо, щоб зрозуміти, що найближчим часом це неможливо. Ми маємо усвідомити, що благополуччя нашої країни залежить від самих нас. І незважаючи на всі позитивні сторони членства у ЄС, потрібно ще все не раз зважити перш, ніж приймати відповідальні рішення.

Література:

1. Кучинська О.О. Вплив інтеграційних процесів на економічну активність населення, зайнятість та ринок праці // Економіка та держава. - 2006. -№3. - С.82-85

2. Радзієвська С.О. Участь України в регіональних інтеграційних процесах і її впливів на підвищення конкурентоспроможності національної економіки // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2007. - №1. - С.49-55

3. Сизоненко В.О. Фінансове забезпечення інноваційних конкурентних переваг у контексті інтеграційних процесів // Зовнішня торгівля: право та економіка. -2007. - №5. - С.114-119

4. Чуприна О.Б. Історія розвитку інтеграційних процесів в Європі та аналіз їх взаємозв'язку з процесами глобалізації // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2007. - №1. - С.50-62