канд. екон. наук, М.В. Чорна,

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

аспірант С.В. Глухова

Харківський державний університет будівництва та архітектури

Взаємозв’язок основних понять теорії інновацій

Інтеграція економіки України до міжнародного господарського комплексу, входження країни до СОТ, ставить вітчизняні підприємства в жорсткі умови конкуренції з високоефективними світовими суб’єктами господарювання.

Інноваційний сектор країни в цілому залежить від ефективності здійснення інноваційної діяльності кожного окремого суб’єкта господарювання, забезпечення якої є неможливим без комплексної, багатоаспектної та вчасної оцінки його інноваційної діяльності.

Для здійснення об’єктивної комплексної оцінки інноваційної діяльності доцільно, в першу чергу визначитися із сутністю самого поняття «інновація».

Питанням, пов’язаним з визначенням і дослідженням сутності інновацій та інноваційних процесів займалися П. Уайт, Р. Ратвелл, П. Гарднер, Й. Шумпетер, І.І. Вініченко, С.М. Ілляшенко, С.Ф. Покропивний, Санто Б, Друкер П.Ф. та багатьох інших. Однак, більшість питань теоретичного і методичного характеру щодо комплексного вирішення даної проблеми чітко не визначені.

В науковій літературі при тлумаченні даного поняття деякі джерела, як класичні (Уайт П., Ratvell R., Gardiner P.), так і сучасні (Франчук Т.О., Г.А. Кундеева, Буряк К.Н.), ототожнюють інновацію з нововведенням.

В результаті проведеного аналізу сучасних підходів щодо визначення поняття «нововведення» виявлено досить широкий спектр трактувань. Так, Фостер Р., Валента Ф нововведення розглядають як будь-які зміни на ринку або будь-який результат досліджень і розробок, тобто ототожнюють його з новиною та новацією. Такий підхід є неоднозначним і потребує уточнення.

Найбільш прийнятним вважаємо позицію таких науковців як Ілляшенко С.М., Харчук В.Ю, Цветков А.Н., Махницкая Е., Колесніченко В.Ф., Твисс Б., Покропивний С.Ф., відповідно якої нововведення трактується як процес впровадження результату фундаментальних наукових досліджень у практику та його виходу на ринок. Тобто визначальною відмінністю нововведення є його готовність до споживання та комерційної реалізації.

Згідно сучасного бачення, «нововведення» охоплює виникнення ідеї, її розробку та реалізацію. Однак, в ринкових умовах господарювання воно не завжди виступає кінцевим результатом, оскільки на сьогодні не достатньо ефективно розробити та виготовити нововведення. Найважливішим є розв’язання (можливо ще на стадії проектування) проблеми адаптації інновації до потреб цільового ринку, комерціалізації та дифузії, доставки споживачеві в строк, в належне місце з мінімальними витратами фінансових ресурсів та часу.

З цієї позиції можна стверджувати, що «нововведення» є суміжним з поняттям «інновація», але не тотожним й при цьому є його обов’язковою складовою.

В процесі теоретичного дослідження виявлено такі особливості інновації як: її орієнтація на економічну вигоду, прибуток, додатковий прибуток; значущість як інструменту створення капіталу; спроможність приносити максимальний прибуток (надприбуток) при випередженні конкурентів в глобальному масштабі.

Ґрунтуючись на цих положеннях доцільно розглядати поняття «інновація» по-перше, з позиції її взаємозв’язку з поняттями «новина», «новація», «нововведення», що відображає економічну сутність та значення в сучасних умовах; по-друге, з позиції мети та процесу виникнення, створення, розробки, впровадження та отримання результатів, що визначає її економічний зміст.

Згідно авторського бачення, нововведення є складовим елементом інновації і уособлює результат досліджень у вигляді готового продукту.

Під час визначення понять «нововведення» та «інновації» слід базуватися на комплексному підході. Розглядати відмінності між ними необхідно з таких позицій: мети, що визначається; процесу здійснення; результату, що планується; вірогідності отримання результату.

Таким чином, запропонований підхід щодо визначення інновації має базуватися на принципах системного, цільового та вірогіднісного підходів.

Відповідно до системного підходу інновацію слід розглядати як відкриту систему, на вході якої знаходиться ідея, а на виході інновація.

При цільовому підході інновація розглядається як мета отримання певної маси прибутку, а точніше надприбутку. Таким чином, ідея, яка існує на вході системи уособлює в собі мету створення нового продукту, реалізація якого на ринку призведе до одержання надприбутку.

Вірогіднісний підхід полягає в тому, що на вході ідея завжди являє собою нове, а на виході перетворюється або в інновацію або в удосконалений продукт.

Такий вірогіднісний розподіл реалізації початкового етапу пов'язаний по-перше, з досить тривалим життєвим циклом розробки інновації, а по-друге, з конкурентним становищем на ринку, в умовах якого кожен суб’єкт намагається як найшвидше здобути конкурентні переваги шляхом власних інновацій.

На базі вищезазначених підходів пропонується таке визначення інновації:

Інновація – це адаптований до сучасних потреб зовнішнього середовища (здатний до подальшого «життя» і функціонування) та комерціалізований кінцевий результат (у вигляді ефекту) від впровадження наукових розробок зі створення принципово нових продуктів, методів, засобів, процесів, проектів, систем тощо в сфері управління, організації, виробництва, який при повній реалізації на ринку приносить інноватору надприбуток.

Дане визначення сутності та структури поняття «інновація» відповідає сучасним особливостям економічного середовища та буде покладено в основу розробки комплексної системи оцінки інноваційної діяльності, яка знайде своє відображення в подальших дослідженнях.