Химич І. Г.

аспірантка кафедри менеджменту підприємницької діяльності

Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя

Корпоративна культура – важливий компонент

ефективної діяльності вітчизняних підприємств

У сучасних умовах головними напрямками роботи з підвищення ефективності діяльності підприємств є зміна ставлення працівників до праці, забезпечення її сучасної організації, творчої спрямованості тощо. Саме реалізація цих напрямів створює передумови для розвитку корпоративної культури.

Корпоративна культура – це спрямована впродовж всієї історії підприємства сукупність прийомів та правил адаптації підприємства до вимог зовнішнього середовища та формування внутрішніх відносин між групами працівників. Корпоративна культура концентрує політику та ідеологію життєдіяльності підприємства, систему його пріоритетів, критерії мотивації та розподілу влади, характеристику соціальних цінностей та норм поведінки. Елементи корпоративної культури є орієнтиром в ухваленні керівництвом підприємства управлінських рішень, налагодженні контролю за поведінкою та взаєминами працівників у процесі оцінювання виробничих, господарських та соціальних ситуацій.

Формування корпоративної культури відбувається поступово, вона вбирає досвід працівників, їхню культуру виховання, враховує цілі та установки підприємства. Загальна мета корпоративної культури – створення на підприємствах здорового психологічного клімату для об’єднання працівників в єдиний колектив, що сповідує певні етичні, моральні та культурні принципи [моннастиррський; 241–243].

Виділяють три рівні корпоративної культури (рис. 1). При цьому кожен наступний є все менш видимим.

Рис. 1. Рівні корпоративної культури

Перший рівень охоплює видимі об’єкти – артефакти культури: манери, одяг, правила поведінки, фізичні символи, організаційні церемонії, дизайн і розміщення офісів.

До другого рівня відносяться загальні цінності, що знаходять своє відображення у словах і справах працівників підприємства. Західні фірми все частіше до своєї системи цінностей додають: самовизначення, участь, колективізм, розкриття особистості, творчість, здатність іти на компроміси, децентралізація тощо. Тобто ті цінності, які орієнтуються на якість людських ресурсів.

Третій рівень – це базові, основоположні переконання, які є сутністю корпоративної культури. Саме вони керують поведінкою та рішеннями людей на підсвідомому рівні [стадник: 89–90].

Також існує багато різних факторів, які впливають на формування та розвиток корпоративної культури підприємства (рис. 2).

Рис. 2. Фактори, які впливають на корпоративну культуру підприємства

Що стосується поданих видів факторів, не можна однозначно сказати, що одні з них є позитивними, а інші – негативними. Адже, всі вони відповідають різним традиціям та різним національним характерам [хаєт: 249–250].

Розвиток культури – тривалий історичний процес. І, якщо неможливо швидко змінити ділову культуру країни, то цілком можна почати із змін у корпоративній культурі роботи підприємств (культура ведення переговорів, культура партнерства, конкурентна культуру та ін.).

Корпоративна культура дозволяє одержувати, так званий, управлінський прибуток, що є тим цінним ефектом, який підприємство одержує через краще узгодження цілей фірми та її підрозділів, оптимізацію організаційної структури, освоєння нових методів планування, роботи з персоналом тощо.

Враховуючи всі позитивні сторони корпоративної культури, можна констатувати, що формування її високого рівня для сучасних підприємств повинне стати однією з найважливіших стратегічних цілей їхнього ефективного розвитку [петрушенко: 76–77]. Сучасне застосування корпоративної культури на підприємствах дозволяє максимально використовувати потенціал етичного фактора.

Корпоративна культура в Україні розвивається шляхом інтеграції норм і правил, що склалися у результаті власної практики, а також практики взаємодії з партнерами країн СНД та економічно розвинених країн. Постійне вдосконалення національної моделі на основі аналізу світового досвіду та прийнятих міжнародних стандартів створює узагальнені правила у сфері корпоративної культури і ведення господарської діяльності.

В Україні вже сформувалося бізнес-середовище, яке вимагає прийняття кодексу корпоративної поведінки, який би створив основу для чесної конкуренції на ринку, сприяв встановленню взаємовигідних партнерських відносин на базі довіри і поваги до усіх учасників ділових відносин [задихайло; 354].

Література:

1. Задихайло Д. В., Кібеннко О. Р., Назарова Г. В. Корпоративне управління: Навч. посіб. – Х.: Ескада, 2003. – 688 с.

2. Монастирський Г. Л. Теорія організації: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 319 с.

3. Петрушенко Ю. М., Голець Т. А. Вплив національних особливостей корпоративної культури на розвиток економічних відносин // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – № 1. – 2007. – С. 75–84.

4. Стадник В. В., Йохна М. А. Менеджмент: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 464 с.

5. Хаєт Г. Л., Єськов О. Л., Ковалевський С. В. та ін. Корпоративна культура: Навч. посібник / Заг. ред. Хаєтва Г. Л. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 403 с.