Економічні науки /4 – інвестиційна діяльність і фондові ринки

Бабінська О.В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

«Сміттєві» інвестиції в економіці України

Сучасні реалії, враховуючи бажання України досягнути рівня високорозвинутих країн світу, а також зважаючи на екологічну ситуацію в країні, яка вимагає рішучих змін для виходу з екокризи, формують зовсім інше ставлення до захисту навколишнього середовища. Важко заперечити твердження, що проблема сміття в Україні стала просто катастрофічною. Сьогодні вищезазначена проблематика у різних аспектах з врахуванням світового досвіду у цій сфері викликає дедалі більший інтерес у науковців і є об’єктом серйозних досліджень у вітчизняній науковій літературі.

На жаль, не за горами той час, коли Україна просто захлинеться у смітті, якщо не навчиться цивілізовано його збирати. За даними експертів, наразі в Україні 130 тис. га земельної площі зайнято сміттєзвалищами, на яких зберігається 35 млрд. т твердих відходів. Щороку в країні створюється 12 тис. несанкціонованих сміттєсховищ, оскільки полігонів для сміття просто не вистачає (нині у нас є понад 700 сховищ твердих побутових відходів (ТПВ), а ще 500 потрібно збудувати). З усієї маси сміття утилізації або переробці підлягає лише 3%. Значна кількість існуючих полігонів уже вичерпали свій ресурс, а самі сміттєзвалища стали фактором антропогенного навантаження на довкілля. Відсутність систем фільтрації практично на всіх полігонах та звалищах збільшує їхню небезпеку [5]. Беручи до уваги те, що сучасна нормативна база зі створення нових об’єктів для приймання та переробки ТПВ з’явилася лише у 2005 р., усі сміттєзвалища, які існують нині, не відповідають санітарно-гігієнічним та екологічним нормативам [3]. За інформацією Міністерства ЖКГ України, найбільша кількість перевантажених полігонів — у Чернігівській (43) та Полтавській (25) областях, а найгірші показники стосовно невідповідності нормам екологічної безпеки — в Херсонському та Чернігівському регіонах [5].

Сьогодні в Україні технологія складування ТПВ полягає в тому, що здійснюють їхнє розвантаження з автомашин, укладку бульдозером, а в кращому разі – пошарову пересипку інертним ґрунтом. На ці ж об’єкти приймають промислові та будівельні відходи 3-4 класу небезпеки. Відсутні елементарні технічні засоби із запобігання впливу на довкілля, моніторинг. Основний забруднювач – фільтрат, що містить важкі метали; біогаз, який виділяється в атмосферу; а також сміття, яке роздувається вітром. Основні проблеми: значні кошти, необхідні на рекультивацію та закриття (близько 1 млн. грн на площу 1 га), відсутність досвіду зі збору та утилізації біогазу; категоричний спротив мешканців прилеглих населених пунктів відкривати нові полігони, бажання вирішити проблеми за бюджетні кошти, силами комунальних служб [3].

Щоб вирішити цю проблему, Міністерство ЖКГ запровадило програму щодо вторинного використання ТПВ. Розроблено низку законів про використання полігонів, утилізацію та спалювання сміття, які передбачають запровадження роздільного сортування сміття. Але досягти помітного успіху неможливо без підтримки бізнесових структур, оскільки, за попередніми підрахунками, лише для переходу на сортування сміття держава повинна виділити 100 млрд. грн. [5]. Очевидно, що без бізнесу таких грошей держава не знайде. А без прозорих правил гри, чіткого законодавства і преференцій бізнес сміттям займатись не буде.

За словами фахівців, розділення сміття зменшить до 40% кількість відходів, що йдуть на сміттєзвалища, решта сміття (60%) буде направлятися на сміттєпереробні заводи. Оскільки в Україні налічується лише 4 заводи з переробки вторинної сировини, особливо гостро проблему ліквідації сміття відчувають великі міста. Так, у Києві щороку утворюється понад 800 тис. т сміття, яке потрапляє на сміттєві полігони або спалюється [5].

Сортування сміття дозволяє відправляти вторинну сировину на переробку, а не на полігони, які нині займають 4% території України [5]. Переробка сміття - це дуже прибутковий бізнес, наприклад, із целюлози виробляють паперові рушники, а зі скла та алюмінію — тротуарну плитку. Проте 12 млн. т побутового сміття щорічно - спільний головний біль 30 міністерств і відомств України [2]. Для розв’язання даної проблеми потрібні гроші. Сьогодні є можливість залучити інвестора на основі Кіотського протоколу, тобто інвестор вкладає свої кошти, виконує весь комплекс робіт, а потім протягом 10 років повертає їх завдяки перепродажу квоти на викиди, яку отримає від Кабінету Міністрів України після міжнародної експертизи. За цією схемою нині ведуть роботи на 52 об’єктах України (продано квот на 3 млн. євро) [3].

Україна вивчає можливості будівництва заводів для утилізації сміття за участі японських компаній Sumitomo та Mitsubishi Heavy Industries та реалізації масштабних інвестиційних проектів зі Швецією. Зазначимо, що шведські компанії готові реалізовувати в Україні проекти з енергозбереження та будівництва підприємств з виробництва відновлювальних джерел енергії, зокрема, біогазу та підприємств з переробки побутового сміття – “Жовто-блакитний проект”. У ці проекти Швеція готова інвестувати протягом двох років 20 млрд. євро.

Уряд Швеції затвердив стратегію підтримки України по 2 напрямках - енергоефективність та захист довкілля, у рамках якої Швеція протягом 4-х років щороку надаватиме Україні 20 млн. євро з метою підтримки зусиль приватних інвесторів [1]. Шведські компанії EcoEnergy і BiogasProm пообіцяли інвестувати 700 млн. євро в будівництво заводів з утилізації сміття у 9 містах України. Проект повинен окупитися завдяки вторинній переробці скла та паперу, виробництву біогазу, теплової енергії та електроенергії з відходів [6].

Фірма “АSА International”, яка має понад 90 підприємств з утилізації сміття у Центральній та Східній Європі, інвестує 5 млн. євро в утилізацію і переробку ужгородського сміття. Програма передбачає створення нового полігону ТПВ площею 15 тис. м² за євростандартами з газовідводними трубами, пресуванням сміття спеціальною технікою (його ущільнюватимуть у 15 разів). На сортувальній лінії вручну відбиратимуть сміття, що є придатним для вторинної переробки. Утрамбовану органіку ховатимуть під товщею грунту. Вся наявна вода через гідроспоруди використовується на те, щоб гниття утрамбованих відходів зробити більш інтенсивними. Через три роки процесу гниття можна використовувати утворений газ (за 30% вмісту метану), спалювати його, отримуючи електричну енергію [4].

Аналіз окремих прикладів співпраці України з іноземними інвесторами підтверджує можливість ефективного вирішення проблеми сміття. Отже, можна констатувати, що тільки об’єднання зусиль суспільства та соціально відповідального бізнесу, залучення світового досвіду, технологій та обладнання дозволить розв’язати проблему відходів і розробити план конкретних дій щодо покращання стану довкілля. У цьому напрямку пріоритетами повинні стати, насамперед, сучасність підходу до вивезення й утилізації сміття, поетапне будівництво за міжнародними нормами полігонів, забезпечення спеціалізованою технікою за кошти фірми-інвестора та схемами утилізації, відповідна інформаційно-просвітницька робота серед населення. Усі проблеми щодо побудови, умов і термінів експлуатації полігонів, екології, соціальних питань тощо повинні вирішуватись інвесторами спільно з місцевими громадами та органами влади, обов’язково враховуючи інтереси кожної зі сторін.

Литература:

1. Шведи інвестують в Україну 20 мільярдів євро за 2 роки // Економічна правда 23.02.2009 15:50/ / http://www.epravda.com.ua/news/49a2a9891910c/.

2. Україна захлинеться у смітті, якщо нас не навчать грамотно збирати побутові відходи // http://www.menr.gov.ua/cgi-bin/go?node=1571.

3. Зозуля І. Сміття, бізнес, політика // Львівська газета. - 2007. - №37 (1083). - 2 березня. // http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/03/02/22014/.

4. Зі сміттям — по-європейськи // 27/01/09 21:45 Бізнес // http://clipnews.info/newstopic.htm?id=5918.

5. Філіпенко І. Друге життя… сміття // День. – 2007. - №207. - 28 листопада. // http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=192218&mainlang=ukr.

6. Ъ: Шведські компанії в Україні побудують сміттєпереробний завод // http://novynar.com.ua/business/71713/print.