Экономические науки/ 3 Финансовые отношения

 

Черкаська Г.І. ст. викладач кафедри фінансів, Погорелець О.А., студентка

Донбаський державний технічний університет, Україна

 

Роль небанківських інститутів у нагромадженні й мобілізації  грошового капіталу

                                                         

У цей час на національних ринках позичкових капіталів розвинених капіталістичних країн важливу роль стали виконувати спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, які зайняли важливе місце в нагромадженні й мобілізації грошового капіталу.

Важливе   місце   у   вивченні   ролі небанківських кредитно-фінансових інститутів на національних ринках й їхній вплив на економічну стабільність країни   займають   роботи   таких учених Раєна Є. Ф., Кузнєцова І.Є., Янин О.Є., Жуків І. Є. Їхні роботи спрямовані на дослідження проблем  і ролі фінансових посередників на ринках країн миру.

Мета даної роботи визначити роль небанківських кредитних інститутів на нагромадження й мобілізацію капіталу.

Існують три різних способи переміщення капіталу від тих, хто має заощадження, до тих, хто в них бідує: пряме; непряме через інвестиційні банки і непряме з використанням фінансового посередника.

Фінансові посередники - це великі структури. До них належать банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. На кредитних ринках переважної більшості країн важливу роль у нагромадженні й мобілізації грошового капіталу виконують спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути. З найпоширеніших видів діяльності цих установ виділяються: надання кредитів за допомогою облігаційних позик, мобілізація капіталу й надання кредитної взаємодопомоги, іпотечних і споживчих кредитів.

Залежно від виконуваної ролі й призначення акумуляції заощаджень населення небанківські кредитно-фінансові установи можуть бути: інвестиційними компаніями, ощадно-позичковими асоціаціями, кредитними союзами, фінансовими та страховими компаніями, пенсійними фондами. Всі ці й подібні їм організації є важливими суб'єктами на фондовому ринку.

Інвестиційні компанії закритого й відкритого типів характеризуються тим, що, випускаючи власні цінні папери, вони акумулюють кошти населення. За допомогою виручених коштів від реалізації власних цінних паперів інвестиційні компанії формують акціонерний, а також резервний капітал.

Пенсійні фонди це юридичні особи, які в західних країнах створюються приватними й державними корпораціями, фірмами й підприємствами, з метою виплат пенсій і допомоги робітникам та службовцям. Кошти цих фондів утворяться за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків, від інвестицій пенсійних фондів.

В Україні відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” можуть створюватися пенсійні фонди трьох видів: відкриті, корпоративні й професійні. Відкритим є недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути  фізичні особи незалежно від характеру їхньої роботи. Засновником корпоративного пенсійного фонду є юридична особа або кілька юридичних осіб роботодавців. Засновниками професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні союзи. Інвестиційна декларація розробляється й затверджується радою фонду і реєструється в Державній комісії.

Страхові компанії це установи, які забезпечують інвесторам страховий захист від різних ризиків і грають надзвичайно велику роль на фінансовому ринку. Угоди страхування, які укладаються з інвесторами, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів. Страхові компанії мають достатні довгострокові страхові резерви.

Ломбарди це кредитні установи, які надають грошові позички під заставу рухомого майна. В Україні вони виникли на початку 20х років XX ст. як державні господарські розрахунки підприємства. Ломбарди були створені з метою надання населенню можливості зберігати предмети особистого користування й споживання, а також брати позичку під заставу цих речей.

Росту впливу спеціалізованих небанківських установ сприяли три основні причини: зростання доходів населення в розвинених капіталістичних країнах; активний розвиток ринку цінних паперів; надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки.  Ряд спеціалізованих небанківських установ, на відміну від банків, можуть акумулювати грошові заощадження на досить тривалі строки й  робити довгострокові інвестиції.

Зазначені інститути ведуть гостру конкуренцію між собою як за залучення грошових заощаджень, так й у сфері кредитних операцій. Страхові компанії конкурують із пенсійними фондами за залучення пенсійних заощаджень і вкладення їх в акції. Ощадно-позичкові асоціації ведуть боротьбу зі страховими компаніями в сфері іпотечного кредиту й вкладень у нерухомість, а також в області інвестування в державні папери. Фінансові компанії суперничають зі страховими компаніями в сфері споживчого кредиту. Інвестиційні й страхові компанії, пенсійні фонди., конкурують між собою за вкладення в акції. Крім того, всі види цих установ конкурують із комерційними й ощадними банками за залучення заощаджень всіх верст населення.

 Небанківські інститути грають дуже важливу роль у нагромадженні й мобілізації капіталу . Вони істотно потіснили банки в акумуляції заощаджень населення й стали важливими постачальниками позичкового капіталу.

Література:

1. Галина Партин Роль небанківських фінансових посередників у фінансуванні інноваційного розвитку // Вісник НБУ травень 2005

2. Рожко О.Д. Фінансово-кредитні важелі інноваційного розвитку України // Формування ринкових відносин в Україні - 2005 - №10 - С. 50

3. Про банки та банківську діяльність: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 07.12.00 № 2156 - 12// Урядовий кур'єр.-2001. - №8.