УДК635.1/8:339.137.2

Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на вітчизняних та зовнішніх ринках

Свєтлєцьких Крістіна Василівна, Миколаївський держаний аграрний університет м. Миколаїв

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що кризові явища в сільському господарстві та країні в цілому, загострення соціальних проблем села, зростання неплатоспроможності підприємницьких структур і населення, втрата мотивації до продуктивної праці зумовили зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та зниження її якості.

Серед найважливіших чинників забезпечення ефективного функціонування аграрної сфери слід виділити підвищення конкурентоспроможності продукції сільського господарства. В ринкових умовах ця проблема набуває особливої актуальності внаслідок загострення конкуренції.

Вступ України до СОТ є позитивним результатом для країни в цілому , адже створює значні можливості для українських товаровиробників, які мали б забезпечитити для них кращий доступ до світових ринків, розширити споживчий асортимент та полегшити доступ до новітніх технологій. Тож пріоритетним має бути забезпечення конкурентоспроможності українського бізнесу як на теренах нашої держави, так і на світовій арені.

На відміну від економічно розвинених держав, в Україні дана проблема підвищення конкурентоспроможності залишається недостатньо вивченою. Окремі питання конкурентної політики, забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції маркетинговими та іншими методами, формування ринкової її стратегії досліджувалися і знайшли відображення в

*Науковий керівник: О.В. Калюжна, к.е.н., доцент кафедри організації і агробізнесу

працях вітчизняних учених – В.І. Бойка, Г.Н. Бобровського, М.І. Гельвановського, О.Ю. Єрмакова, М.В. Калінчика, Ю.С. Коваленка, М.Г. Лобаса, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Г.М. Паламарчука, Л.В. Романової, П.Т. Саблука, В.М. Трегобчука, Г.В. Табунія, Р.М. Тихонова, Л.М. Худолій, О.М. Царенка, Ф.Ф. Шампрая, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та ін.Зниження конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу здійснюється внаслідок обтяжливого регулювання з боку держави, погіршення умов експорту вітчизняної продукції через запровадження санкцій за невиконання Україною взятих на себе зобов’язань, погіршення іміджу України на міжнародній арені.

Наразі вітчизняний ринок сільськогосподарської продукції значною мірою ще залишається стихійним, не вистачає ринкової інфраструктури, недостатньо розробленою є правова база, не вдається налагодити масштабну біржову діяльність, бракує інформаційної та комунікаційної складової організованого ринку сільськогосподарської продукції, зберігається значний тіньовий сектор.

Щодо зовнішніх ринків, нашим завданням повинно стати розширення присутності продукції українського АПК на них. Незважаючи на ознаки загального нарощування обсягів експорту, можемо назвати лише окремі товарні позиції, за якими Україна посідає провідні місця на світових ринках, – це передусім соняшникова олія та ячмінь, що абсолютно не відповідає аграрному потенціалу нашої держави і в той же час у структурі експорту домінує сировина, тобто ми вивозимо додану вартість, робочі місця і прибутки з нашої країни.

У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на доходність підприємств у коротко- і довгостроковому періодах.

Слід визнати, що технологічне відставання сільськогосподарського виробництва України у порівнянні з розвинутими країнами залишається актуальним. Україна програє по головних показниках ефективності виробництва: продуктивності праці, техніко-технологічній забезпеченості, енергоємності, урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби, що в результаті робить вітчизняню продукцію не конкурентоспроможною на зовнішніх ринах.

Пріоритетними напрямами підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції є :

§ удосконалення фінансово-економічних умов господарювання сільгосппідприємств, зокрема формування доступу до фінансових ресурсів, системи державної підтримки та удосконалення умов оподаткування ;

§ підвищення ефективності агропромислового виробництва за рахунок технологічного переоснащення на базі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку;

§ гармонізація стандартів на продукцію сільського господарства і продовольства зі світовими, впровадження міжнародних стандартів, удосконалення системи оцінки відповідності;

§ впровадження на підприємствах харчової промисловості міжнародних систем управління безпечністю та якістю харчової продукції(оснащення і акредитація державних лабораторій в сфері контролю якості продукції сільського господарства з урахуванням досвіду ЄС).

Зважаючи на те, що фінансування таких заходів відноситься до «зеленої скриньки» в класифікації СОТ, необхідно забезпечити адекватне бюджетне наповнення відповідних програм. Сучасні методи контролю мають стати доступними і максимально наближеними до виробників.