9.Економіка промисловості

Аспірант шевченко В.В.

Кафедра менеджменту організацій,

Національний гірничий університет, Україна

 

Машинобудівний комплекс України на

світовому ринку машинобудівної продукції

 

Машинобудування — одна з провідних галузей промисловості, яка охоплює два десятки спеціалізованих галузей. За роки трансформації економіки машинобудівний комплекс України зазнав тривалої руйнівної кризи, реформування відносин власності, структурних деформацій і вийшов на шлях адаптації до умов ринкової кон'юнктури та освоєння нових промислових ринків.

На теперішній час, багатогалузевий машинобудівний комплекс України - потужний сектор промисловості, який об'єднує 11267 підприємств, з яких 146 - великих, 1834 - середніх та 9287 - малих з виробництва різноманітних машин і устаткування, приладів і апаратури, тощо. У машинобудуванні зосереджено понад 15 % вартості основних засобів і майже 6 % оборотних активів вітчизняної промисловості та понад 22 % кількості найманих працівників [1].

Основними складовими ринку машинобудівної промисловості є продукція таких галузей, як транспортне та енергетичне машинобудування, автомобілебудування, а також машинобудування для нафтохімічної і хімічної, металургійної та гірничодобувної промисловості, верстатобудування [2].

Так, понад 50 % виробленої в країні машинобудівної продукції відправляється на експорт, який за 2001-2007 pp. зріс у 4,6 рази. Частка імпортної продукції у внутрішньому споживанні досягла 57,8 %, а власного виробництва - 42,2 %. Темпи імпорту машинобудівної продукції значно випереджають темпи експорту, що негативно впливає на торговельний баланс та збільшує його від'ємне сальдо. Відповідно зростає і частка машинобудівної продукції в загальному імпорті товарів країни з 18,8 % у 2000 р. до 32,7 % у 2007 p., а частка експорту за цей період зросла з 12,0 до 17,0 % [4].

Незважаючи на те, що українська продукція машинобудування експортується до 77 країн світу, структура зовнішньої торгівля України не відповідає сучасним тенденціям на світовому ринку i характеризує низький якісний piвень багатьох традиційних i потенційних експортних товарів.

В обсязі українського експорту до країн ЄС понад 70% становить продукція з невисоким piвнем додано вартості та незначним рівнем технологічності. Водночас частка машин, устаткування, приладів в експорті України до країн ЄС становить лише 10 %. Це свідчить, насамперед, про нестабільність позицій українських експортерів на міжнародних ринках, конкурентоспроможність яких грунтується переважно на ціновій конкуренції.

Таке становище призводить до проникнення навіть на внутрішній ринок України імпортних споживчих товарів і високотехнологічної продукції й призводить до атрофії науково-технічних досліджень. Небезпечність такої ситуації посилюється й тим, що відволікання валютних надходжень на закупівлю імпортних технологій та споживчих товарів обмежує фінансування науково-технічних досліджень, що призводить до подальшого спаду виробництва та експорту, посилює ресурсну та фінансову залежність від країн-постачальників і прискорює сповзання української економіки на периферію світового господарського розвитку [3].

Для того щоб вітчизняне машинобудування вийшло й на світовий ринок i зайняло там достатній сегмент, потрібно насамперед розробити гнучку та дієву систему стимулювання експорту машинобудівної продукції.

Стимулювання експортерів на використання прибутку й амортизації для вкладень у технічне переозброєння своїх підприємств повинне супроводжуватися заходами для переважної участі в цьому переозброєнні вітчизняного машинобудування. Розвиток галузей машинобудівного комплексу, втягнутих у технологічний ланцюжок "машинобудування — екс-портери", i підвищення конкурентоспроможності продукції важкого й енергетичного маши­нобудування надасть змогу, з одного боку, забезпечити масову заміну зношених фондів у галузях видобувної промисловості, енергетики й інфраструктури, з іншого боку, поступово нарощувати експорт власне машинобудівної продукції названих підгалузей, відновлюючи позиції України у цьому сегменті світового ринку [3].

Існують певні проблеми, що стоять на перешкоді розвитку вітчизняного машинобудування: значний середній знос та застарілість наявних виробничих потужностей; висока енергоємність технологій, що застосовуються; залежність деяких підгалузей від імпорту матеріалів та комплектуючих; залишається доволі обмеженим внутрішній попит; дефіцит кваліфікованих кадрів, особливо робітничих професій. Таким чином, головними стратегічними напрямами розвитку вітчизняного машинобудування повинно стати:

- всебічна підтримка галузей, які мають конкурентні переваги на світовому ринку (енергетичне машинобудування, металургійне та коксохімічне машинобудування, гірничошахтне обладнання);

         -  збільшення інноваційної складової машинобудівної продукції у півтора-два рази для розвитку потужностей всіх галузей реального сектору економіки України;

         - сприяння збільшенню виробництва орієнтованої на експорт та імпортозамінної продукції [2].

Складність проблеми конкурентоспроможності машинобудівного комплексу України полягає у тому, що  її необхідно інтенсивно розробляти і практично здійснювати за допомогою відповідної державної політики і запровадженням ефективних економічних стимулів активізації державної політики і запровадженням ефективних економічних стимулів активізації машинобудівного виробництва. З метою прискорення практичної реалізації експортних поставок продукції машинобудування доцільно максимально спростити процедуру оформлення документообігу до гранично необхідного рівня адміністрування відповідних операцій. Також доцільно реалізувати низку заходів щодо забезпечення експортного кредитування машинобудівної галузі. Йдеться про запровадження низки пілотних проектів з кредитування експортної діяльності машинобудівельної галузі.

 

Література:

 

1) Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи. /Під заг. ред. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007 - 308 с.

2) Державна програма розвитку машинобудування на 2006-2011 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2006 р. N 516.  

3) Україна на світовому ринку машинобудівної продукції. Малащук Д.В. Зовнішня торгівля: право та економіка №1 (30)/2007.

4) Платіжний баланс і зовнішній борг України 2007 рік. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України (Електр.ресурс) / Спосіб доступу: URL:

     http://www.bank.gov.ua/Publication/Of_vydan/BALANS/PB_2007.pdf