История / 2. Общая история

Асп. Сайчук М.М.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Підготовка і прийняття адміністрацією президента США Р.Рейгана рішення про протидію будівництву радянського газопроводу Західний Сибір – Європа.

Адміністрація президента США Р.Рейгана здійснювала цілеспрямовану політику глобального стримування і дестабілізації СРСР. Її важливою частиною були заходи по обмеженню валютних надходжень СРСР від експорту його енергоносіїв, символом яких стала протидія газопроводу Уренгой – Помари – Ужгород – Західна Європа, більше відомого на Заході як газопровід Західний Сибір – Європа. Але єдиної думки про необхідні дії в адміністрації не було.

Директор ЦРУ В.Кейсі звернув увагу на цей газопровід на початку травня 1981 р., коли під час зустрічі з міністром оборони К.Вайнбергером дійшов згоди щодо необхідності його зриву. З'єднана позиція цих двох потужних відомств у порівнянні з особистим впливом Кейсі та Вайнбергера на Рейгана, котрі були поряд з ним у критичні моменти виборчої кампанії, ініціювали появу теми газопроводу Західний Сибір – Європа у зовнішній політиці нової президентської адміністрації.

Розробка можливих дій щодо газопроводу відбувалася в межах обговорень на засіданнях Ради національної безпеки США (РНБ) з питань контролю над торгівлею між Сходом і Заходом. Перше таке засідання відбулося 6 липня 1981 р., на якому було визначено цілі політики США й перераховані початкові три варіанти можливих дій. Держсекретар О.Хейг охарактеризував їх наступним чином: «Перший шлях підтримує контроль над обладнанням і технологіями в межах політики, що проводилася останніми роками. Союзники звикли до неї, і буде важко щось змінити. Другий шлях додає контроль елементів обладнання і технологій, критичних для виробництв, пов'язаних з військовою тематикою; наприклад, для суднобудування і військово-морського обладнання. Третій шлях повинен контролювати взагалі все, що може бути застосовано у військових цілях». [3; c. 3] При обранні одного з трьох варіантів думки розділилися.

Символічно, що протягом обговорення президент Рейган не втручався, а його перше питання на цих дебатах було таким: «Трактори «Caterpillar» для газопроводу. За яким з обговорюваних варіантів вони б пройшли?» [3; c. 5] Тобто, який з варіантів посилення експортного контролю дозволяв експорт до СРСР тракторів-трубоукладників для будівництва газопроводу? Саме тоді через ембарго попереднього президента Д.Картера компанія «Caterpillar Tractor» не могла отримати дозвільну ліцензію на поставку 1400 трубоукладників за контрактом з Радянським Союзом [3; c. 9]

Узагальнюючи думки, керівник апарату РНБ А.Ленц зазначив, що експорт трубоукладників буде заборонений при обранні варіанту III, а також за умови додаткового доопрацювання варіанту II щодо більш жорсткої експертизи експорту. Цьому модифікованому другому варіанту дали номер IV. За його поширення на експорт нафтогазового обладнання до СРСР висловилася більшість учасників обговорення, оскільки він був м’якою альтернативою тотальному ембарго. Одночасно сформувалися дві протилежні точки зору на поставки трубоукладників «Caterpillar Tractor».

Думка про заборону на експорт тракторів базувалася на ідеї зривати будівництво газопроводу в будь-який спосіб. Її поділяли Вайнбергер, Кейсі та деякі інші члени РНБ. До неї схилявся і сам Рейган. Появу альтернативної ідеї дозволити продаж трубоукладників спричинило те, що при забороні СРСР зможе купити таку техніку в Японії. Держсекретар Хейг наголошував на цьому так: «Японія збирається продавати їх так чи інакше. Ради вже мають їх у себе близько 1500 штук, і це тільки заміна вже наявному у них обладнанню. Це не для Сибірського газопроводу. Це не є особливою технологією. Це не контролюється КОКОМ. Воно може використовуватися тільки для укладки труб, а іншого застосування не має». [3; c. 8]

Неоднозначність питання підкреслювалася тим, що окремі члени РНБ, підтримуючи жорстке ембарго на поставки обладнання для газопроводу Західний Сибір – Європа, одночасно не бачили сенсу в забороні на трубоукладники. «Komatsu» складає третину від «Caterpillar» і має той самий цільовий ринок, – зауважував міністр торгівлі М.Балдріг. – Ми не можемо утримати ці країни від поставок до СРСР. Моя позиція: варіант IV по нафтогазовому контролю, варіант ІІІ по проекту газопроводу. Трубоукладники – це емоційний аргумент. Японія продасть їх Радам». [3; c. 9]

Підсумовуючи засідання, Рейган зазначив: «Що стосується мене, не думаю, що ми жорсткі або жорстокі. Ради говорять так відверто, як старина Гітлер у «Майн Кампф». Вони говорять про світове панування…» [3; c. 11] Однак це не означає, що Рейган уже прийняв якесь рішення. Навпаки, хоча він завжди був схильний до гострих порівнянь і пафосних висловлювань, з рішеннями Рейган не поспішав, надаючи перевагу колегіальному обговоренню. Ось і цього разу попри висловлену впевненість у необхідності жорстких негайних дій, прийняття рішення відкладалося на друге засідання 9 липня 1981 р. Ця перерва планувалася наперед, щоб після першого обговорення керівники федеральних відомств надали свої пропозиції у вигляді меморандумів.

8 липня подав свій меморандум держсекретар Хейг. Він застерігав від надмірного тиску на союзників: «Я хотів би знайти шлях переконати європейців не будувати газопровід. Але сильне викручування рук в питанні експортних ліцензій, напевно, буде контрпродуктивним». [5; Tab. A; c. 1]

Натомість меморандум Кейсі від 9 липня містив пропозиції для союзників, що повинні були стати альтернативою радянському природному газу:

1)поставки скрапленого газу з Алжиру та Нігерії в обсязі 2,3 млн. кубічних футів на день, що складає 50-75% від обсягу щоденних поставок радянського природного газу;

2)після 1990 року отримання значних обсягів норвезького природного газу, який остаточно замінить радянський до середини 90-х;

3)кооперація США та європейських країн в будівництві інфраструктури та кораблів для видобутку у Північній Америці й транспортування до Західної Європи 40-60 млн. тонн вугілля щорічно.

Думки, ніби радянський природний газ зменшить залежність Європи від нафти з країн Перської затоки спростовувалися підрахунком, що газ замінить менше 10% цих нафтових поставок. [2; Tab. B; c. 2]

Вайнбергер у своєму меморандумі ще раз підкреслював стратегічний задум: «…Нам важливо блокувати газопровід, котрий міг би допомогти Радам збільшити їх можливості по підвищенню валового продукту. Наша тактика полягає в зупинці розвитку газопроводу (або зменшення його потужності до незначної, якщо ми не зможемо його повністю зупинити)...» [9; c. 1] Для досягнення цілі констатувалася потреба тісної координації дій з союзниками, яких потрібно переконати у важливості припинити доступ СРСР до західних технологій. Вайнбергер наголошував на винятковій важливості знайти порозуміння в цьому питанні з Японією та Великою Британією. Адже саме ці країни могли в обхід американського ембарго здійснити поставки критично важливих для будівництва газопроводу трубоукладників і агрегатів для компресорних станцій. Як підкреслював Вайнбергер, одна британська турбіна компанії «Rolls Royce» для компресору могла бути замінена тільки трьома радянськими. Заборона на їх поставку разом з відмовою японської «Komatsu» від поставок трубоукладників спричинили б затримку будівництва газопроводу на 3-4 роки. [9; c. 3]

Враховуючи значну протидію американській ініціативі з боку цих компаній та німецької сталеливарної промисловості, Вайнбергер пропонував президенту під час самміту «Великої сімки» в Оттаві в липні 1981 р. здійснити серію неформальних зустрічей з лідерами інших країн й запропонувати ввести піврічний мораторій на поставки нафтогазового обладнання до СРСР та збільшення закупівель радянського газу. Цього часу адміністрації мало вистачити, щоб остаточно переконати союзників. А оскільки лідери країн, найвірогідніше, не будуть готові дати Рейгану відповідь прямо в Оттаві, американський президент міг би запропонувати їм дати відповідь по дипломатичним каналам протягом місяця. На полях проти цієї пропозиції помічник президента з питань національної безпеки позначив: «Так!» [9; c. 2] Саме вона була винесена на обговорення РНБ США 9 липня і виявилася єдиним рішенням, яке вдалося прийняти.

По решті питань «помірковані» на чолі з держсекретарем Хейгом і «прибічники жорсткого курсу» на чолі з Кейсі та Вайнбергером повністю розійшлися. Хейг і надалі говорив про небезпеку надмірного тиску на союзників і економічну недоцільність обмеження на поставки обладнання для газопроводу, яке СРСР може купити у союзників. Його опоненти говорили про необхідність дати союзникам зрозуміти, що зворотного ходу в цьому питанні США не дадуть. Тому в плані наради РНБ констатувалася відсутність єдиної думки щодо курсу, яким повинна слідувати адміністрація. [7; c. 1]

Чергове засідання РНБ США з питань контролю за торгівлею між Сходом і Заходом 16 жовтня 1981 р. констатувало остаточність рішення адміністрації завадити будівництву газопроводу Західний Сибір – Європа. Після обговорення всіх чотирьох раніше розроблених варіантів дій найбільшу підтримку отримав варіант IV. За ним заборонявся продаж всього, що мало відношення до нафтогазового обладнання. Щоправда, джерелом суперечок в черговий раз став держсекретар Хейг. На постійні спроби директора ЦРУ та помічників президента звести справу до газопроводу, Хейг парував: «Ми не надмірно загострюємо увагу на одному аспекті проблеми? Ми з серпня маємо документ з варіантами. Але поки що не маємо жодного рішення. Тому зараз необхідно прийняти базове нафтогазове рішення, а не рішення щодо газопроводу». [4; c. 5]

Тим часом СРСР успішно уклав контракти на поставки обладнання для будівництва газопроводу й угоди про наступні закупівлі природного газу з фірмами ФРН, Франції та Італії. Це означало, що доки чинилися суперечки в американській адміністрації, втрачався контроль над подіями, – газопровід обростав супутніми контрактами.

13 грудня 1981 р. у Польщі було оголошено військовий стан. Ця подія поклала край суперечкам в адміністрації Рейгана. На засіданні РНБ 22 грудня 1981 р. міністр оборони Вайнбергер заговорив про слушну нагоду заборонити ліцензію на поставки до СРСР трубоукладників «Caterpillar Tractor». [6; c. 3] Тепер уже не знайшлося опозиції цьому рішенню. 23 грудня у своєму різдвяному зверненні до американського народу президент Рейган відкрито поклав на СРСР відповідальність за політичну кризу в Польщі, а ще через сім днів оголосив про запровадження серії санкцій проти СРСР у зв’язку з польським подіями, в тому числі ембарго на поставки будь-якого нафтогазового обладнання.

Наведений аналіз документів адміністрації Рейгана за 1981 рік показує, що без польських подій вона не наважилася б на такі рішучі заходи проти газопроводу. Тобто відкритий виступ США проти газопроводу Західний Сибір – Європа був не стільки частиною продуманої антирадянської стратегії, скільки реакцією на радянське втручання до польських справ. Аналогічним чином діяв попередник Рейгана президент Картер. Ідея газопроводу викликала значне занепокоєння членів Конгресу США від самого початку її обговорення в 1978 р. Однак Картер не вживав заходів проти цього проекту на етапі його підготовки, хоча мав для цього всі можливості. Ситуація кардинально змінилася в грудні 1979 р. внаслідок введення радянських військ до Афганістану. Картер вдався до серії жорстких заходів, включаючи заборону на поставки до СРСР обладнання і технологій для нафтогазової промисловості.

Але реакція союзників США на польські події виявилася такою ж стриманою, як і на Афганістан. Вони не збиралися відмовлятися від поставок для газопроводу. Власне, про це попереджав держсекретар Хейг: «Пане президенте, Західна Європа не відмовиться від цього проекту. Вже занадто пізно, бо справа зайшла далеко». [1; c. 93]

18 червня 1982 р. зібралося засідання РНБ, за результатами якого 22 червня Рейган підписав директиву РНБ №41 «Щодо санкцій на нафтогазового обладнання від 30 грудня 1981 р.» Нею заборона на поставки нафтогазового обладнання і технологій до СРСР, введена 30 грудня 1981 р. для американських компаній, тепер поширювалася на їх закордонні філіали, а також на іноземні компанії, якщо при виробництві вони застосовували американські технології, складові частини або ж ліцензії та авторські розробки. Порушнику заборонялося мати будь-які комерційні справи з США. При цьому контроль був ретроактивним і розповсюджувався на ті контракти з СРСР, які укладені до 18 червня. [8; c. 31] Оскільки при цьому Рейган спирався на закон про регулювання експорту 1979 р., можна вважати ініціатором цього рішення директора ЦРУ Кейсі. Саме він вперше звернув увагу президента на важелі, які надає цей закон. Єдиним, хто міг на засіданні РНБ нівелювати вплив Кейсі, був держсекретар Хейг. Але його на засіданні РНБ 18 червня не було. Дізнавшись про рішення РНБ, оформлене у директиві №41, Хейг пішов у відставку.

Реакція європейців була вибуховою і вкрай негативною. Але тепер вони зіткнулися з консолідованою позицією адміністрації Рейгана, де вже не було місця суперечкам. На підставі директиви №41 міністерство торгівлі США почало видавати ордери щодо санкцій проти компаній Франці і ФРН. Оскільки радянський газопровід поставив під сумнів атлантичну єдність, опоненти пішли на поступки. 13 жовтня 1982 р. США скасували санкції, введені проти СРСР наприкінці грудня 1981 р. У свою чергу союзники погодилися на посилення контролю за експортом до комуністичних країн, скасування їх пільгового кредитування та відмову від укладення нових договорів з СРСР щодо будівництва газопроводів.

Оцінюючи результати політики адміністрації Рейгана щодо газопроводу, американські джерела вважають, що його будівництво було затримано на два роки, а друга черга взагалі не була побудована.

Список літератури

1. Швейцер П. Победа. Роль тайной стратегии администрации США в распаде Советского Союза и социалистического лагеря. – Минск, СП «Авест», 1995.

2. CIA Memorandum on Siberian pipeline. – July 9, 1981 //

http://www.margaretthatcher.org/document/7DCD00E46AA04C899219EBB95BABD69C.pdf.

3. East-West Trade Controls. – National Security Council Meeting. – July 6, 1981 // http://www.margaretthatcher.org/document/A5B961061F534C589485A7587DC83768.pdf.

4. East-West Trade Controls. – National Security Council Meeting. – October 16, 1981 // http://www.margaretthatcher.org/document/80D51226C54844CB923A57A49ADB916E.pdf.

5. Haig A. Controls on Exports to the Soviet Union. – Memorandum for the President. – July 8, 1981 // http://www.margaretthatcher.org/document/471D56750427472AADA763A8F0238D92.pdf.

6. Poland. – National Security Council Meeting. – December 22, 1981 // http://www.margaretthatcher.org/document/B7FC5FC810694AF59EC862743B4A2FCC.pdf.

7. Suggested Programming for NSC Meeting. – July 9, 1981 // http://www.margaretthatcher.org/document/43FDB5BC3BC64DF6AFCF726C293A6300.pdf.

8. Technology and east-west trade an update. May 1983. – Washington, D.C. : U.S. Congress, Office of Technology Assessment, 1983.

9. Weinberger C. West Siberian pipeline. – Memorandum for the Assistant to the President for National Security Affairs. – Juli 8, 1981 // http://www.margaretthatcher.org/document/B46005F232854FCC9EA465EA44FE3401.pdf.