Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Новородовський В.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Шкільний курс креслення – основа формування графічної культури особистості

Сучасна школа переживає процес становлення пов’язаний із зміною напрямку соціально-економічного розвитку країни. Відбувається переорієнтація ціннісних орієнтирів, перебудова системи суспільного виробництва і, відповідно, оновлюється змістове наповнення освітньої галузі.

Протиріччя, яке виникло між все більшим зростанням ролі графічної інформації в житті суспільства, в діяльності багатьох людей, і зневажливим ставленням до вивчення креслення у школі, можливо усунути тільки на основі нової орієнтації графічної підготовки школярів. Ця орієнтація в першу чергу повинна визначатись розумінням графічної підготовки не тільки як обсягу певних знань і вмінь, а більш широко – настав час вести мову про графічну підготовку як обов‘язковий елемент загальної середньої освіти, а то й навіть про формування графічної культури школярів.

Поняття графічної культури охоплює сукупність таких важливих якостей школяра, як уважність і спостережливість, здатність до логічних міркувань, точність і координація рухів тощо. Всі ці якості достатньо вивчені і висвітлені у доступній для кожного вчителя літературі (важливо тільки не випускати їх з поля зору).

Важливим показником сформованості графічної культури школяра повинно стати його усвідомлене прагнення користуватись графічною інформацією у різних навчальних ситуаціях: при потребі зафіксувати нові для себе відомості (як тут не згадати ідею опорних конспектів, яка ґрунтується суцільно на умовно-знакових зображеннях), дізнатись про принцип дії технічного об’єкта (побутового чи навчального) за технічною документацією на нього, передати свою думку стисло і лаконічно у вигляді графічного зображення тощо.

Визначення потреби у графічній культурі сучасної людини вимагає врахування суттєвої обставини: особливості будь-якої предметної діяльності повинні розглядатись з точки зору їх узгодженості з умовами практичної діяльності в реальних життєвих умовах. Тому рівень графічної підготовки людини вже не може визначатись тільки ступенем опанування нею способами побудови графічних зображень. Більш актуальною в багатьох видах сучасної діяльності людини стає готовність до уявного оперування образно-знаковими моделями, рухливість образного мислення. Звісно, що вагомий внесок у розвиток образного мислення школярів вносять всі без винятку навчальні предмети. Але не слід випускати з поля зору ту обставину, що тільки на уроках креслення в процесі оперування об’єктами графічної діяльності створюються належні умови для розвитку специфічного виду мислення – просторового.

Незважаючи на всю значимість просторового мислення в багатьох видах діяльності людини (найчастіше це пов’язано з користуванням найрізноманітнішою графічною інформацією) саме поняття “просторове мислення” дуже часто ототожнюється з уявою (процес оперування різноманітними образами) чи уявленнями (образи, створені в уяві людини). Спілкування з учителями показують, що переважна більшість з них зовсім не розуміють у чому полягає різниця між просторовим мислення і просторовою уявою, і застосовують ці терміни як синоніми.

Найчастіше просторовим мисленням називають діяльність людини, пов’язану з процесом створення просторових образів і встановлення відношень між ними шляхом оперування самими образами та їх елементами. Виділення такої діяльності в особливий вид визначають, по-перше, особливості її змісту (оперування образами), по-друге, характер її здійснення (видозміна образу в уяві) і, по-третє – специфічні умови її виникнення. Все це переконливо доведено працями багатьох відомих фахівців в галузі педагогічної психології (О.П.Кауфман, О.М.Кабанова-Меллер, Н.П.Лінькова, Ф.М.Шемякін, І.С.Якиманська). Основою просторового мислення є діяльність уявляння, яка відбувається на основі сприйняття графічних зображень реальних предметів. Оперативною одиницею просторового мислення є образ. Це дає підстави вважати поняття просторового мислення видовим по відношенню до поняття образного мислення. Причому, просторовий образ на відміну від інших образів має свої особливості – у ньому відображаються тільки просторові характеристики предметів: форма, величина, взаємне розміщення складових частин тощо. Тому просторове мислення відрізняється від образного, у якому виділення і аналіз просторових характеристик не завжди мають місце.

Учителі всіх предметів повинні об’єднати свої зусилля на формування справжньої графічної культури школярів – для цього потрібне безперечне дотримання єдиного термінологічного і графічного режиму в школі, дотримання спільних і цілеспрямованих вимог до культури застосування графічної інформації, до формування у школярів постійної потреби користуватись графічними засобами передачі інформації. Коли така діяльність стане нормою, то це і буде запорукою того, що графічна культура займе належне місце в системі особистісних цінностей кожного школяра.