Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Залевський А.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Сучасна практика оволодіння інноватикою майбутніми учителями трудового навчання у навчальному процесі ВНЗ

У минулому (80-ті роки ХХ століття) залишилася діяльність окремих учителів-новаторів. Реальним фактом сучасної педагогічної практики став масовий характер інноваційної роботи (К.Ангеловські, І.Дичківська, В.Сластьонін, Л.Подимова та ін.). Підтвердженням цього є функціонування нових навчальних закладів – ліцеїв, гімназій, коледжів, колегіумів, приватних та авторських шкіл. Безумовно, вони відрізняються рівнями інноваційності, застосуванням освітніх моделей, організацією навчально-виховного процесу в них, спрямованістю підготовки тощо.

Чинним законодавством України, зокрема Законом “Про загальну середню освіту” закріплено право навчальних закладів на інноваційну освітню діяльність. У школах, що експериментують, апробують, запроваджують нові педагогічні ідеї, теорії, технології, виникає проблема становлення та розвитку учителів-дослідників. Зауважимо, що особливість їх інноваційної діяльності полягає в необхідності пов’язувати власні пошуки із загальнонауковою проблематикою навчального закладу.

У організації занять з трудового навчання використовуються поряд із традиційними інноваційні підходи, технології, методи, форми, засоби. Проте, специфіка шкільної дисципліни зумовлює певні обмеження у їх застосуванні. Так, 75% навчального часу на уроках витрачається на практичне, а 25% – на теоретичне навчання. Значна частина часу відводиться на уроках трудового навчання опануванню різними видами предметно-перетворювальної діяльності. Відповідно, головні види діяльності учнів на заняттях – це навчання і праця. Характер трудової діяльності учнів (репродуктивний чи творчий) змінюється в залежності від складності навчального матеріалу та об’єктів праці, які виготовляють школярі.

Як правило, у підручниках з методики трудового навчання більше уваги приділяється змісту шкільного курсу, характеристиці методів, форм, засобів навчання, що відповідають традиційному пояснювально-ілюстративному типу навчання. Основна маса цих джерел застаріла. Цим пояснюється відсутність у підручниках відомостей про особливості професійної діяльності вчителів трудового навчання, застосування педагогічних нововведень у викладанні цієї шкільної дисципліни (ігрові технології, метод проектів, інтерактивні методи, теорія рішення винахідницьких завдань тощо), а також питань підготовки нестандартних уроків, відкритих занять, сучасних форм позакласної роботи (шкільних тематичних вечорів, конкурсів, тижнів предмета), випуску стінгазет. Крім того, недостатньо аналізується досвід учителів-практиків. Проблеми організації окремих видів робіт вчителя та учнів також залишаються нез‘ясованими. Зокрема не описані особливості інформаційної діяльності вчителів, спрямованої на пошук, відбір, опрацювання професійної інформації та її використання в педагогічній і науковій (дослідницькій) праці.

Підготовка майбутніх учителів трудового навчання до інноваційної педагогічної діяльності вирішується на загально-педагогічному та фаховому рівнях. Це передбачає вивчення студентами курсів загально педагогічних дисциплін (“Педагогіка”, “Історія педагогіки”, “Педагогіка вищої і загальноосвітньої школи”), а також методики трудового навчання, спецкурсів за вибором “Порівняльна педагогіка”, “Сучасний урок”, “Сучасні педагогічні технології”.

Водночас у трудовому навчанні детально розроблені проблемне навчання (Д.Тхоржевський, В.Гетта), програмоване навчання, зокрема тестовий контроль знань (В.Безпалько, Л.Безпалько, Якубович, О.Кожина та ін.), опорні сигнали та конспекти (С.Мєлєхіна), ігрові технології (Г.Рудик).

На основі існуючих в теорії і практиці підходів розв’язання проблеми підготовки майбутніх учителів до інноваційної педагогічної діяльності, актуалізується проблема практичного освоєння майбутніми вчителями інновацій (загально-педагогічних, професійно-фахових, персонал-технологій). Аналіз теоретичних підходів до підготовки майбутніх учителів трудового навчання як суб’єктів інноваційної діяльності дозволяє визначити, що на сьогоднішній день необхідне використання таких форм і методів у даному процесі, які поєднують інформаційно-просвітницьку та діяльнісну складові підготовки і спрямовані на формування особистості майбутніх учителів, здатних на високому рівні виконувати свою місію в соціальній і професійній структурі суспільства.

Готовність до авторських інновацій, які є суто індивідуальними, потребує педагогічного мислення, спрямованого на знаходження, проектування і розробку нових педагогічних проблем, завдань та технологій.

Студенти, що приступають до вивчення курсу методики трудового навчання (4 – 5 курси), опрацювали великий масив матеріалу з психолого-педагогічних та фахових дисциплін, який можна систематизувати й створити на його основі індивідуальну інформаційну систему.

Отже важливе завдання професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання полягає у підготовці творчих педагогів, здатних самостійно мислити, аналізувати різноманітні методичні і практичні матеріали, альтернативні підручники,програми, здійснювати їх відбір і будувати власну роботу у відповідності до сучасних вимог розвитку системи освіти. Випускник повинен вміти самостійно оцінювати і творчо застосовувати будь-які традиційні або нові підходи у трудовому навчанні.