Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Горобій В.Д., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Використання художньо-конструкторських задач для розвитку творчих здібностей учнів 8-9 класів.

Задачі, питання та практичні завдання - це ефективний дидактичний засіб, який активізує творчу діяльність учнів, особливо якщо вони є проблемними, а саме у їх змісті закладені протиріччя.

Головну увагу роботи з учнями слід приділити рішенню творчих задач, як важливій межі та вузловій частині процесу формування художньо-конструкторських знань і вмінь.

Для того, щоб процес навчання рішенню творчих задач був найбільш вдалим, важлива не стільки послідовність етапів їх рішення, скільки зміст та правильна організація в процесі діяльності на кожному з них. При цьому слід звернути увагу на складний взаємозв’язок і самостійну значимість різнорідних творчих і нетворчих видів діяльності учнів. Разом з тим дуже важливо підсилювати роль практичного компоненту в структурі художньо-конструкторській діяльності учнів. Це може бути досягнуто таким чином: практична діяльність в процесі рішення задач може бути різною за складністю, а її роль в загальній структурі діяльності не може бути зведена тільки до реалізації вже запланованого плану рішення конструктивно-технологічної задачі. Рішення різних задач творчого характеру розглядається як основний метод творчої діяльності учнів. При цьому в той час, як зростає загальноосвітня і технічна культура учнів, задачі повинні ускладнюватися.

Розвиток художньо-конструкторських знань і вмінь протікає головним чином в процесі постановки і рішення задач. На сучасному етапі рішення задач розглядається методистами як активний метод навчання не тільки в предметах природничо-математичного циклу, й в гуманітарних дисциплінах та трудовому навчанні.

Говорячи про технічні задачі маємо на увазі лише ті задачі, які використовують в системі класних та позакласних занять з метою підвищення ефективності трудового навчання та розвитку художньо-конструкторських знань і вмінь учнів. В практиці роботи шкіл застосовуються такі групи задач: задача-питання, задача-мета, яка задається в конкретних умовах, задача-проблема, котру необхідно вирішити, задача-знакова модель проблемної ситуації, задача-задана ситуація, задача-технічне протиріччя (творча задача).

Для формування в учнів художньо-конструкторських знань і вмінь комплекс технічних задач слід розбити на групи. Основою класифікації може бути ведучий метод рішення даного виду задач. Крім цього, в методичному аспекті часто групують задачі по цільовому  призначенню.  На  основі  загальної мети застосування задач - засвоєння знань учнями - відокремлюють задачі, які в залежності від характеру діяльності вчителя можуть обумовлювати репродуктивний або творчий тип пізнавальної діяльності учнів.

Задачі можна також поділити на пізнавальні, практичні і творчі. Ознакою пізнавальної задачі є невизначеність - результат при більш-менш відомих засобах його  досягнення. Ознакою практичної задачі є відомий заздалегідь заданий результат при невідомому засобі його досягнення. Поєднання ж невідомих засобів з невідомістю результату характеризує творчу задачу, яка потребує від учнів не тільки міцного засвоєння знань і вмінь, але і кмітливість і винахідливості.

Найбільш розповсюдженими виявились технічні задачі першої та другої груп, розв’язок яких потребує мінімум творчих елементів. На заняттях з трудового навчання в якості ведучого метода розвитку творчих здібностей учнів використовується систематичний розв'язок технічних задач трьох груп - технологічних, конструкторських, організаційних. В технологічних задачах визначаються режими та технології різних видів обробки матеріалів або складання виробів. Це можуть бути задачі на пояснення процесу формоутворення або складання, на розробку технологічного процесу, на удосконалення технологічного процесу. Розв’язок задач цієї групи потребує від школярів встановлення причинне - наслідкових зв’язків між різними технічними системами і протіканнями технологічного процесу, вибір найбільш раціональних його варіантів у відповідності до конкретних умов.

Як свідчить практика, вчителям трудового навчання при складанні технічних задач та завдань необхідно враховувати складність технічних задач, яка повинна відповідати рівню творчої підготовки учнів. Ступінь технічного насичення задачі не новина перевищувати рівень знань учнів.

Крім того, необхідно враховувати, що основна мета рішення технічних задач - розвити технічне мислення учнів та відбір матеріалу технічних задач повинен відповідати поетапному аналізу вивчених питань. Задачі повинні бути сформовані так, щоб при їх рішенні учні мали можливість оперувати всіма накопиченими знаннями в різних ситуаціях.

Формування необхідних художньо-конструкторських умінь та навичок відбувається в тому випадку, якщо у визначеній системі вирішувати задачі на обговорення готових конструкцій, конструювання з готових деталей, вузлів і т.ін., на переконструювання, конструювання за призначеними технічними умовами і особистім задумом. Велике значення для навчання конструювання мають задачі на обговорення готових конструкцій деталей, виробів, механізмів і машин. Найбільш доцільно їх вирішувати на початковому етапі навчання художньому конструюванню. Однак вони можуть виявитись корисними на всіх етапах навчання; навіть для професіонального конструктора. Метода їх використання полягає в наступному. Добирається система конструктивних елементів з явно вираженим призначенням, функціональністю, технологічністю, простотою. Кожен з виділених елементів дидактичне обробляється і пропонується учням у вигляді питання, задачі або практичного завдання.