Молотай Л.А.

Хмельницький національний університет

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ.

На сучасному етапі розвитку освіти відбувається зміна підходів до розуміння цілей і завдань навчання. Завдання, визначені Національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті, орієнтують на запровадження таких методів навчання, які розвивають уміння самостійно вчитися, критично мислити, здатність до самопізнання і самореалізації особистості у різних видах творчої діяльності [1]. Саме такими є інтерактивні методи навчання, які викликають інтерес до пізнавального процесу, розвивають творчий потенціал особистості, розумову та емоційну сфери. Проблемам застосування в навчальному процесі інноваційних інтерактивних методик викладання присвячені роботи О.Пометун, Л.Пироженко, Г.Сиротенко та ін.

Що ж саме розуміють під поняттям “ інтерактивні технології”. Інтеракція у розумінні педагогічних методик (від англ. interact – взаємодіяти)передбачає навчання у співпраці, коли і слухачі, і викладач є суб’єктами навчання. Варто зазначити, що термін “ інтерактивна педагогіка” відносно новий: до наукового обігу його ввів німецький дослідник Ганс Фріц у 1975р. У дослідженнях вченого вказано мету інтерактивного процесу – це зміна і поліпшення моделей поведінки його учасників. Аналізуючи власні реакції та реакції партнера, учасник змінює свою модель поведінки і свідомо засвоює її. Це дозволяє говорити про інтерактивні методи як процес інтерактивного виховання.

Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, навчання у режимі бесіди, діалогу, дії. Отже, у дослівному розумінні інтерактивним можна назвати метод, в якому той, хто навчається, є учасником. Він не виступає лише слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власне створюючи це явище [2].

У багатьох працях останніх років, де розглядається інтерактивна модель навчання, визначені його основні ознаки:

- навчання будується на взаємодії студента з навчальним середовищем, що слугує простором для засвоюваного досвіду; таке навчання змінює взаємодію викладача і студентів: активність педагога поступається місцем активності студентів, а завдання викладача полягає у створенні умов для їх ініціативи.

Викладач виконує роль консультанта, організатора, стає одним із джерел інформації. Інтеракція виключає домінування будь-якого учасника навчання, будь-якої точки зору над іншими. У процесі діалогового навчання студенти вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважуючи альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусії, спілкуватись з іншими людьми. На відміну від активних методів навчання, які будуються на односторонній комунікації (її організовує і постійно стимулює викладач), інтерактивні методи принципово змінюють схему комунікації в навчальному процесі. Інтерактивні методи орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості, тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної комунікації, в якій учасники процесу взаємодії більш мобільні, відкриті й активні [4].

Основою інтеракції є принцип багатосторонньої комунікації, яка характеризується відсутністю полярності та мінімальною сконцентрованістю на точці зору викладача. Інтерактивне навчання це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), в якому студент і викладач є рівноправними суб’єктами освітнього процесу. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, вихованню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Мета інтерактивного навчання створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчує свою успішність під час вивчення іноземної мови, інтелектуальну спроможність.

Надзвичайно ефективним ,особливо під час організації самостійної роботи студентів, є кейс-метод (метод випадків і ситуацій). Це інтерактивний метод навчання, що дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів. Він сприяє розвитку винахідливості, вмінню вирішувати проблеми, розвиває здібності проводити аналіз проблем, спілкуватися іноземною мовою [3].

Кейс – це опис реальної життєвої ситуації, який використовують як педагогічний інструмент, щоб спровокувати дискусію в навчальній аудиторії. Кейс має відображати не лише певну практичну проблему, а й актуалізувати певний комплекс знань, який необхідно засвоїти в процесі вирішення даної проблеми. Перевагою кейсів є можливість оптимально поєднувати теорію і практику, що є надзвичайно важливим в процесі підготовки майбутнього фахівця. Крім того, кейс допомагає студентам глибше зрозуміти тему, розвивати уяву, отримати додаткову інформацію, застосувати і розвинути аналітичне і стратегічне мислення, вміння вирішувати проблеми та робити раціональні висновки, розвинути комунікаційні навички. Використання цієї технології дозволяє організувати самостійну роботу студентів, роблячи її осмисленою, цікавою та ефективною. Студенти попередньо ознайомлюються і вивчають кейс, залучаючи до нього матеріали лекційних курсів та інші джерела інформації.

Аудиторним елементом кейс-методу є докладне обговорення змісту, при цьому роль викладача зводиться до спостереження і управління дискусією студентів.

Під час розв’язання кейса студент не лише використовує набуті знання, але й виявляє свої особисті якості, зокрема вміння працювати в групі, а також демонструє рівень володіння іноземною мовою.

Крім кейс-методу до інтерактивних методів також відносяться мозковий штурм, метод проектів, рольові та ділові ігри.

Отже, досвід показує, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони допомагають студентам:

- навчитись правильно формулювати власну думку;

- аналізувати отриману інформацію;

- використовувати знання та досвід, набуті раніше;

- дискутувати, відстоювати власну точку зору;

- бути більш впевненими і незалежними.

Література:

1. Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади// Дивослово.- 2005. – №2. – С.519.

2. Коваленко О. Концептуальні зміни у викладанні іноземних мов у контексті трансформації іншомовної освіти// Іноземні мови в навчальних закладах. – Педагогічна преса, 2003.

3. Кошманова Т. Кейс-метод в педагогічній освіті США// Шлях освіти. – 2000. – №1. – С.22-24.

4. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. – К., 2003.