11. Психофізіологія

К.б.н. Завадська Т.В.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, г.Київ, Україна

ЗНАЧЕННЯ НЕЙРОДИНАМИКИ В СТАНОВЛЕННІ ПРОФЕСІОНАЛА

Труд та кваліфікація працівників завжди відповідають соціально-економічному рівню розвитку країни. Проблема становлення професіонала не нова, але вона зараз набуває іншого сенсу. Сучасні вимоги суспільства до людей, що працюють, в більшості професій обов’язково включають певний рівень професіоналізму, досконале володіння інформаційними та комп’ютерними технологіями, знання іноземних мов, навичок до спілкування та інше. Поява приватних підприємств та фірм призвела до більш ретельного підбору кадрів, коли чітко перевіряється рівень фахової підготовки, приділяється увага оптимальному сполученню індивідуальних особливостей людини з вимогами праці та інше. Тому питання професійного становлення від шкільної лави до кваліфікованого спеціаліста знову стає своєчасним та актуальним предметом наукового дослідження.

Вказані проблеми торкаються, перш за все, сфери освіти як на рівні шкіл, де здійснюється перше свідомо знайомство з колом праці та професій, так і вищих навчальних закладів, де працює система розвинутої підготовки фахівців в масштабах країни за конкретними напрямками. Саме навчання в спеціалізованому навчальному закладі формує особистість та її професійну спрямованість, дає основні знання та вміння щодо обраної професії, розвиває творчий потенціал майбутнього фахівця.

Але зв’язок між навчанням та сферою діяльності молодого спеціаліста не завжди надійний, потрібен деякий час на адаптацію до вимог праці, а професійне вдосконалення може продовжуватися все життя. Вивчення психофізіологічного забезпечення становлення професіонала, зокрема в професіях типу «людина-людина» за систематизацією Е.А.Климова [11], на різних етапах професіоналізації за Э.Ф. Зеєром [7] є основним напрямком нашої роботи. В системі психофізіологічного забезпечення діяльності нашу увагу привертають зміни нейродинамічного компоненту, тому що темпи оволодіння професійними навичками та вміннями, швідкість переробки та засвоєння інформації залежать від індивідуальних властивостей нервової системи людини. Як відмічав Б.М. Теплов [17], властивості НС «створюють підґрунтя, на якому більш легке формуються одні форми поведінки, більш важко – інші». Н.Д.Левітов вважав, що «до величезної кількості професій за природними даними всі люди більш або менш придатні»[13]. Особливе поєднання основних властивостей НС, тобто кожен її тип, має свої переваги та недоліки. Різні властивості нервової системи, або нейродинаміка, особливості темпераменту та характеру - це не відмінності в психіці, а лише своєрідність та багатогранність її проявів. В масових професіях, в навчанні властивості НС впливають на діяльність, але не визначають її продуктивності, і певні властивості можуть бути компенсовані іншими.

К.М.Гуревич відмічав [6], що оскільки професійна придатність є властивістю особистості, то вона, як і інші властивості, формується в процесі діяльності – навчанні, на виробництві, так інше. При цьому необхідно вивчати природні чинники професійної придатності, її фізіологічних, психологічних або соціальних факторів, котрі впливають на досягнення оптимального результату для кожної конкретної людини. На підставі вивчення співвідношень між типологічними та індивідуальними, соціально-психологічними властивостями людини та співставлення отриманих закономірностей з вимогами до певної професії можна знайти шляхи щодо формування придатності до професії або попередження можливих помилок в обранні професійного шляху.

Професії та їх вимоги до психофізіологічної організації людини змінюються з часом, але природна основа індивідуальних особливостей є достатньо сталою. Природні особливості людини мають певну пластичність, и тому людина може активно пристосовуватися до багатьох видів професій. К.М. Гуревич вважав, що кожна людина може оволодіти будь-якою професією, але вся справа в тому, скільки на це потрібно часу та сил. Але це не означає, що всі люди однаково спроможні оволодіти всіма видами професій. Період трудової активності в житті суб’єкта обмежений (особливо це стосується артистів балету, цирку, спортсменів), тому врахування нейродинамічних властивостей допоможе знайти найбільш короткий шлях конкретної людині до професійної майстерності. Крім того, К.М. Гуревич відмічав, що врахування типологічних особливостей властивостей темпераменту та НС дозволяє уникнути негативних характеристик про особистість працівника – індивідуальних відмінностей як би не помічають, вони як би відходять на другий план, і той, хто погано працює, тому що праця «не до душі» та не по силам, не по типологічним характеристикам, іноді оцінюється як людина недостатньо відповідальна. У професіях, пов’язаних з екстремальними обставинами та великим нервово-психічним напруженням, відбір за нейродинамічними властивостями, безумовно, необхідний.

На перших стадіях професійного становлення, коли мова тільки йде про «ким бути» (період оптації за Е.Ф.Зеєром), при професійному консультування корисно враховувати дані про типологічні властивостей людини тому, що врахування таких особливостей дозволяє виявити задатки здібностей, розкрити схильності людини, котрі знаходяться ще в підсвідомості.

Дослідження школярів за методикою Кеттела [12] довело, що вибір школярами професії того чи іншого профілю пов'язаний з різними особливостями особистості. Наприклад, школярам, котрі були зацікавлені професіями типу «людина-людина», були притаманні потрібність в спілкуванні, конкретність мислення, більш продуктивна праця в групі, велика напруженість з низьким порогом фрустрації, характерними були ригідність поведінки, реалістичність та незалежність, радикальність та схильність до експерименту, велика ефективність індивідуальної діяльності.

Стадія професійної підготовки включає до себе вступ до навчального закладу та подальше навчання. Екстраверти більш схильні обирати професії, котрі пов’язані з соціальними контактами. Менеджери-інтроверти надают перевагу посадам з рутинними обов’язками (фінанси, виробництво, технічний менеджмент), в той же час менеджери-екстраверти шукають роботу в галузі торгівлі, маркетингу, транспорту, тобто екстраверти обирають професії з більш високім рівнем творчості [8].

Існує досить велика кількість наукових робіт, в яких показана залежність специфіки професійної діяльності та успішності навчання від типологічних особливостей людини. Так відмічено, що більш успішно опанують професію слюсаря-інструментальника учні з ознаками середньої сили НС та врівноваженістю нервових процесів [2]; монтажника – висотника та професію збірника - учні з сильною НС [9]. Первинне запам’ятовування краще здійснюється особами з інертністю нервових процесів [5]. Переробка інформації, використання її в процесі формування, уявлення про рух та корекції техніки руху грають важливу роль в пам’яті на рухи та пов’язані з рухливістю та лабільністю НС. Тому, вірогідно, більш високи темпи навчання на начальному етапі у осіб з рухливою НС, однак «інертні» потім доганяють «рухливих», і якість навику стає у обох груп однаковою. Властивості темпераменту також впливають на процес навчання. Встановлене, що високій рівень нейротизму сприяє успішному навчанню, що пояснюється великою відповідальністю осіб з високим ступенем тривожності [8].

Процес професійної адаптації також має залежність з нейродинамічними властивостями людини. Доведено, що довготривала професійна адаптацію на виробництві залежить від стійкості до монотонії робітників, яка обумовлена інертністю нервових процесів [8]. «Рухливі» студенти-спортсмени швидче адаптувалися до нового режиму навчальних та тренувальних занять в порівнянні зі студентами з ознаками інертністю нервових процесів [8].

Процес довготривалої адаптації відбувається також завдяки деяким змінам нейродинамічних властивостей, що забезпечують проявлення якостей, необхідних для успішного оволодіння професією. Такий висновок зробили дослідники [3] при вивченні особливостей проявив властивостей НС учнів хореографічного училища. Специфічність навчання хореографії – багаторазове, кожен день, повторювання одних рухів, жестів, поворотів, тобто тренувальна діяльність має монотонний характер. В той час, коли кількість учнів з ознаками слабкої НС в загально освітянських школах з віком зменшується, у учнів хореографічного училища вона збільшується. Збільшується з віком і кількість учнів хореографічного училища з ознаками інертності збудження та гальмування, і в старших класах таких осіб помітно більше, ніж в загально освітянських школах. Автори вважають, що в даному випадку за рахунок довгих тренувань посилюються типологічні особливості, що забезпечують стійкість до монотонії, що є, вірогідно, умовою успішності праці танцюристів.

Вивчення оперативної професійної адаптації у водіїв довело, що період адаптації до нового виду транспорту супроводжується збільшенням кількості порушень правил руху, що більш притаманно особам з рухливістю нервових процесів, та аварійності, що більшою мірою властиво особам з інертністю нервових процесів. Найбільш вдало звикали до нових транспортних засобів особи з середнім рівнем рухливості нервових процесів [8].

На різних етапах оволодіння професійною майстерністю, адаптації до умов діяльності, ефективність може залежить від різних і навіть протилежних типологічних особливостей проявлення властивостей НС. Наприклад, на виробництві на начальному етапі професійної адаптації слюсарів-збірників конвеєру більші успіхи мають робочі зі швидкісним типологічним комплексом, а після 5 років праці – схильні до стійкості та стану монотонності [8].

Темпи навчання руховим навичкам спочатку віще у осіб з рухливою лабільною НС, але потім інертні доганяють «рухливих», і якість навичок стає однаковим у обох груп [15]. Аналогічна закономірність виявлена відносно переробки добового ритму – швидше адаптуються люди з рухливістю нервових процесів, пізніше «інертні».

Люди з педагогічною спрямованістю більш часто мають ознаки слабкої нервової системи. Встановлено, що слабкість та лабільність НС є благо сприятливе сполучення, створюють природну визначальну складову до проявлення вчителем соціально-перцептивних здібностей, що відображується в адекватному сприйнятті ситуацій в сфері суб’єкт-суб’єктних відносин. Особи зі слабкою та лабільною НС краще сприймають емоційні реакції та їх знак – позитивний або негативний; слабкість НС пов’язана з високою тривожністю та чутливістю суб’єкта. Але в той же час успішність організаційної діяльності вчителя пов’язана з ознаками сильної НС [4].

Педагогічної діяльності притаманна свобода вибору та використання засобів дій за бажанням вчителя, якій він обирає, спираючись певною мірою на власні особистісні нейродинамічні властивості. С.В.Суботін [16] позначив два види виконавчого стилю діяльності педагогів. Перший стиль характерний для осіб з високою реактивністю, високою активністю, пластичністю, високою емоційною збудливістю, екстравертованістю; він має такі особливості: меншу тривалість етапів уроку; послідовність їх реалізації – від більш складних (з точки зору діяльності педагога) до більш легких; меншу самостійність учнів на уроці; заниження ролі технічних засобів навчання та ін. Другий вид виконавчого стиля педагогічної діяльності характеризують вчителів з протилежними типологічними особливостями – низькою активністю, низькою реактивністю, ригідністю, низькім емоційним збудженням, інтравертованістю. Стиль діяльності має властивості, котрі протилежні наведеним вище

Відмічені також розбіжності поведінки майстрів профтехучилищ в залежності від екстраверсії-інтроверсії, що є проявом темпераменту та нейродинамічних властивостей. Екстраверт використовує прямий безпосередній контроль над діяльністю та поведінкою учнів, група весь час відчуває активний вплив з боку майстра. Основою такого роду стилю педагогічної діяльності є висока потреба в спілкуванні та рухливої активності людини. У інтровертів момент безпосередньої взаємодії виявляється більш коротким, але кінцевий результат тої же самий, тому що майстер-інтроверт ретельно планують організації навчального процесу, приділяють значну увагу впливу на учнів різних опосередкованих методів [10].

Показаний зв'язок успішності навчання школярів та студентів з лабільністю НС – більш висока успішність відмічалась у осіб з високою лабільністю НС. Учні з низькою успішністю навчання більш часто характеризувалися слабкою НС в поєднанні зі зменшеним обсягом уваги короткотривалої пам’яті, більшою стомленістю [8]. Крім того, саме у професійної освіті визначаються найбільш стійкі зв’язки успішності навчання з типологічними особливостями властивостей НС, що пояснюється позитивною мотивацією отримання професії. Таким чином, наведені дані свідчать про зв'язок проявів властивостей НС людини з професійною діяльністю через становлення індивідуального стиля.

Механізмами становлення індивідуального стиля діяльності за літературою визначають адаптацію, компенсацію, корекцію [11, 18]. Адаптація при створенні індивідуального стиля діяльності складається з того, що людина застосовує в своєї діяльності таку систему засобів, такі форми взаємодії з професійним оточенням, які найбільш відповідають його внутрішньому складу, схильностям. Людина прагне створити умови діяльності, найбільш адекватні власним індивідуальним особливостям. Відмічено [18], що особи з рухливою НС схильні зробити свою працю різноманітною, в той же час представники інертної НС залюбки виконують завдання, що потребують однорідних багато чисельних дій. Людина при організації робочого міста створює для себе зручні умови, при цьому інертні більш ретельно готуються, дотримуються певного порядку; у інертних більш тривалий період входження до праці (у рухливих такий етап згорнутий), вони більш ретельно витримують правила безпеки праці. Таким чином, адаптація складається у використанні людиною (свідомо чи ні) власних благо сприятливих природних якостей, які допомагають успіху в діяльності.

При компенсації людина обирає таки умови праці, котрі допомогли б уникнути ситуацій, коли б проявилися не благосприятливі якості людини. Наприклад, водії автотранспорту зі слабкою НС обирають та створюють умови праці щодо уникнення важких ситуацій, більш «аварійні» - водії з ознаками сильної НС [18]. В процесі адаптації та компенсації людина підбирає способи діяльності, що відповідають власним якостям, природним властивостям. Тому відмічається, що різні стилі діяльності соціально рівноцінні [14].

Механізм корекції [18] забезпечує виконання трудових дій людиною в оптимальних межах. Наприклад, робітники з інертною НС показують надмірну розтягнутість у виконанні дій, а «рухливі»- проявляють надмірну квапливість, надмірний темп діяльності, що зменшує ретельність та якість праці. В таких умовах складається нераціональний індивідуальний стиль – псевдо стиль за М.Р.Щукіним. На етапі становлення професіонала псевдо стиль виступає як етап, що попереджає формуванню раціонального стиля діяльності. Людина повинна коректувати свою діяльність, підтягуючи її до певного рівня.

Процеси адаптації, компенсації та корекції індивідуального стилю тісно пов’язані, людина знаходить засоби досягнення успіху, гнучко використовуючи внутрішні ресурси. Але в наведених процесах поряд з природними якостями велике значення мають і властивості людини, що склалися в процесі його життя: здібності, рівень бажань та самооцінка, мотиваційний та емоційний статус. Врахування природних особливостей призведе до успіху в діяльності без здібностей. Висока мотивація дозволяє компенсувати здібності, яких не вистачає, та доводити трудову діяльність до оптимального результату. Найбільш важливе – сполучення природних та особистісних факторів, саме такий вплив на діяльність, наприклад, тип НС та темперамент (тривожність, висока збудливість) в сполученні з емоціями, мотивами можуть суттєво вплинути на результат діяльності.

Слід відмітити, що представники професій типу «людина-людина», котрі постійно працюють з людьми (лікарі, педагоги, керівники, працівники сфери обслуговування, мають загрозу професійної деформації більше, ніж представники інших типів професій [1]. Автор вважає, що спілкування з іншою людиною обов’язково включає до себе і зворотній вплив, наприклад спілкування з пацієнтом впливає на особистість медичного робітника, спілкування з підсудним – на співробітників міліції, що не проходить безслідно.

Отже, наведені дані свідчать про звязок певних стадій професійного становлення від типологічних особливостей людини. Скорочений літературний огляд є підгрунтям щодо експериментального дослідження проявів нейродинаміки на різних етапах становлення професіонала на прикладі професій типу «людина-людина».

Література:

1. Безносов С.П. Профессиональная деформация и воспитание личности.
//Психологическое обеспечение социального развития человека - под ред. А.А. Крылова, вып. 13, - Л., 1989.  

2. Брикс З.Н., Халдеева Л.Ф., Нестеренко С.В. Связь профессиональной успешности у подростков с их индивидуальными психофизиологическими особенностями //Индивидуальные особенности психического и соматического развития и их роль в управлении деятельностью человека: Тез. докл. Всесоюзн. симпозиума. - Пермь, 1982. - с. 23-24.

3. Высоцкая Н.Е., Сухарева А.М. Психофизиологические особенности учащихся хореографического училища //Психофизиология спортивных и трудовых способностей человека.- Л., 1974.- с. 143-159.

4. Голубева Э.А..Способности и индивидуальность.- М.: Прометей, 1993.

5. Гончаров В.И. Роль типологических особенностей нервной системы в запоминании и сохранении образа физических упражнений //Психофизиологические особенности учебной и спортивной деятельности. - Л., 1984.,с.71-81.

6. Гуревич К.М.. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы.- М.: Наука. - 1970. – 372 с.

7. Зеер Э.Ф. Психология профессий. Учебное пособие для ВУЗов – М.: Академический проект, 2003 - с.122.

8. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004 – 701 с. (Серия «Мастера психологии») .

9. Карцев И.Д., Халдеева Л.Ф., Павлович К.Є. Физиологические критерии профессиональной пригодности подростков к различным профессиям. - М.: Медицина, 1977.

10. Келасьев В.Н. Особенности профессиональной деятельности мастеров профтехучилищ в святи со свойствами личности //Экспериментальная и прикладная психология. Вып.4.- Л.,1971. - с.95-100 – цит. по Ильин Е.П., 2004.

11. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс».- 1996. – 512 с.

12. Кудрявцев Т.В., Сухарев А.В. Влияние характериологических особенностей личности на динамику профессионального самоопределения // Вопросы психологии, 1985, №1.

13. Левитов Н.Д. Психология труда.- М., 1963.

14. Маркова А. К. Психология профессионализма.- М.: РАГС, 1996 – 263 с.

15. Мерлинкин В.П., Бубнов М.Е. К вопросу о влиянии подвижности- инертности нервной системы на сохранение навыков //Актуальне вопросы теории и методики физического воспитания школьников. - Казань, 1977. - с. 104-109.

16. Субботин С.В. Индивидуальный стиль деятельности учителя как фактор интенсификации учебного процесса в средней школе //Психолого-педагогические основы интенсификации учебного процесса в различных педагогических системах. Тез. Уральской научно-методич. конференции. - Ижевск, 1987. - с.59-61.

17. Теплов Б.М. Новые данные по изучению свойств нервной системы человека //Типологические особенности высшей нервной деятельности человека /под ред. Б.М.Теплова. Т.III. - М., 1963.

18. Щукин М.Р. О структуре индивидуального стиля трудовой деятельности // Ж. «Вопросы психологии», 1984.- N.6.