Экономические науки/ 14. Экономическая теория

К.е.н., доцент Городецька Т.Е.

Харківський інститут фінансів Українського державного

університету фінансів і міжнародної торгівлі

Вплив трудової міграції на добробут домогосподарств

Реалізації організаційних заходів щодо підвищення рівня зайнятості населення і запобігання безробіття значно сприяють високі активність і мобільність населення, трудова мотивація та раціональна трудова міграція. Зовнішня трудова міграція стала об’єктивною реальністю сьогодення. Прагнення України до інтеграції у світове господарство та пов’язані з цим проблеми формування економіки відкритого типу вимагають аналізу ситуації, що склалася на ринку праці. Перехідний період характеризується міграцією трудового ресурсу.

Формування міграційних потоків відбувалося в кризових умовах перехідного періоду, пов’язаних з низькою заробітною платою в зареєстрованому секторі економіки, зростанням безробіття та вимушеної неповної зайнятості, поширенням бідності та високим рівнем майнового розшарування населення. З початком економічного зростання поліпшилася ситуація на ринку праці, підвищився рівень життя населення.

Обсяги міграції населення України, нарощування інтенсивності, залучення до неї значної кількості кваліфікованих працівників актуалізують вивчення цього процесу.

Тимчасова трудова міграція українців за кордон давно досягла помітних масштабів. За різними оцінками, від 3 до 7 млн. українців працюють за кордоном, більшість із них – нелегально [1].

Домінування європейських цивілізаційних цінностей у більшості громадян України спонукає їх до самостійного пошуку фінансових ресурсів для подолання бідності. Адже наявні в країні можливості для одержання доходів часто не можуть задовольнити значні потреби великої кількості людей у фінансових ресурсах, необхідних не лише для придбання товарів, що пропонуються підприємницькими суб’єктами, а й для одержання доступу до найважливіших суспільних послуг, які зобов’язана надавати держава. Отже, в умовах обмеженості пропозиції високооплачуваної роботи та складності започаткування власної підприємницької діяльності велика кількість людей вирішує проблему матеріального забезпечення домогосподарств за допомогою трудової міграції.

Очевидно, такі обсяги трудової міграції помітно впливають на економіку України. Змінюється стан ринку праці. До України надходять суттєві кошти –за оцінкою Інституту демографії та соціальних досліджень, 2,5–3,5 млрд дол. у рік, за іншими оцінками – 5,4 млрд чи навіть 21,3 млрд дол. у рік, користь котрих для економіки є неоднозначною. З одного боку, вони обертаються в Україні та підтримують рівень життя частини населення. З іншого – трудовий ресурс витрачається і додатковий продукт створюється на користь економік інших держав, а Україна отримує лише дешеве грошове відшкодування, більша частина якого, до того ж, обертається у тіньовому секторі економіки [2, с. 342-343].

Позитивний вплив трудової еміграції на бідність полягає в тому, що при цьому особи, котрі, зазвичай, не мають постійної роботи в Україні, одержують джерело доходів, які переважно є значно вищими за межу бідності. При цьому вони часто вдосконалюють професійні навики, що покращує їхні умови на ринку праці України.

Проте, зважаючи на те, що переважна більшість українських громадян працює за кордоном нелегально, на них не поширюються соціальні гарантії тих країн, де вони працюють. Окрім цього, тривалий термін перебування на роботі за кордоном часто призводить до розриву сімейних зв’язків, поганого виховання дітей та інших соціальних наслідків, що є сприятливим середовищем для розвитку бідності. Власне, одержані таким чином фінансові ресурси слугують дієвим захистом домогосподарств від бідності, важливим джерелом активізації споживчого попиту в країні, а також незамінним інвестиційним ресурсом вітчизняної економіки.

Величина заробітків відрізняється залежно від країни перебування, правового статусу та характеру виконуваної роботи. Так, мігранти, які здійснили свою останню поїздку до Італії та Іспанії, заробляли за кордоном в середньому понад 1100 доларів США на місяць. Близько 1 тис. доларів становив середньомісячний заробіток в Португалії. В Угорщині й Польщі ця цифра варіювала в діапазоні 535–635 доларів, а в Чеській Республіці та Російській Федерації – наближалася до 800 доларів США.

Найвищий відсоток мігрантів із заробітком понад тисячу доларів був серед тих, хто здійснив свою останню поїздку до Іспанії – 80,2%. Під час перебування в Італії такі заробітки мали 77,3%, а в Португалії – понад половина. Відсоток найнижчих середньомісячних заробітків до 250 доларів США був найбільшим серед мігрантів, які виїздили до Угорщини – майже 23,8%. Серед тих, хто працював у Росії, він становив у середньому для масиву 3,8%, в Польщі – 2,4%, тоді як в інших країнах був практично відсутній.

Як і можна було очікувати, найвищий заробіток виявився у осіб, які мали дозволи на проживання та працевлаштування в країнах перебування, тобто надійний правовий статус – в середньому 867 доларів на місяць. Особи без офіційного статусу отримували дещо менше – в середньому 832 долари на місяць. Ще нижчий середній заробіток виявився у мігрантів, щодо яких правовий статус залишився невідомим, що, найвірогідніше, означало його відсутність.

Як показало дослідження, найкраще оплачуваними були наймані працівники у домогосподарствах громадян (845 доларів США на місяць), найнижчі середньомісячні доходи мали самозайняті (753 долари) [3, с. 188-189].

Із загальної кількості обстежених домогосподарств 84,9% надали відповідь щодо рівня свого добробуту. Серед них майже кожне друге домогосподарство визнало свій рівень добробуту середнім або нижче середнього, і кожне восьме домогосподарство вважало себе бідним та дуже бідним. Лише 1,0% домогосподарств вважали себе заможними. Разом з тим серед домогосподарств, які мали трудових мігрантів, спостерігалась більша частка тих, хто віднесли себе до бідних та дуже бідних (13,3%). Отримані дані демонструють, що наявність трудових мігрантів у домогосподарстві практично не впливає на самооцінку останніми рівня свого добробуту.

Грошова допомога значно впливала на добробут домогосподарств. У їх сукупному доході вона у середньому складала 42,6%. Показово, що добробут домогосподарств мігрантів значною мірою забезпечується їх роботою за кордоном. Так, 65,2% домогосподарств, які зарахували себе до заможних, отримували від мігрантів понад половину доходів.

У групі тих, які оцінили свій добробут як середній, таких було 41,6%. А серед домогосподарств з добробутом нижче середнього таких, де надходження від мігрантів забезпечували більше половини доходу, було лише 36,6% [3, с. 193-194].

Таким чином, трудова міграція має й матиме неоднозначні наслідки в економічній та соціальній сфері, як у регіонах, так і в державі в цілому. Надходження в Україну значних коштів, зароблених за кордоном, дозволяє говорити про формування специфічного виду інвестування економіки країни (за різними оцінками їх сума складає від 8 % до 16 % ВВП нашої держави). Крім того спостерігається залежність рівня добробуту домогосподарств від розміру отриманої допомоги від мігрантів.

Література:

1. Гайдуцький А. Міграційний капітал в Україні: прихована реальність // Дзеркало тижня. – 2007. – 21 квітня. - № 15. – С. 8.

2. Детермінанти соціально-економічної нерівності в сучасній Україні : монографія / [Балакірєва О.М., Головенько В.А., Дмитрук Д.А. та ін.] ; за ред. канд. соціол. наук О.М. Балакірєвої ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2011. – 592 с.

3. Населення України. Трудова еміграція в Україні. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України, 2010. – 233 с.