Економічні науки/7. Облік і аудит

К.е.н. Романчук А.Л.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Принципи виділення сфер відповідальності на вітчизняних підприємствах

Сьогодні у сфері управління витратами підприємства, як стверджують більшість науковців, існує дві основні проблеми. Перша – необхідність переорієнтації вітчизняної теорії і накопиченого досвіду щодо вирішення нових завдань, які постають перед управлінням підприємством в умовах ринку. Друга – створення нових нетрадиційних систем отримання інформації про витрати, застосування нових підходів до розрахунку собівартості, а також методів аналізу, контролю і прийняття на цій основі управлінських рішень.

Можливим шляхом вирішення вказаних проблем є правильна організація управлінського обліку за сферами відповідальності. Така облікова децентралізація дозволить регулювати витрати (в кінцевому випадку і фінансові результати) на основі згрупованих показників, що не тільки посилить зацікавленість, але і підвищить відповідальність керівників структурних підрозділів.

Проте, незважаючи на важливість даного облікового напрямку та значного теоретичного доробку вітчизняних та зарубіжних вчених, на вітчизняних підприємствах виникають труднощі стосовно правильного та оптимального виділення сфер відповідальності.

Розкриваючи сутність даної проблематики, слід перш за все звернути увагу на неправомірність визначення «центр відповідальності». Погоджуючись з твердженнями Д. У. Уракова [2, с. 13] та М. С.Пушкаря [1, с. 52], сегменти діяльності, в межах яких встановлено персональну відповідальність керівника за понесені витрати доцільно називати сферами відповідальності, адже інформація систематизується в розрізі людей, що несуть певну відповідальність за результати роботи, і не може називатися центром (неживим об’єктом).

Відповідно до тлумачного словника, «центр – точка серед площини, що наділена певними властивостями; точка зосередження певних відношень у тілі»[3]. Ця категорія властива більше робочому місцю (устаткуванню), що виступає, як правило, центром виникнення витрат. А «сфера – район дії, межа поширення чого-небудь» [3]. Саме таке визначення відповідає сегменту, як певній сфері, в межах якої поширюється відповідальність особи.

Отже, сфера відповідальності за витратами – сегмент діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність керівника за понесені витрати. Тобто встановлено правові відносини (відповідальність та обов’язки) між учасниками процесів з врахуванням ієрархічного принципу.

Початковим етапом організації децентралізованого обліку є виокремлення сфер відповідальності, що передбачає чітке розмежування сфер та об’єктів відповідальності.

Відповідальність на більшості вітчизняних підприємствах можна встановлювати: за окремими етапами виробничого процесу і поточними лініями; за робочими ділянками, місцями, цехами, підрозділами.

В основу виокремлення сфер відповідальності покладені: 1) технологічна структура; 2) організаційна структура; 3) види діяльності.

Загальноприйнятою основою виділення зон відповідальності вважається організаційна структура. Організаційна структура є доволі консервативним елементом, який відстає від динамічних процесів, що супроводжують перехід до ринкової економки. Тому побудова раціональної системи децентралізованого обліку витрат вимагає оптимального поєднання орієнтації як на традиційно функціонально-лінійну структуру, так і на структуру внутрішньогосподарських процесів (за видами діяльності).

Науковці виділяють низку ознак поділу сфер відповідальності, які в значній мірі залежать від специфіки та особливостей підприємства (табл.1). Але, крім того, слід дотримуватися низки правил (принципів) виділення сфер відповідальності.

Таблиця 1

Класифікація сфер відповідальності за витратами на вітчизняних підприємствах

Критерій виділення сфер відповідальності	Види сфер відповідальності	Приклади
За функціональною ознакою	Обслуговуючі сфери відповідальності надають послуги іншим сферам усередині організації.	Електропідстанція, їдальня для персоналу і т.д
	Матеріальні сфери відповідальності служать для виготовлення та зберігання матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.	Відділ матеріально-технічного постачання, склад.
	Виробничі сфери відповідальності - це підрозділи основного і допоміжного виробництва.	Виробничі цехи, ділянки, технологічні лінії тощо.
	Управлінські сфери відповідальності являють собою адміністрацію організації.	Бухгалтерія, планово-економічний відділ і т.д.
	Збутові сфери відповідальності займаються реалізацією продукції, це основні сфери і їх роботу як правило можна співвіднести з конкретними видами продукції.	Відділ маркетингу, відділ збуту тощо.
За територіальною ознакою	Є доцільним, коли підприємство розташоване на різних територіях, регіонах. Тобто є окремі агентства (представництва), що самостійно виконують функції маркетингу, збуту і т.д.	Окремі агентства, які є невеликими за своїм розміром, і ділити їх на окремі сфери відповідальності є недоцільним
За організаційною структура	Виділені сфери відповідальності співпадають із визначеними організаційною структурою підприємства структурними підрозділами
Подібність структури витрат	Об’єднання окремих сегментів (підрозділів), які виконують різні функцію, але склад витрат є схожим (однаковим)

Так, до основних принципів формування сфер відповідальності належать такі:

1. Мінімізація кількості сфер відповідальності (до 5-7) при побудові початкового варіанта децентралізованої структури підприємства. Складність структури підприємства доцільно збільшувати поступово, так як перша її версія зазвичай не позбавлена недоліків, а виправляти складну систему набагато важче, ніж просту. Межею складності є поріг ефективності роботи сфери відповідальності в створеному форматі.

2. Початкова мінімізація кількості ієрархічних рівнів сфер відповідальності (з використанням лінійного формату). Доцільність спочатку лінійної форми сфер відповідальності обумовлюється тим, що при наявності багаторівневої ієрархії може виникнути необхідність введення складових обраних підрозділів.

3. Поетапний виборчий підхід до присвоєння статусу сфери відповідальності підрозділам підприємства (тільки тим, розгляд яких як сфери відповідальності дає найбільший ефект). У майбутньому всі підрозділи повинні розглядатися як сфери відповідальності, але якщо це зробити відразу, то вийде дуже складна система, яку важко буде впровадити та втрачено багато часу, а система може так і не запрацювати.

4. Проекційне розміщення організаційного підрозділу підприємства тільки в одній сфері відповідальності. Не можна допускати того, щоб один і той же підрозділ входив до складу різних сфер відповідальності. Іноді певні функції вигідніше віддати на аутсорсинг, ніж виконувати самостійно.

5. Забезпечення єдності при створенні сфери відповідальності з підрозділу, до складу якого не входять структурні одиниці (групи, сектора).

6. Забезпечення умов прийняття керівником сфери відповідальності рішень, що впливають на показники його бюджету. Мова йде про те, що формально деякі статті бюджетів в системі управлінського обліку можуть бути закріплені за певним підрозділом, але при цьому, підрозділ буде просто виконавцем рішень, які прийматимуться на більш високому рівні.

Таким чином, основною метою виділення сфер відповідальності на підприємстві є створення умов для мотивації ефективної діяльності кожного підрозділу, що забезпечує досягнення цілей діяльності господарюючого суб’єкту в цілому.

Література:

1. Пушкар М. С. Створення інтелектуальної системи обліку: монограф. / М. С. Пушкар. – Тернопіль: Карт-бланш, 2007. – 152 с.

2. Ураков Д. У. Учёт затрат по сферам деятельности / Д. У. Ураков. – М. : Финасы и статистика, 1991. – 176 с.

3. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. – М. : Политиздат, 1990. – 445с.