Педагогічні науки / Проблеми підготовки спеціалістів

К.п.н. Товканець Г.В.

Мукачівський державний університет, Україна

Категорії і функції вищої економічної освіти

 

Економічна освіта - це вироблення у студентів чіткої уяви про наукові закономірності розвитку економіки, особливості ринкових відносин, цілеспрямоване, система­тичне формування у майбутніх фахівців економічних знань, високої організованості та творчої ініціативи, під­готовки їх до високопрофесійної праці, вмілого, дбайливо­го ставлення до природи, вироблення звички практично використовувати економічні знання у реальному житті [5].

Головною парадигмою економічної освіти є розуміння того, що розвиток економічної сфери суспільства значною мірою зумовлений характером життєдіяльності людини, її світоглядом, соціально відповідальною поведінкою. Професійна підготовка сучасних економістів передбачає розуміння ними закономірностей формування та розвитку відтворювальних процесів на макро- та мікрорівнях, у взаємозв'язку з розвитком політичних, культурних та інших суспільних процесів.

Формування економічних знань реалізується через поєднання пізнавальних, теоретичних і практичних компонентів навчання. Причому пізнавальні компоненти створюють не тільки систему фінансових, технологічних, технічних, економічних і правових знань, а й визначають внутрішню культуру молоді, формують її готовність до свідомої гармонізації стосунків «Людина — суспільство - природа — економіка». До теоретичних компонентів навчання належить світогляд і вміння творчо мислити, які створюють підґрунтя економічно доцільних і водночас соціально відповідальних рішень, дослідницьких навичок; практичних умінь.

Практичні компоненти економічно освіченої людини становлять мотивації та вміння постійно підвищувати компетентність і практично використовувати нові знання для вдосконалення та розвитку технічного, технологічного, фінансового, соціально-економічного, правового та іншого забезпечення організаційно-економічних і управлінських процесів; розвивати особистісний і колективний потенціал економічної діяльності на засадах соціального партнерства і соціальної відповідальності.

Вища економічна освіта  охоплює  загальноекономічну та професійно-економічну освіту.

Загальноекономічна освіта охоплює комплекс соціально-економічних знань, умінь і навичок для забезпечення розвитку економічної культури і свідомості як особи, так і суспільства загалом.

Особливості змісту професійно-економічної освіти обумовлюються вимогами до її кінцевого результату — формування гармонійної, різнобічно розвиненої особистості, для якої професійні знання, уміння, навички і їх постійне оновлення становлять основу самореалізації в економічній сфері суспільства.

Економічна освіта студентів покликана послідовно формувати у спеціалістів економічне мислення та свідомість, виховувати розумні потреби, розвивати здібності у певному виді діяльності, формувати вміння співвідносити свої потреби з матеріальними можливостями; виховувати бережливе ставлення до природи, свідоме ставлення до обраної професії в умовах приватизації та роздержавлення майна; озброювати фахівців теоретичними знаннями та практичними навичками щодо культури праці, формувати потреби економічного аналізу, бачення перспективи; вчити оволодівати основами наукової організації праці в умовах ринкових відносин; формувати у студентів бажання та потребу повсякденно поліпшувати результати своєї праці у навчальній та побутово - корисній діяльності, брати участь в економічному житті вузу, виховувати в собі якості бережливості, ініціативності, діловитості, дисциплінованості [5]. Зміст економічної освіти студентів  базується на таких засадах:

а) врахування взаємозв'язку між потребами держави та природними, економічними, науково-технічними, практичними сторонами їх вирішення;

б) врахування розвитку наукового ставлення до приро­ди, економічної і практичної діяльності, які забезпечують формування економічної культури особистості.

Ефективність економічної підготовки студентів зростає, коли майбутні фахівці в доступній формі отримують знання основ економіки, ма­ють уяву про госпрозрахунок, менеджмент, виробничу програму, про фактори підвищення продуктивності пра­ці. Особливо важливу роль відіграють об'єднання студен­тів, участь в яких пов'язана з раціоналізаторством та дос­лідницькою діяльністю, реальними економічними відно­синами, що передбачають практичне використання гро­шей, бартерні зв'язки.

Завдання економічної підготовки майбутніх фахівців вищої школи враховують також формування від­повідних знань, умінь і навичок з інших галузей життє­діяльності людей, спрямовують діяльність викладача на вироблення у студентів творчого ставлення до праці, встановлення тісного взає­мозв'язку майбутніх фахівців з конкретними вироб­ничими та економічними справами.

Аналіз соціальних функцій освіти дає змогу визначити властивості, специфіку, межі економічної освіти як соціального феномена:

- функція професіоналізаціїї. Вона є однією з основних у системі освіти, полягає у підготовці кваліфікованих кадрів для всіх сфер суспільного життя, що зумовлює професійну спрямованість майже всіх ступенів та етапів системи сучасної освіти. Професійна соціалізація відбувається і поза межами формальної (інституційованої) освіти.

– функція взаємодії освіти з соціальною структурою суспільства. Згідно з теорією людського капіталу, освіта – це капіталовкладення в тих, хто навчається. Як і всі капіталовкладення, в майбутньому воно принесе прибуток. На підставі цього обґрунтовується нерівність дорослих людей, зумовлена кількістю і типом капіталовкладень, інвестованих в їх освіту. Такі аргументи виправдовують нерівність між людьми, оскільки суспільство здійснило неоднакові витрати на їх підготовку до різних видів діяльності.

- виховна функція системи освіти полягає у формуванні за допомогою цілеспрямованої діяльності певних соціальних рис світогляду у підростаючих поколінь, визнання ними пануючих у суспільстві норм поведінки, ціннісних орієнтацій, тобто у підготовці молоді до виконання певних соціальних обов'язків. Виховна функція системи освіти має й відносно самостійний аспект – забезпечення соціального контролю, нагляду за дитячою, підлітковою і, частково, юнацькою віковими групами. Полягає він у тому, що обов"язковість освіти в сучасному світі вимагає від дітей проведення певного часу в школі, а окремі ступені системи освіти створено з урахуванням необхідності нагляду за дітьми, чию поведінку майже весь день контролюють вчителі та вихователі. Цей аспект виховної функції освіти важливий і в тому сенсі, що школа часто відіграє роль компенсуючого чинника для дітей з так званих “неблагополучних” сімей.

- функція загальноосвітньої підготовки. Деякі дослідники розглядають її як аспект виховної функції, називаючи  гуманістичною, “розвиваючою”. Саме в ній виявляються відмінності між спеціальною і загальною освітою. Загальноосвітня підготовка допомагає розширити межі професіоналізму, розкриває простір для ерудиції та кругозору. Крім того, фахова підготовка, засвоєння спеціальних знань неможливі без попередньої загальноосвітньої підготовки. Вона є базою для набуття спеціальних знань, перекваліфікації, розвитку здібностей,  професійної адаптації.

- науково-дослідна функція освіти. Вона  ще недостатньо досліджена. Але, безсумнівно творення нового знання постійно відбувалося в структурі освіти, оскільки певна частина вчителів і викладачів завжди цим займалася. Тривалий час ця функція була побічною, другорядною для системи освіти. Інституційного оформлення науково-дослідна функція набула в епоху промислової революції наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. Саме в цей час розпочалися інтенсивні дослідження в галузі природничих наук [2] .

Економічні відносини відображає економічна культура,  які виникають між людьми з приводу виробництва,  обміну,  розподілу і споживання матеріальних благ,  відображає предметний результат діяльності,  реалізується через неї відповідно до знань,  умінь,  навичок,  рівня інтелекту,  світогляду,  морального і естетичного розвитку особистості.  У дослідженні М. Владики поняття економічної культури передбачає застосування знань про професію,  спеціальність і засвоєні способи дій у новій ситуації,  а також оволодіння досвідом практичної діяльності [1].

Економічна  свідомість – погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення і переконання стосовно економічних процесів і явищ,  ставлення до власності, економічної самостійності та ін.  Взаємодія економічної свідомості, яка є внутрішнім чинником  економічної діяльності, із зовнішніми чинниками ( інституціалізованими формами економіки) складає соціальний механізм економічної діяльності та поведінки. Економічна свідомість базується на систематизованих наукових знаннях, заснованих на свідомому використанні соціально-економічних законів

Реальним підгґрунтям економічної свідомості суспільно-економічної людини, яка знаходить відображення в її світогляді, виступає весь історичний процес розвитку господарства, вся економічна реальність, увесь "світ людини", а не лише місце і сфера буття конкретного суб'єкта пізнання в суспільстві. "Свідомість є продуктом конкретного способу суспільного буття і повинна виконувати в ньому важливі функції. Однак переважна частина буття — та, яку ми називаємо природою, — існує, рухається, функціонує тощо повністю незалежно від того, чи наявна свідомість, яка сприймає ці властивості відношення, процеси тощо і робить із них висновки. Однак сама свідомість знову-таки є ні чим іншим, як важливим компонентом руху певного, особливого способу (існування) буття» [3, с. 275].

Економічне мислення — явище суб’єктивного порядку, безпосередньо пов’язане з економічним життям суспільства як його органічна частина. З одного боку, економічне мислення є процесом відтворення людською свідомістю, у визначеній логічній послідовності, економічних взаємин із відповідними їм економічними законами. З іншого ж — це процес осмислення і переосмис­лення, засвоєння людьми нагромаджених суспільством економіч­них знань. Економічну свідомість при цьому можна розуміти як наслідок відтворення суб’єктами господарювання економічних умов життя у вигляді економічних ідей, поглядів, теорії, концепцій, що визначають суспільну стратифікацію і виражають своє ставлення до економічної діяльності в кожен конкретний історичний момент.

Таким чином, економічна освіта  формує  економічну активність  суб'єкта господарської діяльності, тобто вияв індивідуальності, самореалізації особистості у сфері виробництва, обміну та споживання, рівень її економічної взаємодії з зовнішнім середовищем

Література

1.Владыка М. В.  Формирование основ экономической культуры старшеклассников :  автореф.  дис.  На соискание науч.  степени канд.  пед.  наук :  спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» /  М. В. Владыка. – Белгород, 1998. – 24 с.

2.Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій Лукашевич М.П., Туленков М.В., Яковенко Ю.І. Підручник. — К.: Каравела, 2012. — 544 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://gendocs.ru/

3.Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены: Пер. с нем. М.: Прогресс,1991.- 412 с

4.Прокопенко І.Ф. Теоретичні та методичні основи економічної освіти в загальноосвітніх і професійних навчальних закладах: Дис…д-ра пед.наук: 13.00.04., 13.00.01. – К., 1996. – 467с.

5.Хоменко С.В. Проблеми формування економічних вмінь у професійно-технічній підготовці майбутніх інженерів-педагогів // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Збірник наукових праць. – Харків: УІПА, 2002. – № 3.– С. 53-59