Л.М.Михайлова, Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Есетичні цінності як складові виховання

гармонічно розвиненої особистості

Дослідження гармонії і краси як естетичних цінностей сягає в далеке минуле і пов’язане з іменами Піфагора, Сократа, Платона, Аристотеля. Їх прояв у різних сферах буття дав змогу ученим віднести гармонію та красу до естетичних цінностей, розглядати їх як естетичний ідеал, досягнення якого вимагає від людини й суспільства чималих зусиль.

Естетична цінність гармонії та краси цікавила філософів і мистецтвознавців як окремо, так і в їхньому взаємозв’язку, і ці питання не вирішені дотепер, тому ми обмежимося розглядом лише тих аспектів проблеми, що стосуються педагогічної науки.

Сучасні зарубіжні й вітчизняні вчені досліджують гармонію та красу в різних аспектах: філософсько-естетичному (Ю.Борєв, О.Буткевич, В.Ванслов, Г.-Г.Гадамер, М.Каган, Е.Кассірер, В.Корнієнко, В.Крутоус, А.Ланге, Ж.Марітен, Л.Рєзнікова, В.Шестаков та інші), соціальному (Т.Адорно, Х.Брукс, Т.Кампанелла, О.Конт, К.Маркс, Г.Маркузе, Л.Мелефорд, Т.Мор, Фур’є та інші), природничому (І.Бохенський, В.Вернадський, Д.Медоуз, Л.Уорд, Д.Хацкевич), мистецтвознавчому (Г.Борисовський, В.Копцик, Ю.Хохлов, А.Шубников та інші), психологічному (Л.Анциферова, А.Асмолов, Б.Братусь, Б.Зейгарник, Г.Костюк, В.Петровський та ін..), педагогічному (І.Бех, Л.Буєва, С.Гольдендрихт, А.Кузьмінський, В.Омеляненко, В.Сухомлинський та ін.). І майже в кожному представлено своє бачення їх сутності, властивостей і джерел, особливостей прояву в різних сферах буття.

Одне з найскладніших завдань, що стоїть перед науковцями сьогодні, пов’язано з визначенням сутності гармонії і краси як естетичних цінностей, естетичного ідеалу, з одного боку, і з виявленням тих умов, які слугують його досягненню, - з іншого.

У педагогіці категорія гармонії входить до складу таких понять, як «гармонічний стан», «гармонічні стосунки», «гармонічне педагогічне середовище», «гармонічно розвинена особистість», які осмислюються як ідеал, досягти якого в реальній дійсності надто складно через ціннісну невизначеність сучасного суспільства, що характеризується підміною естетичних цінностей антицінностями, пропагандою сексу, насильства, суперечливими ціннісними системами різних соціальних груп і прошарків, а звідси – конфліктами поколінь, орієнтуванням молоді з боку засобів масової інформації і продуктів кіномистецтва на матеріальне забезпечення за рахунок духовного спустошення. Це спричинює дисгармонічні емоційні стани, некритичне оцінювання продуктів художньо-естетичної діяльності, шаблонність мислення, неврівноваженість психіки й поведінки юнаків і дівчат, визначеність ідеалів, де істинна краса поступається місцем зовнішній привабливості. Такий ухил убік матеріального із превалюванням краси форм призводить спочатку до внутрішніх конфліктів між потребами та можливостями, а в подальшому - до девіантних проявів у поведінці, що загалом негативно впливає на розвиток особистості.

За такого становища освітня система, важливою ознакою якої є певна стабільність щодо збереження культурного досвіду, має взяти на себе функцію ціннісного орієнтування підлітків в естетичному розмаїтті сьогодення, для чого необхідно по-новому підійти до осмислення мети виховання, виходячи з сутності краси і гармонії як естетичних цінностей, їх значенням у гармонізації навчально-виховного процесу як основи формування гармонічно розвиненої особистості.

Отже, метою даної статті є виявлення тих ознак гармонії та краси як естетичних цінностей, які є важливими у формуванні гармонічно розвиненої особистості в умовах сучасного українського суспільства.

Формування гармонічно розвиненої особистості як мета виховання була усвідомлена ще давніми греками й до сьогодні залишається актуальною. Чому ж, незважаючи на значні зміни, що відбулись за цей період у розвитку людства, категорія гармонії міцно утримує свої позиції не лише в естетиці, а й в інших наукових галузях, зокрема педагогіці? Адже, як відомо, кожна епоха ставить перед освітою як соціальним інститутом соціалізації, діяльність якого забезпечує педагогічна наука, свої завдання, що пов’язано з соціально-економічними, ідеологічними й політичними перетвореннями. Можливо, привабливість даної категорії обумовлюється відсутністю чіткого розуміння змісту гармонії, що дає змогу педагогам минулого й сучасності користуватись нею з урахуванням пануючих в освіті домінант.

Досліджуючи категорію гармонії з позиції історико-естетичного аналізу, В.Шестаков дістає висновку, що впродовж усієї філософської думки існувало три типи її розуміння – математичний, естетичний і художній, які дуже часто тісно переплітались, утворюючи єдність при домінуванні одного з них у певній художньо-естетичній культурі [4, с.180].

Саме естетична гармонія, як стверджує В.Шестаков, «є універсальною категорією, принципи якої однаково виявлятимуться і в мистецтві, і в природі, і в естетичній діяльності загалом» [там само, с.181], тому в своєму інваріанті, що характеризується наявністю пропорційності, симетрії, міри, єдності різних сторін об’єкта (явища), вона дорівнює красі, а отже - належить до естетичних цінностей.

Не зупиняючись детально на проблемі визначення й класифікації цінностей, зазначимо, що вчені (Г.Апресян, В.Асмус, Ю.Борєв, О.Дробницький, А.Зись, М.Киссель, Н.Короткова, Л.Столович, А.Харчев та ін.) естетичне ставлення людини до світу вважають одним із видів ціннісного ставлення, адже, як зауважує Л.Столович, сприйняття й переживання прекрасного й потворного, піднесеного й низького, трагічного й комічного передбачає не тільки пізнання, але й оцінку певних властивостей дійсності та мистецтва [3,с.5].

Науковці доводять, що гармонія і краса як естетичні цінності належать до числа явищ, які мають соціальний зміст, тісно пов’язані з процесом накопичення чуттєво-емоційного та ціннісно-орієнтаційного досвіду людини. Виходячи з цього, постає висновок про необхідність усвідомлення значення гармонії та краси як базових цінностей, що мають бути покладені в змістовне наповнення навчально-виховного процесу закладів освіти.

Саме на цьому наполягають сучасні дослідники (В.Анненков, Т.Ахаян, І.Бех, А.Богуш, О.Кононко, В.Петровський, О.Сухомлинська, К.Чорна та ін..), розглядаючи зміст виховання крізь призму ціннісних орієнтацій, інтересів, ідеалів та життєвих перспектив вихованця, що розвиваються і виявляються в ставленні до природи, праці, мистецтва, людей, суспільства, власного «Я». В контексті нашого дослідження це означає наповнення навчально-виховної діяльності естетичним і аксіологічним змістом, що породжуватиме в дитині інтерес до справжніх естетичних цінностей, орієнтуючих її на естетичне пізнання навколишнього світу та творення краси навколо себе, адже це загалом сприяє гармонізації взаємозв’язків між внутрішнім світом особистості та навколишнім середовищем.

За таких умов гармонія оточуючого світу, стверджує Р.Куренкова, «ніби переходить у внутрішню гармонію тіла й духу людини, чим породжує в неї гру інтелектуальних, духовних, пізнавальних та фізичних сил. Цей особливий гармонічний стан дає естетичну насолоду й викликає почуття прекрасного в людини» [2, с.146.], прагнення до досконалості. Дане твердження дозволяє припустити, що гармонічне педагогічне середовище, в основі якого – цінність дитини, а зміст сповнений гармонічними стосунками між педагогами й вихованцями, які спільно створюють красу навколо себе, суттєво впливає на гармонізацію внутрішнього світу кожного з них, забезпечує подолання дисгармонійних станів, викликаних різного роду суперечностями, зокрема ціннісних.

Формування естетичних ціннісних орієнтацій у такому середовищі відбувається без усякого насильства, з урахуванням індивідуальних переваг, естетичних смаків та ідеалів, які вже в дитині склались. При цьому слід розуміти, що досягнення особистістю гармонічного стану на певному етапі її розвитку є станом відносної рівноваги, яка через деякий час порушується через появу нових суперечностей, адже виникнення нових потреб, нових естетичних знань і уподобань, що можуть порушувати попередні уявлення, є складовою гармонічного розвитку особистості.

У педагогічній теорії естетична цінність гармонії пов’язується з ідеалом гармонічно розвиненої особистості, яка досягла фізичної й духовної досконалості, а отже, характеризується як «красива», «прекрасна».

Одним із засобів виховання такої особистості є мистецтво, де краса й гармонія сягають свого вищого прояву. Орієнтування підростаючої особистості на естетичні цінності мистецтва в умовах сьогодення, сприяє формуванню в ній ціннісних орієнтацій, завдяки яким її поведінка й діяльність спрямовуються на творення краси, що забезпечує їй досягнення гармонічного стану. Тож, ідеал гармонічно розвиненої особистості – це, в першу чергу, естетичний ідеал, наближення до якого характеризує людину як прекрасну. І в цьому ми вбачаємо взаємозв’язок естетичних цінностей із моральними, що мають складати фундамент виховання в будь-який період суспільного розвитку.

У подальшому слід звернутись до визначення основних принципів побудови гармонічного навчально-виховного процесу.

Література

1. Крутоус В.П. Категория прекрасного и эстетический идеал/В.П.Крутоус.- М.: Изд-во МГУ, 1985.- 167с.

2. Куренкова Р.А. Эстетика: Уч. пособ. для студ. высш. учеб.завед/Р.А.Куренкова.- М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003.- 368с.

3. Столович Л.Н. Эстетическая и художественная ценность: сущность, специфика, соотношение.- М.: Знание, 1983.- 64с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Эстетика»; №1).

4. Шестаков В.П. Эстетические категории: Опыт системного и исторического исследования/ В.П.Шестаков.- М: Искусство, 1983.-358с.