Концепція роботи кадрової служби підприємства для попередження травматизму та нещасних випадків

Відповідно до статті 43 Конституції Україні громадянам гарантується право на працю як найбільш гідний спосіб самоствердження людини, право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, освіти, професійної підготовки і з урахуванням суспільних потреб, а також на здорові і безпечні умови праці.

З метою забезпечення практичної реалізації цього права КЗпП Україні передбачає обов'язок роботодавця забезпечувати здорові і безпечні умови праці на кожному робочому місці, дотримуватися встановлених нормативно- правових актів та вимог з охорони праці і надавати гарантії та компенсації за роботу із шкідливими і (або) небезпечними умовами праці (Розділ XI, ст.153)

Укладає трудовий договір з працівником юридична особа. Проте його повноваження, у тому числі і в галузі охорони праці, реалізують уповноважені посадові особи. У зв'язку з цим актуальним є розгляд питання про роль і місце працівників кадрових служб організацій в системі забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності.

Працівників кадрових служб слід відносити до посадових осіб, які на практиці реалізують обов'язки і повноваження роботодавця, що витікають з трудових правовідносин, у тому числі і по забезпеченню дотримання вимог законодавства про охорону праці. Навіть у тому випадку, коли роботодавець не видає яких-небудь нормативно-правових актів про покладання на кадрову службу і її працівників конкретних обов'язків і наділі їх повноваженнями в області охорони праці, сама специфіка функцій кадрової служби допускає її достатньо активну участь в роботі по даному напряму.

Істотним чинником, що впливає на положення справ з охороною праці на підприємстві, є забезпечення строгого дотримання встановлених законодавством вимог при прийомі на роботу. Вже в процесі укладання трудового договору працівники кадрових служб, виконуючи свої прямі функціональні обов'язки, по суті проводять певну профілактичну роботу по попередженню і зниженню вірогідності виникнення ситуацій, що призводять до нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

При укладанні трудового договору роботодавець (як правило, в особі кадрової служби) зобов'язаний затребувати від майбутнього працівника диплом або інший документ про освіту і професійну підготовку, що підтверджує наявність права на виконання даної роботи.

На практиці ця вимога трудового законодавства дотримується не завжди. Роботодавець, вирішуючи проблем комплектування підприємства кадрами відповідно до штатного розкладу, часто приймає на роботу громадян, що не мають документів про професійну підготовку, здобуття кваліфікації, і доручає їм виконувати роботу, на яку вони не мають права.

Недосвідчені або недостатньо кваліфіковані працівники несуть в собі потенційну загрозу недотримання технологічних процесів, псування устаткування, порушення вимог техніки безпеки, є потенційними винуватцями нещасних випадків на виробництві. Існують випадки прийому на роботу громадян, що мають потрібну підприємству професію, але рівень кваліфікації яких не відповідає складності робіт, що необхідно виконувати.

Статистика показує, що більшість нещасних випадків на виробництві обумовлені так званим людським чинником, тому строге дотримання встановлених кваліфікаційних вимог, що пред'являються кадровою службою до працівника певної професії, буде сприяти підтримці належного рівня виробничої і технологічної дисципліни і зниженню виробничого травматизму.

Одним з визначальних чинників організації ефективної роботи з питань охорони праці в організації є рівень професіоналізму відповідних фахівців. На жаль, проблема вкомплектовування підприємства високопрофесійними фахівцями з охорони праці продовжує залишатися достатньо гострою, оскільки їх профільна підготовка до останнього часу в учбових закладах не здійснювалася. В кращому разі на посаду фахівців з охорони праці призначалися особи, що мають, як правило, технічну освіту, рідше – юридичну. В зв'язку з цим одному з найважливіших завдань кадрової служби, разом з підбором необхідних кадрів з охорони праці, є організація роботи по підвищенню їх кваліфікації і перепідготовці. Необхідно відзначити, що в умовах, що склалися, найбільш прийнятним варіантом вирішення даної проблеми в достатньо короткі терміни є організація перепідготовки кадрів на базі наявної освіти з присвоєнням кваліфікації інженера з охорони праці. В даний час таке навчання здійснюють багато вищих навчальних закладів, навчальні заклади підвищення кваліфікації і перепідготовки працівників. Особливо слід зупинитися на такому аспекті діяльності працівників кадрових служб при прийомі громадян на роботу, як забезпечення встановлених вимог відносно регулювання праці окремих категорій працівників, недотримання яких само по собі вже є порушенням законодавства про охорону праці, несе в собі загрозу здоров'ю працівника і з великою часткою вірогідності може стати причиною виробничого травматизму.

Так, наприклад, слід пам'ятати, що відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону праці» заборонено застосування праці жінок на важких роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, на підземних роботах (окрім нефізичних робіт або робіт по санітарному і побутовому обслуговуванню), а також на роботах, пов'язаних з підйомом і переміщенням вантажів вручну, що перевищують встановлені для них граничні норми.

Аналогічні вимоги встановлені статтею 11 закону України «Про охорону праці» відносно громадян, що не досягли вісімнадцяти років. Приймаючи таких осіб на роботу, необхідно пам'ятати, що укладання трудового договору з особами молодше шістнадцяти років не допускається. Разом з тим, з письмової згоди одного з батьків (опікунів) трудовий договір може бути укладений з особою, що досягла чотирнадцяти років, для виконання легкої роботи, яка не є шкідливою для його здоров'я і розвитку.

Свої особливості існують і при прийомі на роботу осіб з числа інвалідів. З погляду профілактики професійних захворювань і виробничого травматизму працівників з числа даної категорії громадян предметом особливої уваги кадрової служби повинне стати дотримання норм статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в якій йдеться мова, що відмова в укладанні трудового договору по мотивах інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли відповідно до медичного висновку стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню трудових обов'язків або загрожує його здоров’ю і безпеці праці.

Все вищесказане свідчить про те, що роль працівників кадрових служб у вирішенні питань профілактики і попередження професійних захворювань і виробничого травматизму (при правильній організації їх роботи і виконанні своїх безпосередніх функцій на належному рівні і в повному об'ємі) може бути вельми істотною. Безумовно, це вимагає, у свою чергу, від них високого професіоналізму і відповідальності, уміння своєчасно і в повній мірі враховувати і виконувати як загальні вимоги по прийому громадян на роботу, так і спеціальне встановлення для них окремих категорій.