“Филологические науки”/

3.Риторика и стилистика

К.ф.н. Гайдаєнко І.В.

Херсонський державний університет, Україна

Функціонально-стилістичні вияви синонімів у поетичних творах Марії Матіос

Творчість Марії Матіос є цікавим явищем як з погляду змісту чи поетичної форми, так і з погляду мови. Однак поетична творчість М. Матіос ще не є достатньо вивченою з погляду функціонування в її творах мовних одиниць лексико-стилістичного та семантичного характеру.

Поетична мова Марії Матіос дуже багата лексичними і стилістичними засобами її відтворення. Дослідження лексико-стилістичних явищ у творах письменниці має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови. Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичній тканині творів митця не дозволяє охопити їх у цілому. Тому робота присвячена одному з аспектів поетичного мовлення цієї письменниці – вивченню окремих лексичних одиниць (синонімів).

Більшість досліджень доробку М. Матіос присвячено літературознавчому аспекту прозових творів письменниці. Наприклад, Ігор Грабович опублікував статтю «Марія Матіос: Від «Білого птаха...» до «Солодкої Дарусі», Уляна Глібчук – рецензію «Література – не фабрика, а тонка ручна робота», окрім того, її творчий доробок досліджували Ольга Блик. Поезія ж є практично не дослідженою.

Актуальність теми статті визначається тим, що воно є одним із перших в українському мовознавстві, котре висвітлює семантико-стилістичні особливості лексики поезії Марії Матіос, зокрема синонімічного рівня, у межах функціонального підходу, що дозволяє виявити важливі особливості синонімічної мікросистеми.

Об’єктом дослідження є лексичні засоби, що функціонують у мовній системі поезії та прози Марії Матіос; предметом вивчення є семантико-стилістичні особливості функціонування синонімів у поетичних творах письменниці; мета статті – виявити специфіку функціонування синонімів у поетичному мовленні М. Матіос та подати їх лінгвостилістичний опис у контекстах, що є однією з суттєвих ознак ідіостилю письменниці.

Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань: виділити синоніми, що функціонують у досліджуваних текстах, та з’ясувати їх основні семантико-стилістичні функції в поетичному мовленні Марії Матіос.

Однією з характерних ознак поезій М. Матіос є висока частотність уживання синонімів, що як один із найважливіших лінгвостилістичних засобів творення образності, точності мовлення розглядаються у мовознавстві, у поетиці віддавна.

Енциклопедія «Українська мова» визначає синоніми як слова (переважно однієї частини мови) або їхні окремі значення, а також стійкі словосполучення, афікси, словотвірні типи, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, що при повній чи частковій формальній відмінності мають тотожні значення з можливими відмінностями в стилістичних і граматичних характеристиках та сполучуваності [9, с. 585].

Серед основних критеріїв виділення синонімів як окремого лексико-семантичного класу дослідники називають спільність поняття у словах, що різняться відтінками значень, взаємозамінюваність, близькість або тотожність лексичного значення [8, с. 178].

Синоніми утворюють синонімічні ряди, кожен з яких починається домінантою – словом із найзагальнішим лексичним значенням. Зазвичай домінанта стилістично нейтральна [8, с. 180].

Синонімія, на думку П. Дудика, – одне із найпотужніших джерел мовної і мовленнєвої образності. Стилістичне використання синонімів дозволяє висловлюватись одночасно і точно, і по-художньому, в багатьох випадках надає висловлюваному певного емоційного навантаження, є показником широких художньо-творчих, отже, і стилістичних можливостей мови [3.с. 169].

Спонуканий постійною потребою емоційного вираження думки, письменник не задовольняється лише об’єктивно-номінативною функцією слова; він намагається поєднати її з функцією суб’єктивно-оцінною, і тому до денотативного змісту стилістично нейтральної лексеми додається конотативний зміст.

О. Пономарів акцентує увагу на таких особливостях функціонування синонімів: у публіцистичному та художньому стилях вони використовуються для урізноманітнення викладу, для уникнення монотонності, повторів [7, c. 62].

Отже, синонімія – потужне джерело мовної та мовленнєвої образності. Використання таких лексем надає висловлюванню точності, виразності, емоційності й образності.

У творах Марії Матіос представлено різні види синонімів, якими послуговується поетеса, створюючи свої неповторні твори сучасної літератури, ми розглянемо стилістичні, семантичні та абсолютні синоніми, що створюють смисловий каркас тексту та яскраво відтворюють мовну картину світу митця.

Стилістичні синоніми становлять найбільший пласт поезії письменниці, адже вона часто поєднувала між собою слова та вирази різні за експресивним забарвленням, але спільні за значенням.

Наприклад, у поезії «Триєдина перспектива» лейтмотивом є самотність, тому в ній і вжито такі синоніми, як сама, одна та фразеологізм як палець із тим самим значенням. Наприклад:

Ти зимуватимеш сама,

І далі житимеш – як палець.

Тебе крутитиме аркан –

На витривалість сольний танець [5, с.8].

Багато уваги поетеса зосередила на лексемі плакати, автор поглиблює смислові вияви змісту вірша словами і фразеологізмами ридма ридає, голосять, схлипуватимеш, сіль солона потече з очей, сльоза на лиці сколихнеться, скімлить, заплачу, а також запалало ридання заревом: У хмари голосять, як би в мікрофон:

Ридай, зализувачко ран

Відредагованої драми [5, с. 8];

Захитається дощ

Чи сльоза на лиці сколихнеться [5, с. 28];

І сіль солена потече з очей,

І скам'яніє каменем.

І все,

Як повінь через гаті, понесе[5,с.29];

Ти схлипуватимеш, як дощ у річці [5, с. 28].

Поетеса часто засуджує лицемірство, уживаючи, наприклад, слова-синоніми шкіриться та зубоскальство, що мають завжди негативне значення й виконують стилістичну функцію конкретизації:

Бо твій аркан не стане вальсом,

Хоч не жіночий то є хист.

Назвуть зухвальство – зубоскальством,

І навздогін приліплять свист [5, с. 9];

І поза хмарами живеш.

А Пан питає серед ночі: –

А ще май будеш? Ще май' меш?!

І тихо шкіриться у очі [5, с. 18].

Тему смерті відтворюють і стилістичні синоніми, і семантичні. Наприклад, лексему помирати поетеса представляє такими синонімами, як не живу, верхи смерек нас винесуть туди, де душі уберуться в білі льолі, і здиміють, сплисти кров’ю. Подібне значення відбито у таких словосполученнях: у серце встромлять ніж, четвертують, підпалюють невгодних, на шию петля накидається, лінчувати. Значення їх відмінне, у другому випадку авторка має на увазі покарання або несподіваний підступний учинок. У своїх віршах М.  Матіос часто використовує евфемізми не лише з метою пом’якшення змісту сказаного, а й увиразнення, а то й посилення його значення:

Ми схилимось до сивої води.

Ми поцілуємося перед сонцем волі.

Й верхи смерек нас винесуть туди,

Де душі уберуться в білі льолі

І здиміють…[5, с. 49];

Що я умерла і воскресла

Із покаяннями і без [5, с. 94].

У вірші «Злодійство» М. Матіос використовує фразеологічний вираз І оловом у горлі слово, що є синонімічним до виразу заціпить уста з поезії «Остання самота». В обох випадках авторка використовує їх у значенні нездатності, безнадії в оточенні самоти і болю, проте в них присутня певна семантична відмінність:

Захитається дощ

Чи сльоза на лиці сколихнеться –

І чумна самота

Від безсилля заціпить уста.

...І радості украденої жах

Великим болем стане у очах.

А перед ним, а перед ним – лиш дим [5, с. 28];

В душі стовпом підніметься їдким

І туго здушить: скинешся раптово,

І оловом застигне в горлі слово [5, с. 29].

У поезії «За гуцульськими мотивами» яскраво представлено низку стилістичних синонімів, за допомогою яких письменниця наводить чіткі паралелі деяких загальномовних і діалектних слів (з її батьківщини – Гуцульщини), що виражають мовну картину світу українця:

… то трохи страшно

(по-гуцульськи – «пудно»):

жаги чи смерти незбагненний свист..

І трохи жаль

(а по-гуцульськи – «банно»),

Що є, як є [5, с. 33].

Отже, стилістичні синоніми є досить продуктивними мовно-виражальними засобами, які авторка використовує не лише з метою увиразнення, створення образності поезій, а й відтворення власної та національної мовної картини світу.

Семантичні синоніми представлено у творах письменниці менше, ніж, наприклад, стилістичні, однак вони, безумовно, збагачують її поетичну мову, виступаючи стилістично нейтральними словами, що відрізняються додатковими відтінками в лексичному значенні. Наприклад, у поезії «Автопортрет без інтер’єру» такими виступають слова болі та кривди, позначаючи тотожні образи, що постійно гнітять душу:

Гіркі мої сльози.

І ночі пісні.

Лиш кривди і болі прибутні.

Дивіться у очі ласкаві мені -

не смійтесь:

це – й ваше майбутнє [5, с.32].

В одній поезії вживаються різні за стилістичним значенням синоніми, що увиразнюють, конкретизують образ кохання.

Марія Матіос часто звертається до образу жінки. Письменниця прагне визначити її роль і право у суспільстві, як можна яскравіше відтворити образ жінки, возвеличити його. З цією метою митець послуговується словами одного значення, але різних мов (Маріє – donno, doamno, femea,жінко, пані):

Неповернута примадонно,

Явна квітко, таємна зірко…О, Маріє!

Маріє – donno!

Donno?

doamno,

femea,

жінко…[ 5, с. 78].

Для цього вона аналогічно апелює й до чоловіка, уводячи до тексту синонімічні лексеми доне doamnule чоловіче :

Ми любились і далі будемо,

Доне… doamnule… чоловіче…[5, с.8]

Окрім того, ці звертання виступають і засобами звукового увиразнення поезії.

Задля увиразнення художньої мови авторка наповнює поезії синонімами, що своїм значенням доповнюють, поширюють значення висловленого. Наприклад, адресата свого ліричного героя вона називає жонглером, циркачем, аби відтворити штучність життя й обставин. Мужність у життєвих обставинах авторка зображує, використовуючи й назву сапер:

А ти у нім – жонглер,

Циркач, сапер і... хто ще?

У трагіка - сто лиць.

У кожного – сто доль [5, с.100].

У вірші «Із днів материнства», присвяченій Назарієві Губчуку, поетеса послуговується синонімами Вітчизна і Край для позначення найближчих і найрідніших людині понять:

Я – теж Вітчизна,

Терен твій

і Край.

І ти відважний,

як моя Вітчизна [5, с. 10].

Однакове семантико-стилістичне навантаження несуть і синоніми бредуть (душі) та поплететься (душа), вони означають безцільне, пусте блукання:

...чистюська колись,

А тепер – як остання блудниця –

Поплететься душа

Ні за ким й ні до кого крізь ніч [5, с. 28];

Як вівці по мокрій паші

В туманній сирій імлі, Душі дві голодні наші

Бредуть…[5, с. 30].

Отже, М. Матіос активно використовує семантичні синоніми у своїй поезії, увиразнюючи таким чином образи, відтворюючи людські почуття й й відтворюючи психічний стан персонажів. Проте цей вид становить нечисленний шар синонімії письменниці.

У поетичних творах Марії Матіос нами було виявлено велику кількість абсолютних синонімів, що допомагають увиразнити поетичне мовлення, провести чіткі аналогії. Наприклад, автор використовує лексеми Петрівка і Петра в поезії «Купається жінка в Петрівку», що становлять одне й те ж поняття, означаючи свято, письменниця наводить фольклорний епіграф до поезії «Не завжди в середу Петра»:

Купається жінка в Петрівку.

Вже й Петра.

І вже середа.

І, як непідробна горілка,

Хмелить її темна вода [5, с. 37].

Абсолютними вважаємо синоніми витягнув жили та кров випив. Обидва вирази вжито з ідентичним значенням: використати, жорстоко познущатися. Окрім того, вони мають однакове стилістичне забарвлення: виступають стійкими фразеологічними виразами, що виражають негативне ставлення автора до ліричного співрозмовника, створюють експресію мовлення:

Витягнув жили, немов батоги.

Кров випив, як воду, з мене.

Як тобі статус оцей? – Вороги!!!

Жар цей довкіл черлений? [5, с.90]

Отже, поезія та проза Марії Матіос наповнена синонімами різних видів, що свідчить про багатство поетичного слова письменниці. У її поезіях функціонують синоніми різні за стилем та семантикою. У тексті поезій також виявлено фразеологічні звороти, діалектні вислови, вжиті разом зі словами літературної української мови, а також евфемізми, що створюють особливі конотації. Письменниця з їх допомогою конкретизує, увиразнює образи, характеризує персонажі та їх учинки, стосунки; вони також є виразниками індивідуального стилю М. Матіос.

Література:

1. Деркач М. П. Короткий словник синонімів української мови./ М. П. Деркач – К.: Рад. школа, 1960. – 209 с.

2. Дослідження з лексикології та лексикографії. – К.: Наук. думка, 1965. – 270 с.

3. Дудик П. С. Стилістика української мови: Навчальний посібник / П. С. Дудик – К. : Видавничий центр «Академія», 2005. – 368 с.

4. Дятчук В.В., Пустовіт Л. О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови./ В. В. Дятчук, Л. О. Пустовіт – К.: Наук. думка, 1983.– 156 с.

5. Матіос М. Жіночий аркан у саду нетерпіння/ М. Матіос. – Львів: ЛА «Піраміда», 2007. – 297с.

6. Муромцева О. Г. Стилістична диференціація лексики української літературної мови / О. Г. Муромцева//Українська мова і література в школі. – 1978. – № 12. – С. 32–39.

7. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови:Підручник / О. Д. Пономарів – К.: Либідь, 1993. – 248 с.

8. Стилистика и литературное редактирование: учебник / под ред. В. Максимова. – М.: Гардарики, 2007. – 653 с.

9. Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во "Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.