Щербак І.М.

Харківський національний педагогічний університет імені

Г.С. Сковороди

Морфологічна картина ділянки запалення у щурів з експериментальною опіковою хворобою при застосуванні пов’язки DDB.

На сучасному етапі розвитку біології актуальним є вивчення механізмів дії факторів, які негативно впливають на біологічні об’єкти.

Одним із патологічних станів організму є опікова хвороба. На сьогодні все більше потребує сучасна медицина, біологія, комбустіологія вдосконалення методів її лікування.

Одним із методів лікування опікової хвороби є місцеве використання різних покриттів. У сучасній науковій літературі наведені дані щодо ефективності застосування при опіковій хворобі біологічних пов’язок, які були просочені екстрактом хоріона ( Субота Н. П, Щербак І. М., 2005 р. ).

Раніше було вивчене застосування плівкових пов’язок як перев’язочного матеріалу при лікуванні ран, опіків, у тому числі відкритих гнійників. Такі пов’язки із внутрішньої сторони оброблені пудрою-коктейлем із антибіотиків, що забезпечує її стерильність, а також призводить до стерилізації опікової або раньової поверхні. Пов’язки DDB діють бактерицидно, обезболююче, не прилипають до опікової поверхні, що дає можливість проводити абсолютно безболісну їх зміну. Строки загоєння при лікуванні опіків плівковими пов’язками скорочуються у середньому на 40% (Р. Брейтман, 1994 р.).

Виходячи з цього, метою роботи було вивчення морфологічної картини ділянки запалення у щурів з експериментальною опіковою хворобою при застосуванні пов’язки DDB.

Експерименти проводили на 66 статевозрілих щурах-самцях масою 200 - 220г. Опікову хворобу ІІ – ІІІ А-Б ступеню моделювали згідно методу Кочетигова. Контролем при вивченні гістологічних показників шкіри щурів при опіковій хворобі та застосуванні пов’язок DDB були інтактні тварини.

Внутрішню поверхню плівкового пакету прикладали до травмованої поверхні і закріплювали плівку звичайним пластиром. Якщо із травмованої поверхні з’являлись виділення, поверх плівки накладали марлеві серветки для абсорбції. Зміна пов’язок здійснювалась кожного дня.

Тканини для гістологічних досліджень зсікали на 6 год, 1, 3, 5 та 7 добу після відтворення опікової хвороби. Шкіру в місті ураження зсікали , фіксували в 10% нейтральному розчині формаліну на протязі доби, проводили через спирти зростаючої концентрації, целоїдин і заливали в парафін. Готували зрізи тканин товщиною 5 мкм, які фарбували гематоксиліном-еозином по загальноприйнятій методиці, освітлювали ксилолом і поміщали в полістирол. Для сполучної тканини кінцівки щурів при збільшенні × 600 на 500 підрахованих клітин визначали процентний вміст незрілих, зрілих фібробластів і фіброцитів.

Результати дослідженнь показали, що контрольні показники незрілих фібробластів були на 88,5% нижчі за зрілі. А фіброцити були на 63,8% вищі за зрілі фібробласти.

Розвиток опікової хвороби пригнічує фагоцитарну активність, що пов’язано з недостатністю лізосомальної активності змінених лейкоцитів та макрофагів, а також спостерігається зменшення здатності фібробластів до розмноження.

Аналіз досліджень показав, що кількість незрілих фібробластів при опіковій хворобі була нижча на 33% в термін від 6-ї год до 1-ї доби, але в подальшому збільшувалась на 64% порівняно з контрольними показниками у щурів без опіку і пік припадав на 7-у добу (рис.1).

Окрім того, показники зрілих фібробластів при опіковій хворобі також зменшились на 29,8 % в період 6-ї год – 1-ї доби, досягали початкового рівня на 3-ю добу, а потім збільшувались на 50,3 % порівняно з контролем і були максимальні на 7-у добу (рис.1).

Число фіброцитів при опіковій хворобі зменшувалось у всі строки досліджень з поступовою тенденцією до відновлення, починаючи з 7-ї доби, хоча їх кількість була нижче контролю). Пік зниження фіброцитів припадав на 1-у добу і показник в цей термін був на 84,3 % нижче за контроль (рис. 2) .

Відомо, що мікрофлора, яка існує в опіковій рані, може висіюватись в крові пацієнта вже через вісім годин після опіку, тому є необхідність єфективної боротьби з інфікуванням уже в найближчі часи після виникнення опіку. Одним із засобів лікування опікової хвороби є застосування плівкових пов’язок DDB. Так, застосування плівчатої пов’язки з антибіотиками д-ра Р. Брейтмана (DDB) при опіковому запаленні показало, що клітинний склад вогнища значно відрізнявся і показники були вищі від звичайного розвитку опікового запалення.

Показники кількості незрілих фібробластів у вогнещі запалення тканин щурів із застосуванням пов’язки були знижені на 45% в термін з 6 год до 1-ї доби, максимальне зменшення кількості спостерігалося – на 5-у добу; порівняно з групою тварин без нанесення опіку показники були нижчі на 64% .

Число зрілих фібробластів у вогнещі запалення тканин щурів із застосуванням пов’язки, яка попереджає від втрати вологи та білків, що синтезуються зрілими фібробластами, також зменьшувалось в термін з 6-ї год до 1-ї доби на 4%, збільшувалось до вихідного рівня на 3-ю добу, а потім досягало свого максимума на 5-у добу – на 44% вище за вихідний показник.

Аналіз даних показав, що кількість фіброцитів при застосуванні пов’язки DDB була знижена у всі строки досліджень: починаючи з 5-ї доби на 79,5% нижча в порівнянні з контрольним показником.

Отже, можна сказати, що морфологічна картина вогнища гострого опікового запалення на фоні застосування пов’язки DDB відрізнялась від звичайного протікання гострого опікового запалення, тобто спостерігалось посилення фібробластичної реакції при застосуванні пов’язки, що говорить про її протизапальний ефект.